Гарантії місцевого самоврядування в Україні

Ефективна діяльність місцевого самоврядування, його соці­альна цінність залежить від умов і засобів, гарантованості місце­вого самоврядування. Конституція України в ст. 7 гарантує міс­цеве самоврядування в Україні.

Під гарантіями місцевого самоврядування, як правило, розу­міють комплекс заходів, за допомогою яких забезпечується ре­альне здійснення місцевого самоврядування територіальними громадами та органами місцевого самоврядування, а також за­хист права на місцеве самоврядування.

Отже, гарантії місцевого самоврядування — це встановлені Конституцією і законами України умови і засоби забезпечення організації та діяльності місцевого самоврядування в Україні. Вони поділяються на загальні та спеціальні (юридичні) гарантії.

Перш за все, гарантованість місцевого самоврядування за­безпечується загальними гарантіями: політичними, економіч­ними, соціальними, культурними (духовними) та ін., які визнача­ються рівнем розвитку суспільства і держави, їх основних інститутів у всіх основних сферах суспільного життя.

Зокрема, важливими загальними гарантіями місцевого само­врядування в Україні є наявність сталої організаційно-правової, матеріально-фінансової та територіальної основ, процес станов­лення яких відбувається сьогодні в Україні.

Що ж до спеціальних юридичних гарантій місцевого само­врядування, то вони умовно поділяються на нормативно - та орга­нізаційно-правові умови і засоби діяльності місцевого самовряду­вання в Україні.

Нормативно-правові гарантії місцевого самоврядування представлені сукупністю нормативно-правових актів, які визна­чають основні принципи місцевого самоврядування, організацій­но-правові форми здійснення місцевого самоврядування та вста­новлюють юридичну відповідальність за порушення чинного законодавства України.

До нормативно-правових гарантій місцевого самоврядування в Україні слід віднести, у першу чергу, нормативні положення Кон­ституції України, Європейської Хартії місцевого самоврядування 1997 р., Закону «України про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р., Закону України «Про вибори депутатів Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 р., Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р. та іїщд.

Важливу роль у системі нормативно-правових гарантій зай­мають і правові акти місцевого самоврядування. Так, Важливою гарантією місцевого самоврядування є встановлена Законом обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повно­важень, для виконання всіма розташованими на відповідній тери­торії органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, під­приємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При цьому, слід наголосити, що акти місцевого самовряду­вання складають питому вагу джерел національного конститу­ційного права.

Гарантії законності актів місцевого самоврядування встанов­лені ст. 144 Конституції України, згідно з якою рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конститу­ції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Закон про місцеве самоврядування також встановлює, що перелічені вище юридичні та фізичні особи несуть встановлено законом відповідальність перед органами місцевого самовряду­вання за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у разі невиконання рішень органів та по­садових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах нада­них їм повноважень (ст. 73 Закону).

Організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні представлені системою суб'єктів, уповноважених згід­но з Конституцією України здійснювати та гарантувати місцеве самоврядування в нашій державі.

До системи суб'єктів, що здійснюють організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні належать: народ України, держава та її органи, суб'єкти місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ст. 5 Конституції України народ України, як носій суверенітету і єдине джерело влади у державі, здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Волевиявлення народу, зокрема, на референдумі, може стосуватися й принципів організації та функ­ціонування місцевого самоврядування в нашій державі.

Держава бере на себе обов'язок гарантувати місцеве само­врядування в Україні (ст. 7) і здійснює його через систему орга­нів державної влади та інші органи держави.

Зокрема, Верховна Рада України затверджує загальнодер­жавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля (п. 6 ст. 85 Конституції України), реалізацію яких на місцях здійснюють і органи місцевого самоврядування України. До того ж, парла­мент України утворює і ліквідує райони, встановлює і змінює ме­жі районів і міст, відносить населені пункти до категорії міст, наименовує і перейменовує населені пункти і райони; призначає чергові та позачергові вибори до органів місцевого самовряду­вання (п. 29, ЗО ст. 85 Конституції України).

При цьому, при вирішенні Верховною Радою України питан­ня про призначення дострокових виборів ради чи сільського, се­лищного, міського голови обов'язковим є рішення суду про ви­значення їх актів незаконними, а також висновок відповідного комітету Верховної Ради України.

Президент України як гарант державного суверенітету тери­торіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, видає укази і розпоряджен­ня, у тому числі й щодо місцевого самоврядування, які є обов'яз­кові до виконання на території України (ст. 106 Конституції).

Важливим елементом організаційно-правових гарантій міс­цевого самоврядування в Україні є й місцеві органи виконавчої влади, яким згідно зі ст. 118 Основного Закону районні та облас­ні ради делегують окремі повноваження.

Досить важливими організаційно-правовими гарантіями міс­цевого самоврядування в Україні є суди загальної юрисдикції. Права місцевого самоврядування, зазначається в Конституції України, захищаються в судовому порядку. Рішення органів міс­цевого самоврядування з приводу їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняється у встановленому законом по­рядку з одночасним зверненням до суду (ч. 2. ст. 144, ст. 145 Кон­ституції України).

Водночас, організаційно-правові гарантії ґрунтуються й на принципі невтручання у роботу місцевого самоврядування. Так, у Законі про місцеве самоврядування зазначається, що обме­ження прав територіальних громад на місцеве самоврядування, згідно з Конституцією та законами України, може бути застосо­вано лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (ст. 21); що органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших ви­падках, передбачених законом; що органи та посадові особи міс­цевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самовряду­вання (ст. 71 Закону).

Не менш важливою гарантією місцевого самоврядування є те, що його первинні суб'єкти — громади — не можуть бути при­мусово об'єднані або скасовані у зв'язку з удосконаленням дер­жавою первинної ланки адміністративно-територіального устрою.

Що ж стосується органів та посадових осіб місцевого само­врядування, то їх повноваження також не можуть бути достроко­во припинені державними органами. У разі якщо, наприклад, ра­да прийняла рішення з порушенням Конституції чи законів України, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення рішень у відповідність до законів, або ж сесія цієї ради не проводиться без поважних при­чин у встановлені законом строки чи рада не вирішує питань, від­несених до її відання, Верховна Рада України може призначити лише позачергові вибори до цієї ради. Законом встановлено, що питання про призначення таких позачергових виборів порушу­ється, відповідно, сільським, селищним, міським головою, голо­вою обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій. Проте і в цьому випадку відповідна рада продов­жує діяти до обрання нового складу цієї ради.

Окрім національних юридичних гарантій місцевого самовря­дування, в останні роки набувають вагомого значення й міжна­родні нормативні та інституційні гарантії місцевого самовряду­вання. Прикладом важливості міжнародних гарантій є поетапне впровадження стандартів місцевого самоврядування, визначених Європейською Хартією місцевого самоврядування 1997 р. в зако­нодавство і практику національного місцевого самоврядування. Сприйняття європейських стандартів місцевого самоврядування є однією з основних вимог щодо євроінтеграції України.

Поиск по сайту: