Інститути конституційного права України

Під інститутом (від лат. іпзгіїиішп — «настанова», «устано­ва») конституційного права прийнято розуміти:

• сукупність норм права, які регулюють певне коло однорід­них, однопорядкових суспільних відносин і утворюють одно­рідну групу;

• відповідну систему норм конституційного права, які регулю­ють однорідні і взаємопов'язані суспільні відносини, що скла­дають відносно самостійну групу;

• визначену сукупність юридичних норм, що регулюють якісно однорідні і взаємопов'язані відносини, які утворюють досить відокремлену і сталу групу;

• сукупність відносно обумовлених норм конституційного пра­ва України, що регулюють однорідні суспільні відносини все­редині галузі права;

• об'єднання норм конституційного права за характером і зміс­том тощо¹.

Схожі визначення існують і в інших галузевих юридичних науках.

Отже, інститут конституційного права — це основний складовий елемент системи.конституційного права України, який об'єднує об'єктивно сформовану, цілісну і відносно уособ­лену групу функціонально взаємообумовлених і структурно взаємопов'язаних норм конституційного права, які регулюють найбільш споріднені суспільні відносини, що є предметом конс­титуційного права.

Інституту конституційного права властиві такі загальні юри­дичні ознаки, як єдність нормативного матеріалу; цільність і завершеність регулювання чітко визначеного виду суспільних від­носин, що є предметом конституційного права; однорідність сус­пільних відносин (тобто певного сегменту цих відносин), які є об'єктом впливу норм об'єднаних у конкретний інститут консти­туційного права; єдність загальних положень, принципів, понять та конструкцій інституту; автономність існування нормативного матеріалу в межах інституту; функціональна спеціалізація (спря­мованість) норм у межах інституту; зовнішнє уособлене закріп­лення інститутів права у вигляді окремих розділів Конституції України, самостійних законів, самостійних розділів законів чи підзаконних нормативно-правових актів тощо.

¹ Конституційне право України; Підручник / За ред. В. Ф. Погорілка. 2-е доопр. вид. — К.: Наукова думка, 2000. — С. 26.; Конституційне право України / За ред. Ю. С. Шешученка, В. Ф. Погорілка, Ю. М. То-дики. — X., 1999. — С. 16.; Шаповал В. М. Конституційне право зару­біжних країн. 2-е вид. — К., 2000. — С. 12. та ін.

Інститути конституційного права різноманітні за своїми юри­дичними властивостями. Зокрема, за предметом слід виділяти такі: інститут основ конституційного ладу, інститут конституційно-пра­вового статусу людини і громадянина, інститут форм безпосеред­ньої демократії ', інститут парламентаризму, інститут глави держави, інститут виконавчої влади, інститут судової влади, інститут консти­туційної юстиції, інститут контрольно-наглядової влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування тощо.

Інститут основ конституційного ладу України представлений сукупністю конституційно-правових норм, які регулюють сус­пільні відносини, пов'язані з загальними засадами суспільного та державного ладу в Україні. Цей інститут визначає основні принципи суспільного і державного ладу України, завдання і цілі держави і суспільства, їх функції та гарантії. Він є одним із най­більш важливих інститутів у системі конституційного права України, а його нормативні положення знаходять своє об'єктив­не продовження в усіх інших основних інститутах.

Інститут основ конституційного ладу об'єктивізується, в першу чергу, в Розділі І «Загальні засади» Конституції України та інших нормативних положеннях чинного законодавства України. Зокрема, Закон України «Про внесення змін до Конституції ' України» від 8 грудня 2004 р. втілює саме норми конституційного права, що бу­дуть покладені в основу конституційної реформи, націленої, перш за все, на якісну зміїну основ суспільного та державного ладу України.

Іншим важливим інститутом конституційного права є інсти­тут конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні. Він представлений сукупністю конституційно-правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з належністю особи до громадянства України та правами, свободами і обов'яз­ками людини і громадянина та їх гарантіями. Цей інститут, насамперед, регулює підстави і порядок набуття громадянства України, підстави і порядок припинення громадянства України та консти­туційно-правовий статус органів, що уповноважені вирішувати питання, пов'язані з громадянством України. Окрім того, відпо­відні норми забезпечують правове регулювання конституційно-правового статусу іноземці і осіб без громадянства в Україні.

Основною складовою частиною цього інституту є норми, що регулюють права, свободи і обов'язки людини і громадянина. Во­ни визначають основні права, свободи і обов'язки людини і грома­дянина в Україні та їх види, механізм реалізації та гарантії прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в Україні. Інститут прав, свобод і обов'язки? людини і громадянина іноді розглядають як са­мостійний інститут, який ще називають «гуманітарним правом». Але, як правило, питання громадянства та прав, свобод і обов'яз­ків людини і громадянина об'єднують в єдиний інститут — інститут конституційно-правового статусу людини і громадянина.

Наступний інститут — інститут форм безпосередньої демо­кратії (форм прямого народовладдя) об'єднує у своєму складі конституційно-правові норми, що регулюють суспільні відноси­ни, пов'язані з безпосередньою реалізацією народного суверені­тету через референдуми, вибори та інші форми безпосередньої демократії. Інститут форм безпосередньої демократії визначає принципи прямого народовладдя, поняття референдумів і вибо­рів в Україні та їх види, порядок організації та проведення рефе­рендумів і виборів в Україні, відповідальність за порушення чин­ного виборчого законодавства, конституційно-правовий статус органів, уповноважених проводити референдуми і вибори в Україні, гарантії референдумів і виборів в Україні.

Одним з фундаментальних інститути конституційного права є інститут парламентаризму, парламентського права. Він визначає основні принципи вітчизняного парламентаризму, поняття парла­менту, порядок його формування, склад і структуру, функції ' та пов­новаження, порядок роботи та основні парламентські процедури. Важливими складовими інституту парламентаризму є конституцій­но-правові норми, що надають конституційно-правовий статус на­родного депутата України. Фактично ці норми на сьогодні сформу­валися у самостійний інститут — інститут конституційного статусу парламентарія, який є похідним від інституту парламентаризму.

Інститут глави держави (президентства) в Україні — це сукуп­ність норм конституційного права, що детермінують конституцій­но-правовий статус глави держави, порядок його обрання, функції та повноваження Президента України, взаємовідносини Прези­дента України, як глави держави, з іншими гілками влади, підста­ви для дострокового припинення його повноважень. Інститут пре­зидентства є виключно важливим для системи конституційного права України і відіграє ключову роль у системі інститутів дер­жавної влади, оскільки саме він є своєрідним стрижнем в механіз­мі поділу влад та системі стримувань і противаг між гілками влади.

Інститут виконавчої влади об'єднує норми конституційного права, які регулюють суспільні відносини, пов'язані зі здійснен­ням виконавчої влади в Україні. Він визначає конституційно-пра­вовий статус органів виконавчої влади в Україні та їх роль і міс­це в системі органів державної влади, систему органів виконавчої влади в Україні (Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адмініст­рації), порядок формування і структуру органів виконавчої вла­ди, їх функції та повноваження.

Інститут судової влади представлений нормами конституційного права, які регулюють суспільні відносини у галузі правосуддя. Цей інститут визначає конституційно-правовий статус судів загальної юрисдикції в Україні, основні принципи судоустрою і судочинства, систему судів загальної юрисдикції, порядок утворення судів і фор­мування суддівського корпусу, їх функції та повноваження, консти­туційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції, Вищої ра­ди юстиції України, Державної судової адміністрації та інших орга­нів, що забезпечують функціонування судів загальної юрисдикції.

Інститут конституційної юстиції об'єднує норми конститу­ційного права, що регламентують принципи конституційного су­дочинства, порядок формування та склад Конституційного Суду України, функції та повноваження Конституційного Суду Украї­ни та порядок його діяльності, а також юридичну природу актів Конституційного Суду України як єдиного органу конституцій­ної юрисдикції в Україні.

До основних інститутів системи конституційного права України належить інститут адміністративно-територіального устрою України. Конституційно-правові норми цього інституту визначають поняття територіального устрою України, систему адміністративно-територіального устрою України, а також кон­ституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим, конс­титуційно-правовий статус міст Києва і Севастополя. Незважаю­чи на порівняно незначний вміст нормативного матеріалу, цей інститут має виключно важливе значення для правового забезпечення цілісності і недоторканості території України в межах існу­ючого державного кордону.

Інститут місцевого самоврядування України є єдиним із най­більших за нормативним вмістом інститутів в системі конститу­ційного права України. Він є сукупністю норм конституційного права, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з місцевим самоврядуванням. Зокрема, він окреслює загальні засади місце­вого самоврядування, систему органів і посадових осіб місцевого самоврядування, порядок формування органів і посадових осіб місцевого самоврядування, форми місцевого самоврядування, функції та повноваження органів та посадових осіб місцевого са­моврядування, гарантії місцевого самоврядування тощо.

Поряд з традиційними основними інститутами набувають ви­знання й інститути загальної частини конституційного права. Уже сьогодні відбувається наукове пізнання таких самостійних інститутів конституційного права, як інститут історії і теорії ук­раїнського конституціоналізму, інститут Конституції України, ін­ститут системи конституційного права, інститут джерел консти­туційного права, інститут функцій конституційного права, інститут конституційно-правових відносин, інститут конституцій­но-правової відповідальності тощо.

Інститути загальної частини конституційного права знахо­дять свій остаточний цілеспрямований вираз у самому дусі конс­титуційного права як галузі національного законодавства, юри­дичній науці та юридичній навчальній дисципліні. Враховуючи значення цих інститутів для системи конституційного права, їх сукупність прийнято називати загальною частиною (загальною теорією) конституційного права України.

Окремі основні інститути конституційного права через важ­ливість їх предмета, багатоманітність методів і нормативного вмісту правознавці схильні вважати підгалузями конституційного права. Зокрема, вчені іноді виділяють такі підгалузі (інститути) конституційного права, як гуманітарне право, виборче право, парламентське право, конституційне процесуальне право тощо.

Юридичні властивості інститутів конституційного права України визначаються якостями норм конституційного права України, що об'єднуються в межах цих інститутів.

Поиск по сайту: