Діяльність у формуванні НАТО

У випадку канадсько-американських відносин у сферах безпеки та оборони таким важливим чинником є членство Канади та США у НАТО. Звичайно, в умовах холодної війни і „комуністичної загрози” Оттава керувалася й іншими аргументами щодо приєднання до Північноатлантичного альянсу, але, як зазначають Дж.Томпсон та С.Рендалл „Рішення про вступ Канади до НАТО не було ні необдуманим, ані прийнятим під тиском США. Навпаки, угода пропонувала перспективу противаги американському впливові в умовах багатосторонності”.

Причому приєднуючись до НАТО, Оттава розраховувала створити противагу Сполученим Штатам не лише у військовому плані. Так, саме завдяки канадському уряду до Договору про утворення НАТО було включено Статтю 2 (відому, як „канадську статтю”), в якій йдеться про наступне: „Сторони сприятимуть подальшому розвитку мирних і дружніх міжнародних відносин, зміцнюючи свої незалежні інституції, домагаючись кращого розуміння принципів, на яких ці інституції засновані, та створюючи умови для забезпечення стабільності і добробуту. Вони намагатимуться усувати конфлікти у своїй зовнішній економічній політиці та сприятимуть економічному співробітництву між окремими або між усіма учасниками Договору”.

НАТО є своєрідним буфером у відносинах Канади та США. В рамках цієї організації Оттава може дозволити собі висловлювання чи позицію, які б навряд чи були можливими в тісних рамках двостороннього оборонного партнерства. Країна кленового листа більше схильна до „публічної дипломатії” у разі незгоди зі Сполученими Штатами щодо проблем оборони, що стосуються альянсу загалом, на багатосторонньому рівні, аніж із двосторонніх проблем”. Наприклад, при прийнятті канадським урядом остаточного рішення про відмову брати участь у війні в Іраку (2003 р.) важливу роль відіграла позиція інших союзників по НАТО, зокрема різка критика Францією та Німеччиною американських дій. В свою чергу, в рамках двосторонніх відносин у сферах безпеки та оборони, Оттава більше схильна до так званої „тихої дипломатії”, принципи якої було сформульовано у славнозвісному звіті Хіні-Мерчанта 1965 року, підготованому для президента США та прем’єр-міністра Канади.

Після розпаду СРСР Канада різко зменшила видатки на оборону країни. Що логічним чином призвело до зниження впливовості країни, передусім у північноатлантичній системі безпеки. Наприклад, було зігноровано думкою Оттави щодо розширення НАТО на схід, а також початку війни проти Югославії. Окрім, того, „незважаючи на те, що канадський військовий контингент у коаліційних силах НАТО в Боснії та Герцеговині складав 1300 осіб, Канада не була запрошена для участі в миротворчих діях НАТО в Македонії”. Власне, така ситуація послабила переговорні позиції Канади у асиметричних відносинах зі Сполученими Штатами, адже тепер у Оттави стало менше механізмів використання багатостороннього форуму НАТО як противаги американському впливові.

Проте Канада – шостий по величині донор сукупного військового і невоєнного бюджету НАТО. У 2005-2006 рр. Канада перерахувала більше 160 млн. доларів і відправила для участі у військових операціях 114 військових фахівців. При цьому в різних організаційних структурах НАТО працює 335 канадців. Канада – третій «великий» спонсор програми повітряної безпеки і військового шпигунства «АВАКС». Канада завжди охоче представляє свої великі території і повітряний простір для учень країн НАТО, зокрема для тренувальних польотів. У 2004 році колишній міністр оборони Канади генерал Раймонд Ено був вибраний головою військового комітету НАТО.

Хочеться згадати і про діяльність Канади у кооперації з натівськими державами щодо інформаційної безпеки. Так, зокрема в Канаді був прийнятий Стандарт CSA, а в травні 1996 року Міжнародною організацією стандартизації (ISO) була прийнята резолюція щодо розвитку міжнародних стандартів приватності, яка базувалася на Стандарті CSA. Стандарт CSA містить наступні принципи регулювання суспільних відносин, що виникають з приводу персональних даних: Відповідальність, ідентифікація мети, згода, обмежене збирання, обмежене використання, поширення, зберігання, точність, безпека, відкритість, особистий доступ, перевірка відповідності.

А щодо недавніх подій, то Канада взяла актину участь у подіях, що відбувлися у Лівії. Хоча, операцію НАТО в Лівії не слід розглядати як зразок для Сирії або Ірану, заявив міністр оборони Канади Пітер Маккей. За його словами, втручання в Лівії було продиктоване "моральними зобов'язаннями", проте будь-яке рішення про проведення аналогічних операцій в інших районах світу не повинне прийматися без ретельної оцінки ситуації. Канада брала участь в кампанії НАТО в Лівії з березня поточного року і направила в район Середземномор'я близько 650 військовослужбовців, сім винищувачів Cf-18, далекі для літаків морські розвідники "Аврора", літаки заправники і фрегат для патрулювання побережжя Лівії. Наразі війська Канади виведені з території Лівії.

Поиск по сайту: