Обставини, що звільняють від відповідальності

Обставини, що звільняють від відповідальності, в системі адміністративних проступків застосовуються нечасто. Суть звільнення від адміністративної відповідальності полягає в тому, що винна у вчиненні адміністративного правопорушення особа у встановленому законом порядку звільняється не тільки від самого покарання, а й від інших можливих наслідків.

В теорії права до обставин, що виключають юридичну відповідальність, деякі фахівці-юристи відносять:

1) необхідну оборону;

2) крайню необхідність;

3) затримання злочинця;

4) виправданий професійний ризик;

5) виконання наказу;

6) виконання професійних функцій;

7) згода потерпілого;

8) виконання службового обов'язку;

9) здійснення свого права тощо.

В цивільному праві підставою звільнення від відповідальності є спричинення шкоди в умовах крайньої необхідності (спричинення меншої шкоди заради запобігання більшій).

Необхідною обороною є дія, вчинена при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, встановленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (явної невідповідності захисту характерові і суспільній небезпеці посягання).

Скажімо, громадянин, захищаючи своє життя, вбиває злочинця, який на нього напав. Одначе закон не визнає такі дії злочинами, а навпаки – вважає суспільне корисними, що виключає їхні суспільну небезпечність і кримінальну протиправність.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення 2 інтересів, які рівною мірою охороняються законом, за якого заради збереження більш важливого інтересу заподіюється шкода менш важливому інтересові.

Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише за наступних обставин (ознак):

1) небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій;

2) за крайньої необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб;

3) шкода, яка заподіюється за крайньої необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка відвернута.

Напариклад, чоловік з дружиною потрапили в автокатастрофу. Жінка отримала значні ушкодження і потребувала негайної медичної допомоги. Чоловік зупинив проїжджаючу повз машину аби попросити довезти їх до лікарні, але водій відмовився, обумовивши це тим, що не хоче забруднити машини. Тоді чоловік застосував грубу силу до водія аби заволодіти автом і врятувати свою дружину.

Неосудність - це нездатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Наприклад, чоловік хворий на недоумство вкрав з магазину деякі продукти. Оскільки він не міг повноцінно усвідомлювати свої дії, він буде звільненим від юридичної відповідальності.

Юридичний критерій складається, у свою чергу, також з 2 ознак: інтелектуального та вольового моментів (елементів).

Інтелектуальний момент означає, що особа не могла усвідомити своїх дій. Вольовий - особа не могла керувати своїми діями.

Інтелектуальна ознака означає, що: а) особа не розуміла фактичної сторони проступку, не розуміла його суспільну (антигромадську) шкідливість; б) особа не здатна усвідомити протиправність своїх дій, ця обставина виникла внаслідок психічного захворювання або розладу здоров'я.

Вольовий момент означає, що особа не здатна керувати своїми діями, тобто вона розуміє суспільну шкідливість вчинку, але через хворобу не спроможна керувати собою.

Для наявності юридичного критерію неосудності достатньо визначити один з 2 його елементів.

Медичний критерій визначає коло тих психічних захворювань, з якими пов'язані протиправні дії особи. Для визнання особи неосудною достатньо встановлення однієї ознаки юридичного критерію і наявності одного з психічних захворювань з перерахованих у ст. 20 КпАП:

1) хронічне душевне захворювання - шизофренія, епілепсія, прогресивний параліч тощо;

2) тимчасовий розлад душевної діяльності - алкогольні психози, патологічне сп'яніння тощо;

3) слабоумство, тобто нерозвинутість інтелекту із зниженням розумових здібностей (дебільність, імбецильність, ідіотія);

4) інший хворобливий стан - психопатія, неврози тощо.

Практична робота

З правознавства

На тему: Обставини, що звільняю від

Поиск по сайту: