Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

Конституційне право України як галузь національного права знаходить своє логічне продовження у відповідній галузевій на­уці та освіті.

Наука конституційного права дозволяє виявити і дослідити об'єктивно існуючі явища конституційно-правового життя, ство­рити теоретичне підґрунтя для подальшого генезису конституцій­ного права України як галузі права, передбачити та упередити можливі прорахунки і недоліки подальшого розвитку і вдоскона­лення національного конституційного права і дослідити позитив­ний зарубіжний досвід конституційного будівництва і правотворення зарубіжних країн із метою його використання в Україні.

Наука конституційного права є порівняно молодою у систе­мі юридичних наук України. Вона почала формуватися в другій половиш XIX ст., коли вже тривалий час існували наука цивіль­ного, кримінального та деяких інших галузей права. Із часу свого формування до сьогодення ця наука в Україні пройшла склад­ний історичний шлях, що характеризувався занепадом і злетами.

Бисага Ю. М., Чичерський В. І. Конституційно-процесуальне право: Навчальний посібник. — Ужгород, 2003. — С. 16-18.

Витоками конституційно-правової думки України є, насам­перед, правові пам'ятки Київської Русі, документи Козацької доби, конституційні проекти членів Кирило-Мефодіївського това­риства. Як відомо, надбання протоконституційної думки України мили надзвичайно високий вплив не лише на теренах України, а й а усьому світі. Не одноразово вони бралися за взірець для пере­дових на той час джерел конституційного права держав Європи.

Провісниками національних конституційних ідей можна вва­жати авторів «Історії русів», І. Котляревського (1769-1838 рр.) та «Оди на рабство» В. Капніста (1758-1823 рр.). У цих творах від­стоювалися права людини на вільне існування та особистий розви­ток, право на автономію України, а в перспективі і на національ­но-визвольне повстання проти російського царату (за підтримки І (Русі). У 1828 р. львівський професор П. Д. Подій (1764-1829 рр.) нипав роботу «Теорія (трактат) загальних прав, що містить в собі філософські вчення про природне загальне державне право», і) якій відстоювалися позиції природного державного права.

Українська конституційно-правова думка 50-х р. XIX ст. озна­менувалася діяльністю Кирило-Мефодіївського товариства (1845-1847 рр.), що дало Україні плеяду видатних філософів, просвітни­ків: Т. Шевченка, Г. Андрузького, М. Гулака, О. Навроцького, І, Посяда, М. Костомарова, В. Білозерського, П. Куліша та інших.

Засновником суто української національної конституційної думки, творцем першого конституційного проекту, що набли­жався до європейських зразків, вважається провідний ідеолог Старої Громади, яка діяла у Києві, М. Драгоманов (1814-ІН95 рр.). Пізніше послідовниками його конституційних ідей ста­ли І. Франко, В. Сокольський, М. Ковалевський, М. Грушевський та ряд інших українських мислителів.

На жаль, національна наука конституційного права не була сформована до початку XX ст. в силу відсутності національної державності, а після 1922 р. Україна ввійшла до складу колишнього СРСР на правах союзної республіки. За радянської доби ішука конституційного (державного) права України розвивалася н контексті загальносоюзної юридичної науки. Утім, вітчизняні вчені-державознавці займали чільне місце в радянській науці. Гик, вчені-конституціоналісти В. Є. Бражников, І. П. Бутко, Л 11, Таранов, В. М. Терлецький були включені до складу робо­чих груп із підготовки проекту Конституції УРСР 1978 р., а також проектів багатьох законодавчих актів, зокрема, закону про вибори депутатів Верховної Ради УРСР і місцевих Рад рес­публіки, закону про місцеве самоврядування і місцеве господар­ство, Регламенту Верховної Ради УРСР та ін.

Після проголошення незалежності України в нашій державі сформувалася повноцінна наука конституційного права. Ученікон-ституціоналісти Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Академії правових наук України, Інституту законо­давства Верховної Ради України та вищих закладів освіти України зробили значний внесок в теорію конституційного права та сприя­ли науковому забезпеченню конституційних процесів в Україні.

Із перших років існування Академії правових наук України її члени стали активними учасниками конституційного процесу. Так, Президент Академії В. Я. Тацій, віце-президент Ф. Г. Бурчак, академіки М. В. Костицькии та І. А. Тимченко були включені до складу Конституційної комісії. Брали участь у підготовці проекту Конституції України та її експертизі академіки Ю. С. Шемшучен-ко, Ю. М. Грошовий, В. В. Копейчиков, В. І. Семчик, М. В. Цвік та член-кореспонденти О. Л. Копиленко, О. П. Коцюба, В. Ф. Погорілко, Г. О. Мурашин, Ю. М. Тодика та ін.

Досліджуючи актуальні проблеми теорії та практики консти­туційного права, вітчизняні вчені приділяють увагу науковому забезпеченню освіти в галузі конституційного права. Зокрема, в 1999 р. було видано перший вітчизняний підручник «Конститу­ційне право України» за редакцією В. Ф. Погорілка, який на сьо­годні витримав декілька видань. Ґрунтовні підручники та на­вчальні посібники у сфері конституційного права були підготовлені В. Я. Тацієм, Ю. С. Шемшученком, О. М. Баймуратовим, Ю. М. Бисагою, А. 3. Георгіцою, В. С. Журавським та ін.

На сьогодні наука конституційного права є єдиною в системі загальнотеоретичних, історичних, галузевих, порівняльно-право­вих і прикладних юридичних наук. Вона належить до фундамен­тальних галузевих юридичних наук в силу фундаментального ха­рактеру відповідної галузі права.

Наука конституційного права є системою ідей, концепцій, теорій, вчень про конституційне право як галузь національно­го права. Конституційне право, як і будь-яка інша юридична на­ука, має свій предмет і методологію. Предмет і метод науки кон­ституційного права характеризуються єдністю і взаємодією: у специфіці предмета виражається і специфіка методу науки кон­ституційного права.

Предметом науки конституційного права є актуальні теоре­тичні та практичні проблеми галузі конституційного права Укра­їни й зарубіжних країн. Поряд із системою конституційного пра­ва, його джерелами та функціями, конституційно-правовими відносинами і конституційною відповідальністю, предметом на­уки є історія цієї галузі права, законодавства, науки та навчаль­ної дисципліни; доктрина конституційного права; методологіч­ний і науково-категоріальний апарат тощо.

Предмет науки конституційного права тісно пов'язаний з її методологією, тобто вченням про методи, які використовуються в науці конституційного права для пізнання конституційно-пра­вових властивостей об'єкта цих досліджень.

Формування сучасної наукової методології конституційного права в Україні відбувається декількома шляхами. По-перше, шля­хом трансформації уже апробованих методів науки радянського державного права; по-друге, шляхом запозичення позитивно заре­комендованої наукової методології, яка не визнавалася в науці ра­дянського державного права, але практикувалася в зарубіжній на­уці конституційного права; по-третє, шляхом залучення до методологічного апарату науки конституційного права методів, що використовуються в інших науках: соціології, політології, психоло­гії, статистиці, кібернетиці, в теорії управління, синергетиці тощо.

Методологія має за основу систему різнопорядкових за своїм змістом і формою методів. Першоосновою методології є метод на­уки конституційного права як сукупність принципів, правил, прийо­мів і способи? пізнання конституційно-правових явищ. Метод науки конституційного права є шляхом юридичного пізнання від об'єкта конституційного права до його предмета, від емпіричних знань про конституції™ відносини та інститути конституційного права та інші конституційно-правові явища до теоретичних знань про ці об'єкти.

Наука конституційного права має свою систему, що визнача­ється структурою її предмета та системою галузі. Структурні еле­менти представлені відносно відособленими ідеями, гіпотезами, концепціями і теоріями, які в своїй сукупності утворюють основні напрямки досліджень в науці конституційного права. Напрямки на­укових досліджень іноді визначаються як «розділи» та «підрозділи».

Станом на початок 2006 р. система науки конституційного права репрезентована такими основними напрямками наукових досліджень:

• історія конституційного права як галузі, науки і навчальної дисципліни;

* проблеми методології конституційного права;

• загальна теорія конституційного права;

• проблеми конституціоналізму;

• проблеми джерел конституційного права; теоретичні та практичні проблеми реалізації положень чинної Консти­туції України;

• проблеми конституційно-правової реформи в Україні;

• проблеми конституційного ладу України;

• теоретичні та практичні проблеми форм безпосередньої де­мократії в Україні;

• проблеми конституційно-правового статусу людини і грома­дянина;

• проблеми конституційно-правових засад організації і діяль­ності політичних партій в Україні;

• проблеми парламенту та парламентаризму в Україні;

• конституційно-правовий статус Президента України;

• проблема конституційно-правового статусу органів виконав­чої влади в Україні;

• проблеми конституційних засад національної безпеки України;

• проблеми конституційної юстиції;

• конституційні засади організації та діяльності судів загальної юрисдикції в Україні;

• конституційно-правові основи контрольно-наглядової влади;

• конституційні проблеми місцевого самоврядування;

• проблеми порівняльного конституційного права;

• теоретичні та практичні проблеми співвідношення та взаємодії міжнародного та національного права та ін.

Конституційне право як навчальна дисципліна з'являється пізніше, ніж відповідна галузь права та наука. Перші курси з конституційного (державного) права починають викладатися в університетах європейських країн в кінці XIX ст. В Україні конституційне (державне) право як навчальна дисципліна починає викладатися з 1863 р. у Київському університеті, а з 1865 р. — в Новоросійському університеті. Навчальні курси були обмеженими за часом та змістом матеріалу. їх викладання передбачало, в основному, вивчення здобутків науки державного права Російської імперії та ознайомлення з конституційним правом країн Європи та США.

Ця навчальна дисципліна набуває якісно нового значення і в за­хідноукраїнських землях у зв'язку з конституційною реформою 1861 р. В українських землях, що входили до складу Російської імпе­рії, роль конституційного права як навчальної дисципліни зростає після конституційних перетворень 1905 р. Якісні зміни у викладанні відповідного курсу при підготовці українських правознавців нівелю­валися тим, що через відсутність національної державності не мог­ло бути і мови про вивчення конституційного права України. Май­бутні юристи вивчали державне право Австро-Угорщини та Росії.

Після революційних подій 1917 р. конституційне право як на­вчальна дисципліна переживає складний етап, що охарактеризу­вався спробою створити самостійну навчальну дисципліну, яка б вивчала конституційне право України (1918-1921 рр.) та форму­вання системи освіти в галузі радянського державного права.

За часів національно-визвольних змагань 1918-1921 рр. послі­довні спроби відродити юридичну освіту в Україні, в тому числі і в галузі конституційного права, здійснювалися П. Скоропадсь­ким. Протягом літа 1918 р. було відкрито 54 українські гімназії, 6 жовтня 1918 р. було урочисто відкрито у Києві перший Держав­ний Український університет, а 22 жовтня — другий Український університет у Камянець-Подільському. Але нетривалість існу­вання Гетьманату не дозволила реалізувати плани щодо розвит­ку навчальної дисципліни конституційного права України.

Конституційне право як навчальна дисципліна вивчалося й у Київському юридичному інституті. Навчальна програма Інсти­туту за 1918 р. передбачала вивчення конституційного права на суспільно-юридичному факультеті. Зокрема, державне право ви­вчалося на курсі Судового відділу (4 год.), а на курсі Адміністра­тивного відділу вивчалося державне право зарубіжних держав (2 год.) і місцеве державне право (4 год.).

У перші роки встановлення радянської влади в Україні (1917-1921 рр.) радянська правова доктрина спочатку виходила з ідей миттєвої побудови комунізму, за якого не потрібні будуть ні дер­жава, ні право, але подальший перебіг подій підтвердив хибність такої позиції. Починаючи з 1918-1919 рр. почалася підготовка спеціалістів у галузі радянського права.

Впродовж всього існування колишнього СРСР навчальна дисципліна «Радянське державне право» була пріоритетною в системі навчальних дисциплін, які вивчалися у радянських ву­зах. Саме на навчальну дисципліну «Радянського державного права» покладалася ідеологічна функція підготовки професійних радянських правознавців.

Поряд із цією навчальною дисципліною викладалися й інші дис­ципліни та спецкурси — «Державне будівництво», «Державне будівництво та місцеве самоврядування», «Державне право зарубіжних соціалістичних країн та країн, що розвиваються» та ряд інших.

Після проголошення незалежності України починається но­вий етап становлення і розвитку конституційного права України як навчальної дисципліни. Вона стала обов’язковою для вивчення у державних і недержавних вищих юридичних закладах освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації.

За п'ятнадцять років незалежності в Україні сформувалася комплексна система державних і недержавних вищих юридичних закладів освіти. На сьогодні конституційне право як навчальна дисципліна викладається у таких провідних вищих закладах осві­ти ІІІ-ІУ рівнів акредитації, як Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Одеська національна юридич­на академія, юридичні факультети Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Львівського національного університету ім. І. Франка, Ужгородського державного універси­тету, Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича, Київський університет права при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького, Національна академія внутрішніх справ України, Національна академія Служби безпеки України та ін­ших закладах освіти. Зазначені центри освіти у галузі конститу­ційного права сприяють розвитку національної юридичної освіти у сфері конституційного права і, перш за все, розвитку навчаль­ної дисципліни конституційного права України.

Навчальна дисципліна конституційного права України — це система знань у галузі конституційного права, одержаних наукою конституційного права та практикою конституцій­ного будівництва і реалізації конституційного права.

Система навчальної дисципліни з конституційного права пред­ставлена, в першу чергу, такими самостійними навчальними дис­циплінами, як «Конституційне право України» та «Конституційне право зарубіжних країн», а також спеціальними навчальними кур­сами, що деталізують основні інститути конституційного права.

Пріоритетною навчальною дисципліною є Конституційне право України, яке викладається після фундаментальних теоре­тичних й історичних юридичних навчальних дисциплін, таких, як «Теорія держави і права», «Юридична деонтологія», «Історія дер­жави і права України», «Історія держави і права зарубіжних кра­їн», «Історія політичних і правових вчень», «Філософія права» то­що. Одночасно конституційне право України викладається першим у системі галузевих юридичних навчальних дисциплін.

У межах навчальної дисципліни Конституційного права Укра­їни традиційно існують розділи і теми, що розкривають основні закономірності та особливості розвитку і функціонування інститутів конституційного права і базуються на відповідних напрямках на­укових досліджень. Як правило, на вивчення виносяться теми, при­свячені загальній теорії конституційного права, основам конститу­ційного ладу України, конституційно-правовому статусу людини і громадянина, формам безпосередньої демократії, конституційно-правовим основам організації і здійснення державної влади в Україні, територіальному устрою та місцевому самоврядуванню, конституційній юстиції та правовому захисту Конституції України тощо. Тобто теми, які відповідають основним інститутам консти­туційного права як галузі права та основним напрямкам наукових досліджень у галузі конституційного права.

Як уже зазначалося, навчальна дисципліна «Конституційне право України» є головною, але не єдиною в системі навчальних дисциплін у галузі конституційного права України. У вищих юри­дичних закладах освіти також викладається самостійна навчаль­на дисципліна «Конституційне право зарубіжних країн», присвя­чена узагальненій характеристиці конституційно-правової теорії і практики зарубіжних держав.

У подальшому перспективним видається викладання такої навчальної дисципліни, як «Порівняльне конституційне право», що вже сьогодні є однією з профілюючих навчальних дисциплін в окремих вищих закладах освіти України.

Найбільш важливі та практично корисні теми, відповідно до специфіки вищого закладу освіти та професійної спрямованості в підготовці спеціалістів, викладаються у формі спеціальних нав­чальних курсів, що доповнюють систему навчальних дисциплін у галузі конституційного права України («Конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина», «Виборче право України», «Парламентське право України», «Муніципальне пра­во України», «Конституційне процесуальне право України»).

Поиск по сайту: