Взаємодія органів фінансового контролю та її форми

Взаємодія є необхідною умовою належного здійснення державного фінансового контролю, оскільки всі контрольні органи мають спільну мету. Але кожен орган має свої завдання, структуру, свої функції, повноваження, форми та методи, які вони застосовують для досягнення даної мети. Крім цього різні контролюючі органи по різному оформляють результати контрольних заходів, їх акти мають різну юридичну силу і відображають специфіку виконання завдань і функцій саме цим органом. Звичайно такий різний правовий статус означає, що все ж таки між контролюючими органами існують певні відмінності, які повністю ліквідувати не можливо, бо це приведе до повної підміни одним органом іншого, а це, в свою чергу, не сприятиме ефективності здійснення фінансового контролю.

Враховуючи наявність єдиної мети, на досягнення якої спрямована діяльність всіх органів фінансового контролю, розрив, який існує між ними, можна дещо скоротити, якщо розробити шляхи і методи їх взаємодії.

Базась М.Ф. пропонує два варіанти організації механізму координації діяльності контролюючих органів: централізований та децентралізований. Він зазначає, що “сутність централізованого варіанту організації механізму координації полягає в тому, що формується центральний орган, який стає координуючим центром забезпечення виконання узгоджених з усіма контролюючими органами рішень щодо проведення планових перевірок”, а децентралізований варіант координації передбачає існування регіональних (обласних) центрів, які координують діяльність підрозділів контролюючих органів відповідної території.

Повноваження ВРУ

Відповідно до ст.85 КУ до повноважень Верховної Ради України належить:

1. здійснення контролю при прийнятті законів пов’язаних з функціонуванням держави в сфері фінансів;

2. затвердженні Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

3. затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

4. здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України на спеціальних парламентських слуханнях, що іменуються “днями уряду” відповідно до цієї Конституції;

До повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу (ст. 109 БКУ).

До повноважень Верховної Ради України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:

1) заслуховування звітів про стан виконання Державного бюджету України, в тому числі заслуховування звітів розпорядників бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету України;

2) контроль за використанням коштів резервного фонду державного бюджету.

Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування, які щомісячно звітують відповідно перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною радою про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.

Голова Національного банку доповідає Верховній Раді України про діяльність Національного банку (ст. 51 ЗУ “Про НБУ”).

Поиск по сайту: