Поняття прокуратури України

У державному механізмі України прокуратура виступає як самостійний інститут державного ладу, який реалізує покладені на нього Конституцією та законами України функції у взаємодії з іншими органами державної влади.

Термін «прокуратура» (від лат. ргосиго — піклуюсь, керую) означає державний орган, що здійснює нагляд за точним вико­нанням законів, законності і викликає до суду правопорушника.

У ряді країн прокуратура функціонує в системі органів вико­навчої (Данія, Єгипет, Італія) та судової влади (Грузія, Литва та ін.) і навіть існує у вигляді органу, що підзвітний і підконтроль­ний вищим колегіальним державно-партійним органам (Китай, Куба, Північна Корея), або ж взагалі відсутня (Ватикан, Катар, Кувейт). Утім, у переважній більшості країн світу, як і в Україні, прокуратура не відноситься до законодавчої, виконавчої чи судо­вої влади. У науковій та навчальній літературі її іноді відносять до самостійної гілки влади, зокрема, контрольно-наглядової, хо­ча це твердження потребує подальшого обґрунтування.

Прокуратура України — це єдина централізована система органів державної влади, яка відповідно до Конституції та за­конів України здійснює обвинувальну, представницьку, конт­рольно-наглядову та інші функції в державі.

Прокуратура України формується і діє відповідно до загаль­них засад, визначених Конституцією та законами України. Основ­ними принципами організації та діяльності органів прокуратури є принцип централізації системи органів прокуратури; самостійнос­ті й незалежності прокуратури; законності; принцип гласності; принцип колегіальності та єдиноначальства прокуратури тощо.

Важливим питанням правової природи органів прокуратури України є їх система і структура.

Відповідно до Конституції України (ст.ст. 121, 122) та ст. 6 Закону «Про прокуратуру», органи прокуратури України ста­новлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, із підпорядкуванням нижчестоящих прокуро­рів вищестоящим.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна проку­ратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, об­ластей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а та­кож військові, транспортні, природоохоронні та інші спеціалізо­вані прокуратури.

Отже, систему органів прокуратури становлять територіаль­ні та спеціалізовані прокуратури. Територіальні прокуратури ство­рені та функціонують відповідно до адміністративно-територіаль­ного устрою України, а спеціалізовані — за предметно-галузевим принципом — в окремих сферах життєдіяльності. На сучасному етапі система органів прокуратури включає такі спеціалізовані прокуратури: військові, природоохоронні та прокуратури з нагля­ду за виконанням кримінально-виконавчого законодавства.

Закон (ст. 46) передбачає, що прокурорами і слідчими мо­жуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридич­ну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок ста­жування визначається Генеральним прокурором України. Війсь­ковими прокурорами і слідчими призначаються громадяни Укра­їни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту (ч. 1 ст. 46-1 Закону). Особи, які вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, складають «Присягу працівника прокуратури». Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.

Особливі вимоги (віковий ценз, наявність визначеного стажу роботи) висуваються до осіб, які призначаються на посади керів­ників прокуратур. Прокурором Автономної Республіки Крим, прокурорами областей та прирівняних до них, прокурорами міст Києва та Севастополя призначаються особи не молодше ЗО ро­ків, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років.

Міськими, районними і прирівняними до них прокурорами призначаються особи не молодше 25 років із стажем роботи в ор­ганах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років. Це дозволяє уникнути випадків призначення на керівні посади осіб без достатніх знань, практичних навичок та життєвого досвіду.

Територіальні, а також інші зазначені вище прокуратури у своїй сукупності становлять злагоджену триланкову систему органів прокуратури. Вищу ланку прокурорської системи в Україні складає Генеральна прокуратура України. Другу ланку системи органів прокуратури утворюють прокуратури Автоном­ної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а та­кож прирівняні до них спеціалізовані прокуратури (наприклад, військові прокуратури регіонів, військова прокуратура Чорно­морського флоту і Військово-Морських Сил України). Третю ланку прокурорської системи становлять міські, районні, між­районні, районні у містах та інші прирівняні до них прокуратури (наприклад, військові прокуратури гарнізонів).

Очолює систему органів прокуратури з притаманними тіль­ки йому повноваженнями Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Президентом України за згодою Вер­ховної Ради України.

Генеральна прокуратура здійснює керівництво підпорядкова­ними прокуратурами і безпосередньо виконує особливо важливі завдання щодо здійснення нагляду за додержанням законів, вона являє собою складну державну структуру, яка організує свою діяльність за територіальним та предметно-галузевим принципами.

Генеральний прокурор України, який затверджує відповідно до чинного законодавства структуру Генеральної прокуратури України, має першого заступника і заступників.

У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія як дорадчий орган при Генеральному прокуророві України у складі Генерального прокурора України (голова колегії), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персо­нальний склад колегії затверджується Верховною Радою Украї­ни за поданням Генерального прокурора України.

У Генеральній прокуратурі є управління і відділи, які створю­ються з урахуванням як традиційних, сталих, так і нових, але не менш пріоритетних напрямів діяльності. Генеральний прокурор має можливість залежно від конкретних завдань корегувати струк­туру Генеральної прокуратури або її окремих управлінь і відділів.

Керівники управлінь і відділів призначаються на посади Ге­неральним прокурором. Одночасно вони є його старшими поміч­никами та помічниками. Генеральний прокурор має також стар­ших помічників та помічників з особливих доручень.

Поиск по сайту: