Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

Важливою ланкою у системі органів виконавчої влади є під­відомчі Кабінету Міністри? центральні органи виконавчої влади, такі, як майстерства, державні комітети (державні служби), інші державні органи зі спеціальним статусом, які складають систему центральних органів виконавчої влади.

Серед них першорядне значення мають міністерства — цент­ральні органи виконавчої влади, покликані формувати та реалізу­вати державну політику у відповідних сферах суспільного життя. Відповідно до Указу Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. зі змі­нами і доповненнями, в Україні діє шістнадцять міністерств.

Між міністерствами розподіляється весь спектр урядової полі­тики, за винятком тих напрямів, реалізація яких віднесена до повно­важень центральних органів виконавчої влади зі спеціальним стату­сом. Міністерства є єдиноначальними органами. Кожне з них є головним (провідним) органом центральної виконавчої влади у ви­значеній йому сфері діяльності. Міністерство очолює міністр, який входить до складу Кабінету Міністрів і несе персональну відпові­дальність за роботу міністерства. Міністр як член Кабінету Мініст­рів України особисто відповідає за розробку і впровадження Про­грами Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з цих питань. Частину своїх посадо­вих повноважень міністр доручає своїм заступникам, які можуть ви­конувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого мі­ністром розподілу службових обов'язків між заступниками.

Указом Президента України «Про зміну кількісного складу керівництва у системі центральних органів виконавчої влади» від 10 березня 2005 р. № 455/2005 встановлено, що міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади має не більше чо­тирьох заступників, у тому числі одного першого, які належать до числа керівників відповідного міністерства, іншого централь­ного органу виконавчої влади. У разі необхідності кількість за­ступників керівників окремих центральних органів виконавчої влади може бути збільшена.

Статус керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників встановлюється положенням про ці органи. Не допускається прирівнювати будь-яку посаду в органах виконав­чої влади за правовим статусом до статусу члена Кабінету Мініс­трів України. У міністерствах та інших центральних органах ви­конавчої влади існують колегії.

Центральні органи виконавчої влади видають нормативно-правові акти — накази й інструкції у межах повноважень, визна­чених Конституцією і законами України, а також відповідно до указів Президента України та актів Кабінету Міністрів України. Нормативно-правові акти цих органів підписуються їх керівни­ком і відповідним чином реєструються. У змісті діяльності само­го органу визначаються і розмежовуються його функції.

Апарат міністерства, інших центральних органів складається з державних службовців і фінансується із державного бюджету. Усі члени Кабінету Міністрів, керівники центральних та місцених органів виконавчої влади, державні службовці не мають пра­нії суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім ви­кладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Кон­ституцією і законами України, положеннями про ці органи.

В Указі Президента України від 15 грудня 1999 р. «Про сис­тему центральних органів виконавчої влади» дається визначення державного комітету (державної служби) та центрального орга­ну виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Державний комітет (державна служба) є центральним орга­ном виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів України чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відпо­відним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалі­зацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регу­лювання з питань, віднесених до його відання. Державний комі­тет (державну службу) очолює його голова.

Окрім державних комітетів, на сьогодні в Україні діє ряд ін­ших центральних органів виконавчої влади, прирівняних у своє­му правовому статусі до держкомітетів — Вища атестаційна ко­місія України, Національне космічне агентство України, Пенсійний фонд України, Головне контрольно-ревізійне управ­ління, Державне казначейство України та ін.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним стату­сом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встанов­люватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквіда­ції, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звіль­нення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Нині в Україні діють такі центральні органи зі спеціальним статусом, як Антимонопольний комітет України, Державна по­даткова адміністрація України, Державна митна служба України, Служба безпеки України та ін.

Фінансування центральних органів виконавчої влади здійс­нюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Гранична чисельність їх працівників затверджується Кабінетом Мі­ністрів України.

Структуру міністерства, а також структуру центрального ор­гану виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує міністр, затверджує відповідний міністр, структуру іншого цент­рального органу виконавчої влади затверджує його керівник, як­що інше не передбачено законом.

Спрямування і координація діяльності відповідних централь­них органів виконавчої влади здійснюється міністром шляхом: формування державної політики у відповідних сферах та здійс­нення контролю за її реалізацією цими центральними органами виконавчої влади; внесення на розгляд Кабінету Міністрів Укра­їни розроблених ними проектів нормативно-правових актів та погодження проектів нормативно-правових актів цих органів; визначення порядку обміну інформацією між міністерством та цими органами; затвердження їх структури.

Згідно з Указом Президента України від 7 квітня 2000 р. №572/2000, для забезпечення державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).

Функції та порядок організації та діяльності як міністерств, так і інших центральних органів виконавчої влади, їх підпорядку­вання, координації дій тощо мають визначатися у законах або по­ложеннях про ці органи виконавчої влади.

Більша частина центральних органів бере участь у реалізації державної політики в галузі економічного і соціального розвит­ку суспільства, зокрема, у межах визначеної сфери відання:

• прогнозує перспективні напрями і реалізує стратегічні цілі та завдання її розвитку;

• бере участь у розробленні проектів та у виконанні загально­державних програм економічного, науково-технічного, со­ціального, національно-культурного розвитку України, охо­рони довкілля, Державного бюджету України;

• проводить політику у сфері виконання робіт (послуг) і поста­чань продукції для державних потреб та утворення державних резервних фондів фінансових і матеріально-технічних ресурсів, виступає державним замовником зазначених робіт (послуг);

• вживає заходів щодо вдосконалення механізму регулювання економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки; розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх впровадження, затверджує галузеві стандарти;

• формує державну промислову політику та забезпечує її про­ведення, готує пропозиції щодо визначення пріоритетних га­лузей промисловості для прискореного їх розвитку;

• бере участь у формуванні та реалізації державної інвестицій­ної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;

• виробляє пропозиції про зміну умов оподаткування, ціноут­ворення, визначення особливостей приватизації, демонополі­зації підприємств в окремих галузях;

• сприяє розвиткові підприємництва, ринкової інфраструктури економіки;

• бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної по­літики;

• вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньо­економічної діяльності, захист інтересів українських товаро­виробників на зовнішньому ринку;

• бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає міжнародні угоди міжвідомчого характеру. Кожний центральний орган організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його відання, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Для успішного здійснення покладених на них завдань і функ­цій центральним органам надані досить широкі повноваження щодо внутрішнього організаційного забезпечення роботи. Зок­рема, вони мають одержувати від інших центральних органів ви­конавчої влади та місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, статистичні дані для виконання покладених на них завдань; скли­кати в установленому порядку наради з питань, що належать до їх відання; залучати спеціалістів центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій, за погодженням з їх керівниками, для розгляду пи­тань, що належать до їх відання; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників утворених ними місцевих органів, а також підприємств, установ і організацій, що належать до їх сфери відання.

У процесі реалізації' своєї компетенції' центральні органи широ­ко взаємодіють з професійними спілками та громадськими органі­заціями з питань забезпечення прав і свобод громадян, задоволення їх соціально-економічних, трудових, культурних та інших інтересів, сприяють виконанню статутних завдань цих об'єднань. Об'єднання громадян у необхідних випадках можуть вносити на розгляд відпо­відного центрального органу пропозиції' з питань їхньої діяльності.

Поиск по сайту: