Канадсько-американського оборонно-безпекового партнерства

Проблема Квебеку

При розгляді проблем Квебека й у «Англійській» Канаді і за кордономстало вже загальним місцем — говорити про квебекський «сепаратизм».Можливо, у Квебеку маються і «сепаратисти», але в тім, що стосується програми правлячої в провінції і підтримкою більшості, що користається, її населення Квебекской партії, то в ній мова йде про «суверенітет», її прихильники називають себе не «сепаратистами» і навіть не «индепандантистами», а «суверенистами». Політичний суверенітет — перша астина формули «суверенітет-асоціація» — це не те саме, що відділення від Канади, і тут необхідно дотримувати термінологічну точність.

Варто підкреслити, що горезвісний квебекський «націоналізм» у даний час носить винятково «лінгвістичну» спрямованість і цілком позбавлений якого-небудь ксенофобського, расового відтінку.

Етнокультурна політика, тобто політика у відношенні імміграції і етнокультурних меншостей уряду Квебеку в даний час дуже нагадує «мультикультуралізм» федерального уряду Канади.

Зараз до Квебекської території відносяться з трепетом, зважаючи на історичні події минулого століття. Тому що, що б не говорили, все-таки загроза відокремлення існує, тому Канада кидає значні сили на підтримку стабільного розвитку цих земель.

Канадсько-американського оборонно-безпекового партнерства

В основі канадсько-американського оборонно-безпекового партнерства лежить так звана концепція „оборони проти допомоги”. Так, і ще у першій третині ХХ століття до канадців прийшло розуміння того, що Вашингтон особливо ретельно ставиться до проблем національної безпеки,а отже, готовий до будь-яких кроків для якомога ефективнішого захисту своєї території, населення та цінностей. Як зазначають Д.Баррі та Д.Братт, „канадсько-американська безпека характеризується взаємозалежністю. Як наслідок, Канада нетільки не може ігнорувати вимоги США у сфері безпеки, але і відокремитися від наслідків американських рішень у даній сфері”. Саме тому стратегічним вибором Оттави стала згадана концепція, згідно з якою невелика держава має переконати велику державу-сусіда у здатності себе захистити від будь-якого потенційного зовнішнього ворога, і в такий спосіб уникнути військової присутності великої держави-сусіда на своїй території під приводом „військової допомоги”.

Втілення стратегії „оборони протии допомоги” може мати дві форми: 1) самостійне підтримання обороноздатності малої країни, 2) партнерство з більшим сусідом.

У 1940 році оборонне і безпекове співробітництво офіційно було закріплене так званою Огденсбурзькою угодою.

За багато років союзництва між Канадою та США було створено ряд механізмів двосторонньої співпраці: укладено понад 80 угод у сфері оборони, понад 250 меморандумів про порозуміння між двома відповідними оборонними відомствами, створено близько 145 двосторонніх форумів, на яких обговорюються актуальні проблеми у сфері безпеки та оборони.

Найголовнішим органом співпраці між Оттавою та США є Об’єднане командування аерокосмічної оборони Північної Америки (НОРАД), створене 1958 року. НОРАД є двосторонньою організацією, що спрямована на попередження аерокосмічних загроз та контроль аерокосмічного простору Північної Америки

Найвищим двостороннім форумом у сфері оборони є Постійна об’єднана рада оборони, утворена 1940 року згідно з уже згаданою Огденсбурзькою угодою. Раду очолюють два співголови – від канадської та американської сторони, – які підзвітні президентові США та прем’єр-міністрові Канади.

Важливим двостороннім інструментом співробітництва між Оттавою та Вашингтоном у сфері оборони є Канадсько-американська программа тестування та оцінки (CANUSTEP), започаткована у 1983 році, в рамках якої Канада та Сполучені Штати можуть взаємно використовувати оборонні інфраструктури для тестування та оцінки військових технологій.

Канада та США є також тісними партнерами у галузі військової промисловості

На сьогодні, Сполучені Штати є лідерами у здійсненні так званої „революції у військовій сфері” (РВС), в той час як Канада та європейські союзники по НАТО перебувають лише на початку шляху впровадження технологічних, організаційних та доктринальних аспектів РВС.

Поиск по сайту: