Законодавчий процес в Україні

Головним видом парламентських процедур є законодавча процедура (законодавчий процес), який являє собою передбаче­ний Конституцією і законами України порядок здійснення за­конодавчої функції і реалізації законодавчих повноважень.

Законодавча процедура є складною і багатогранною. Вона поділяється на види і стадії. Основними видами законодавчого процесу (законодавчої процедури) є конституційний процес і звичайний законодавчий процес. Конституційний процес (конституційна процедура) являє собою порядок внесення змін до Конституції (відповідно до ст.ст. 154-159). Звичайний законодав­чий процес (законодавча процедура) — порядок прийняття, зміни, відміни (скасування) законів або призупинення їх дії.

Законодавча процедура складається з низки послідовних процедур (стадій): вияв законодавчої ініціативи, обговорення за­конопроекту, прийняття закону, його підписання й оприлюднен­ня (опублікування). Кожна з таких основних стадій, у свою чер­гу, поділяється на окремі етапи, серед яких розрізняють, зокрема, стосовно першої стадії: розробку проектів законів; вне­сення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок; розгляд законодавчих пропозицій, законопроектів, по­правок у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях; прийняття законів; щодо другої і третьої стадій законодавчого процесу (роз­гляд законопроектів і прийняття законів) виділяють розгляд за­конопроектів у трьох читаннях тощо. Заключна стадія законо­давчого процесу включає процедуру підписання законів, опублікування і введення їх у дію тощо.

Суб'єкт, який має право законодавчої ініціативи, або пред­ставляє орган, що має право законодавчої ініціативи, вносить на ім'я Верховної Ради законодавчі пропозиції, законопроекти, по­правки (документи законодавчої ініціативи) у письмовій формі за своїм підписом.

Законодавчі пропозиції і проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обґрунтування необхід­ності їх розробки або прийняття, а також характеристику цілей, завдань і основних положень майбутніх законів, вказівку на їх місце в системі чинного законодавства, очікувані соціально-еко­номічні та інші наслідки їх застосування. У разі внесення законо­давчої пропозиції, законопроекту або поправки, реалізація яких потребує матеріальних чи інших витрат за рахунок державного або місцевих бюджетів, додаються їх фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції щодо покриття цих витрат.

Внесені для розгляду Верховною Радою законодавча пропо­зиція чи проект закону, в разі невідповідності вимогам Закону про Регламент Верховної Ради та положенням про порядок роз­робки проектів законів і про структуру, виклад, зміст та оформ­лення проектів законів з урахуванням висновків комітету з питань регламенту не пізніш як у 15-денний термін, повертаються заступ­никами Голови Верховної Ради або Головою Верховної Ради їх ініціаторам із зазначенням причин повернення. Основні підстави повернення законодавчих пропозицій чи проектів законів мають бути передбачені Регламентом Верховної Ради України.

Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних засідан­нях. Розгляд і прийняття законопроекту (закону) включає обгово­рення і схвалення основних положень в основному, обговорення і схвалення постатейно та в цілому (розгляд у трьох читаннях). Кількість повторних читань законопроекту не обмежується.

Законопроект, підготовлений головним комітетом до пер­шого читання, висновки відповідних комітетів та інші матеріали до нього надаються депутатам не пізніше як за 6, а такий, що сто­сується Конституції, — не пізніш як за 14 днів до розгляду на за­сіданні. Готуючи законопроект до першого читання, головний комітет бере один із текстів законопроектів за основу або скла­дає інший текст.

При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслу­ховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в поряд­ку їх надходження, співдоповідь головного комітету, заслуховує відповіді на запитання, обговорює основні положення законо­проекту і його структуру (частини, розділи, глави, статті, повно­ту і послідовність їх викладення), заслуховує пропозиції та заува­ження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для народного обговорення, розглядає проект за­кону про внесення змін чи доповнень до чинних законів, інші проекти рішень Верховної Ради, внесені ініціатором.

За результатами обговорення законопроекту у першому чи­танні Верховна Рада може прийняти рішення про:

• прийняття законопроекту за основу (з можливим доопрацю­ванням) і доручення відповідним комітетам підготувати зако­нопроект на друге читання;

• відхилення законопроекту;

• передачу законопроекту ініціаторові його внесення на дооп­рацювання у запропонований ініціатором внесення термін, але не більше 30 днів, і повторне його подання головним ко­мітетом на перше читання;

• передачу законопроекту комітетам Верховної Ради на дооп­рацювання з встановленням строку доопрацювання і повтор­не подання його на перше читання;

опублікування законопроекту для народного обговорення, доопрацювання його з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання на перше читання.

Основним у розгляді законопроекту є, звичайно, його друге читання. Законопроект до другого читання подається у вигляді таблиці, яка містить:

• законопроект, прийнятий у першому читанні за основу;

• усі внесені і не відкликані у встановленому порядку пропози­ції, поправки із зазначенням ініціаторів їх внесення;

• висновки головного комітету щодо пропозицій і поправок;

• законопроект, запропонований головним комітетом в оста­точній редакції.

Під час другого читання законопроекту Верховна Рада про­водить його постатейне обговорення та здійснює постатейне го­лосування.

За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада після скороченого обговорення може прийняти рішення про:

• прийняття законопроекту у другому читанні, підготовку йо­го на третє читання;

• відхилення законопроекту;

• повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне друге читання;

• опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції, прийнятій на першому або другому читанні, дооп­рацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання;

• повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на третє читання.

Законопроект, підготовлений до третього читання, висновки відповідних комітетів та інші матеріали поширюються серед де­путатів не пізніше як за 2, а пов'язані з Конституцією — за 4 дні до його розгляду на засіданні Верховної Ради.

Під час третього читання Верховна Рада обговорює законо­проект разом з іншими документами у такій послідовності:

1) закінчення постатейного голосування щодо всіх статей зако­нопроекту, якщо воно не було до кінця здійснено під час дру­гого читання;

2) прийняття постанови про схвалення внесеного Кабінетом Міністрів плану організаційних, кадрових, матеріально-тех­нічних, фінансових, інформаційних заходів для впроваджен­ня закону в життя;

3) прийняття законопроектів про внесення змін, доповнень до чинних законів;

4) голосування щодо частин законопроекту;

5) прийняття законопроекту в цілому;

6) прийняття в цілому проекту закону або постанови про поря­док введення прийнятого закону в дію. За результатами третього читання законопроекту Верховна

Рада може прийняти рішення про:

• прийняття закону в цілому;

• відхилення законопроекту;

• повернення законопроекту на доопрацювання з наступним його поданням на повторне третє читання;

• відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень;

• схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його тексту на всеукраїнський референдум, якщо законопроект стосується питання, зазначеного в ст. 73 Конституції (про зміну території України).

Тексти законів та інших нормативно-правових актів, прийня­тих Верховною Радою, оформляються апаратом Верховної Ради і в п'ятиденний термін підписуються Головою Верховної Ради, пі­сля чого закон невідкладно надсилаються на підпис Президенту.

Відповідно до ст. 94 Конституції України, Президент Украї­ни протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України.

Після набуття чинності конституційної реформи з 1 січня 2006 р. в Конституції був закріплений механізм подолання колі­зії, яка виникала, коли глава держави не підписував закон Укра­їни у встановлений термін, але й не повертав його до парламенту (така практика була досить поширеною в Україні). Нині у разі якщо Президент України протягом встановленого строку не по­вернув закон для повторного розгляду, документ вважається схваленим Президентом і має бути підписаний та офіційно опри­люднений.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийня­тий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, тобто кваліфікованою більшістю, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно опри-люднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується іа його підписом (ст. 94 Конституції).

Закон набирає чинність через десять днів з дня його офіцій­ного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Поиск по сайту: