Основні засади судочинства в Україні

У загальному вигляді основні засади, принципи здійснення правосуддя можна розглядати як закріплені Конституцією Укра­їни або такі, що випливають з її норм основоположні правові ідеї, які визначають організацію й діяльність державних органів, що здійснюють судову владу.

Тобто основні засади судочинства в Україні — це сукуп­ність принципів, що нормативно визначають суть і зміст судо­чинства в цілому та встановлюють особливості здійснення цивільного, господарського, адміністративного та криміналь­ного судочинства в Україні.

Принципи здійснення правосуддя в Україні отримали своє нормативне закріплення в ст. 129 Конституції України, гл. 2 «За­сади здійснення правосуддя в Україні» Закону України «Про су­доустрій України» та інших нормативно-правових актах.

У найбільш загальному вигляді систему принципів здійснен­ня судочинства визначає ст. 129 Конституції України. Основними засадами судочинства в Україні за Конституцією є:

• законність;

• рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

• забезпечення доведеності вини;

• змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх до­казів і у доведенні перед судом їх переконливості;

• підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

• забезпечення обвинуваченому права на захист;

• гласність судового процесу та його повне фіксування техніч­ними засобами;

• забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рі­шення суду, крім випадків, встановлених законом;

• обов'язковість рішень суду.

Конституційні принципи судочинства знаходять свій розви­ток і деталізацію в ст.ст. 5-17 Закону України «Про судоустрій України» та інших законах України та підзаконних нормативно-правових актах.

Усі принципи судочинства України умовно можна поділити на три групи:

1) загальні конституційні принципи правосуддя;

2) спеціальні міжгалузеві принципи, що визначають загаль­ні засади судоустрою і правового статусу суддів судів за­гальної юрисдикції;

3) галузеві принципи цивільного, господарського, адмініст­ративного та кримінального судочинства.

Перша група принципів визначає загальні засади здійснення правосуддя в Україні та реалізації права людини і громадянина на судовий захист своїх прав, свобод і законних інтересів.

Первинним принципом національного судочинства є прин­цип законності судочинства, зміст якого передбачає неухильне дотримання судами загальної юрисдикції Конституції та законів України при здійсненні ними цивільного, господарського, адмі­ністративного та кримінального судочинства. На відміну від країн з англосаксонською правовою системою, судові прецеден­ти не можуть бути джерелом судочинства в Україні, за винятком рішень міжнародних судів.

Одним з основних принципів судочинства в Україні є принцип здійснення правосуддя виключно судами, що забороняє делегува­ти функції судів, а також їх привласнення іншими органами чи по­садовими особами. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність.

До того ж, не всі відомі у світі види судів можуть здійснюва­ти правосуддя в Україні. Так, ч. 5 ст. 125 Закону України заборо­няє створення надзвичайних та особливих судів, як таких, що за своєю правовою природою суперечать закладеним в Основному Законі вимогам. До надзвичайних та особливих судів не можуть бути віднесені військові суди, що існують в системі судів загальної юрисдикції, оскільки вони лише на місцевому та апеляційно­му рівнях відокремлені від загальних судів.

Важливим принципом судочинства, що розвиває положення ст.ст. 5 і 38 Конституції України про народний суверенітет і пра­во громадян України на участь в управлінні державними справа­ми, є принцип безпосередньої участі народу в здійсненні право­суддя. Цей принцип реалізується шляхом участі народних засідателів і присяжних в діяльності судів загальної юрисдикції. Щоправда, ст. 5 Закону дещо архаїчно визначає це право як «гро­мадянський обов'язок».

Одним із основних принципів судочинства в Україні є прин­цип гарантованості права на судовий захист. Він належить до загальних принципів конституційного права. Так, ст. 8 Конститу­ції України декларує: «Звернення до суду для захисту конститу­ційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на під­ставі Конституції України гарантується», а ст. 55 Основного Закону гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, посадових і службових осіб.

Закон про судоустрій деталізує цей принцип і гарантує за­хист прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередже-ним судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними (ст. 6).

До того ж, Закон про судоустрій України розширює дію цьо­го принципу за колом суб'єктів. Окрім громадян України, право на судовий захист гарантується іноземцям, особам без громадян­ства, а також юридичним особам.

Ще одним фундаментальним принципом вітчизняного судочин­ства є принцип рівності перед законом і судом, який передбачає рівність перед зазначеними інстанціями всіх учасників судового про­цесу незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, ре­лігійних та інших переконань, національного чи соціального поход­ження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Зазначений принцип є похідним від загального конституційного принципу рівності громадян перед законом і рів­ності їх конституційних прав і свобод (ст. 24 Конституції України). Похідними від загальних принципів конституційного права є й такі принципи національного судочинства, як принцип правової допомоги при вирішенні справ у судах і принцип гласності.

Зокрема, принцип правової допомоги при вирішенні справ у судах гарантує надання допомоги при вирішенні справ у судах України. З цією метою в Україні діє адвокатура, правовий статус якої врегульовано Законом України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. У випадках, передбачених законом, правову до­помогу надають також інші особи.

Закон України «Про судоустрій України» в ст. 8 закріплює право кожного користуватися правовою допомогою при вирі­шенні його справи у суді. Це право сприяє кваліфікованому за­хисту інтересів учасників судового процесу.

Принцип гласності судочинства передбачає, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом (закриті судові засідання). Реалізація цього принципу також передбачає проведення в залі судового за­сідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосу­ванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуаль­ним законодавством України.

Принцип обов'язковості судових рішень передбачає, що рі­шення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядуван­ня, їх посадовими і службовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціаль­ність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідст­ва, дізнання визначається чинним процесуальним законодавством. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом від­повідальність — кримінальну, адміністративну, цивільну і дис­циплінарну.

Друга група принципів судочинства стосується засад вітчиз­няного судоустрою і судочинства та правового статусу суддів су­дів загальної юрисдикції.

Фундаментальним міжгалузевим принципом судочинства в Україні є принцип самостійності судів і незалежності суддів. Цей принцип передбачає, що суди загальної юрисдикції в Україні є самостіїшими, а судді при здшсненні правосуддя — незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Гарантії самостійності судів і незалежності суддів, згідно зі ст. 14 Закону України «Про судоустрій України», забезпечують­ся: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддш; незмінюваністю суддів та їх недоторканістю; порядком здійснення судочинства, встанов­леним процесуальним законом, таємницею постановлений судо­вого рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; від­повідальністю за неповагу до суду чи судді; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів; належним матеріальним і соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначе­ними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

Фактично принцип самостійності судів і незалежності суддів визначає загальні засади і сутність конституційно-правового ста­тусу судів і суддів судів загальної юрисдикції в Україні.

В основу правового статусу судів загальної юрисдикції, поряд з принципом самостійності, покладено принцип територіаль-ності і спеціалізації судів, що є основою формування їх системи.

Зокрема, принцип територіальності означає, що при утво­ренні Президентом України судів загальної юрисдикції врахову­ється місцезнаходження і статус утворюваного суду. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-терито­ріального устрою тощо.

Принцип спеціалізації судів передбачає, що, відповідно до Конституції України, в системі судів загальної юрисдикції утво­рюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрис­дикцій (господарські, адміністративні та ін.), а в судах різних су­дових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

До принципів судоустрою також відноситься принцип гаран-тованості суддівського самоврядування. Зміст суддівського са­моврядування визначається його нормативно закріпленими зав­даннями: а) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; б) зміцнення незалежності судів і суддів, за­хист від втручання в їхню діяльність; в) участь у визначенні по­треб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням встановлених нормативів вказаного забезпечення; г) погодження призначення суддів на посади в судах загальної юрисдикції і обрання до квалі­фікаційних комісій суддів; заохочення суддів і працівників апара­ту судів; д) здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Загальні принципи судочинства також поширюються на пра­вовий статус суддів судів загальної юрисдикції. Суддя суду загальної юрисдикції — це призначена чи обрана посадова особа органу судової влади, яка одноособово чи колегіально здійснює правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністра­тивного та кримінального судочинства на оплачуваній основі. Правовий статус судді судів загальної юрисдикції є сукупніс­тю юридичних елементів (правосуб'єктність судді, його права та обов'язки, функції, відповідальність, гарантії діяльності), що визначають сутність і зміст діяльності судді суду загальної юрис­дикції відповідно до чинного законодавства.

Правовий статус суддів ґрунтується на принципах незалеж­ності, недоторканості, незмінюваності суддів, їх соціального і правового захисту.

Зокрема, судді судів загальної юрисдикції є незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підпорядковуються лише закону; їх недоторканість гарантується Конституцією та Законом України «Про статус суддів» та іншими правовими актами; профе­сійні судді обіймають посади безстроково і перебувають на посаді до досягнення 65 років; соціальний і правовий захист суддів гаран­тується Конституцією та Законом «Про статус суддів» тощо.

Ці принципи деталізуються і розвиваються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій України» від 7 люто­го 2002 р., Законом України «Про суддів» від 15 грудня 1992 р., Європейською хартією статусу суддів, Рішенням Конституційно­го Суду України у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу від 1 грудня 2004 р., постановою Кабінету Мініст­рів України № 907, що затверджує Державну програму організа­ційного забезпечення діяльності судів на 2003-2005 рр.; постано­вою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, праців­ників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві» від 18 червня 1999 р. № 10 та ін.

До міжгалузевих принципів судочинства також відносяться загальні принципи процедури судочинства, що є дієвими для всіх без винятку видів галузевої юрисдикції.

Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними су­ду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є од­ним із основоположних принципів судочинства в усіх сферах су­дових юрисдикцій. Для змагального типу судового процесу властиве розмежування процесуальних функцій сторін та неза­лежного від інтересів цих сторін суду, наявність протилежних сторін судового процесу та участь сторін у дослідженні доказів.

Зазначений принцип деталізується в галузевому процесуальному законодавстві, як щодо учасників судового процесу, так і щодо їх функцій та порядку дослідження доказів сторін.

Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскар­ження рішення суду є одним з елементів правового захисту учас­ників судового процесу. Цей принцип забезпечується інстанцій-ною побудовою судової системи судів загальної юрисдикції України, яка передбачає повне чи часткове оскарження рішень суду першої інстанції, що не набрали (апеляція) або набрали (ка­сація) законної сили у вищестоячих судах. При цьому, суд апеля­ційної інстанції вирішує питання факту і права, а суд касаційної інстанції — виключно права.

Принцип здійснення судового провадження державною мо­вою, закріплений у ст. 10 Закону про судоустрій України розвиває положення ст. 10 Конституції України про забезпечення держа­вою всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного і державного життя на всій території України.

Утім, Закон дозволяє особам, які не володіють державною мовою (наприклад, іноземці та особи без громадянства, біженці) користуватися рідною мовою і використовувати послуги пере­кладача у судовому процесі. У випадках, передбачених законом, також дозволяється застосовувати в судовому процесі інші, окрім державної, мови — російську, мови національних меншин України та іноземні мови.

Третю групу принципів становлять галузеві принципи судочин­ства, тобто загальні засади судочинства, властиві тільки окремим видам судочинства, або найбільш повно виявляються в галузевій юрисдикції. Для кожного виду судочинства (цивільного, госпо­дарського, адміністративного та кримінального) характерні свої системи принципш, що закріплюються в Конституції, законах Укра­їни і, зокрема, відповідних процесуальних кодексах: Цивільному процесуальному кодексі (набрав чинність 1 вересня 2005 р.), Госпо­дарському процесуальному кодексі, Кодексі адміністративного су­дочинства України, Кримшально-процесуальному кодексі України.

При цьому, в Конституції України визначаються, в першу чергу, принципи кримінального судочинства, що є логічним з огляду на суспільну небезпечність злочинів і важливість здійс­нення справедливого, неупередженого і професійного судочинст­ва у цій сфері юрисдикції.

У ст. 129 Конституції України закріплюється принцип забез­печення доведеності вини (принцип презумпції невинуватості), що захищає права і законні інтереси суб'єктів кримінального процесу, обумовлює зміст підсумкових рішень суду. Зміст цього принципу полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути підданою кримінальному по­каранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Доведення вини осо­би у суді покладається на прокурора, що логічно обумовлює ін­ший важливий конституційний принцип кримінального судочин­ства — принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Цей принцип визначає напрямки діяльності прокурора як представника держави через свої публічно_:правові обов'язки та його роль у судовому процесі. Ця функція є розвитком кримі­нального переслідування, яке здійснюється прокурором на досу-довому розслідуванні. Принцип підтримання державного обвину­вачення в суді прокурором впливає на побудову всіх судових стадій кримінального процесу і є специфічним продовженням за-гальногалузевого принципу змагальності судового процесу.

Як уже зазначалося, спеціальні принципи цивільного, госпо­дарського, адміністративного та кримінального судочинства за­кріплюються у відповідних процесуальних галузевих кодексах.

Поиск по сайту: