АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Історія алкоголю

Читайте также:
  1. Гузир та Тумовс. Корупційна історія
  2. Зародження і етапи розвитку контролінгу(історія виникнення, передумови створення концепції контролінгу, розвиток контролінгу в США та Німеччині)
  3. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології. – К., 1993.
  4. І. ДАВНЯ ТА НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
  5. І. Історія виникнення
  6. із предмета «Історія української культури»
  7. Імперія інків та її історія.
  8. Історія Бердичівського педагогічного коледжу.
  9. Історія виникнення вишивки
  10. Історія виникнення телефонного консультування
  11. Історія виникнення технологій

Міністерство освіти і науки України

Харківська державна академія фізичного виховання

 

 

Реферат з валеології

на тему:“ Алкоголізм і здоров'я ”

 

Виконав:

Студент 23 групи

Яцканич І.В

Харків

План

1. Історія алкоголю.

2. Що таке алкоголізм?

3. Вплив алкоголю на організм людини.

Список використаної літератури

 

Історія алкоголю.

Викрадач розуму - так іменують алкоголь із давніх часів. Про оп'яняючі властивості спиртних напоїв люди дізналися не менше чим за 8000 років до нашої ери - із появою керамічного посуду, що дала можливість виготовлення алкогольних напоїв із меду, плодових соків і винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так, відомий мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але що знали вже прийоми готування хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 сторіччях араби і назвали його «аль коголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вжитку спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухамедом. Ця заборона ввійшла згодом і в збір мусульманських законів - Коран (7 сторіччя). З тих пір протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко каралися.

Але навіть у країнах Азії, де споживання вина заборонялася релігією (Кораном), культ вина все ж процвітав і оспівувався у віршах.

У середньовіччі в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію учинив італійський чернець алхімік Валентіус. Спробувавши щойно отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумуйочого веселим.

З тих пір міцні алкогольні напої швидко поширилися по країнах світу, насамперед за рахунок промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично не один художник, письменник або поет не обходив цю тему. Такі картини пияцтва є на полотнинах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Люту силу алкоголізму розуміли передові люди свого часу. Відомий релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: «Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина».

Поширення пияцтва на Русі пов'язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: «Веселие на Руси - есть пити». Але це обмова на російську націю. Російський історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И. Костомаров (1817-1885) цілком спростував цю думку. Він довів, що в Древній Русі пили дуже мало. Лише на обрані свята варили медуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. чарка пускалася по колу і з неї кожний надпивав декілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не покладалося, і пияцтво рахувалося найбільшою ганьбою і гріхом.

Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення через кордон горілки і вина. При Іванові IV і Борисові Годунову засновуються «царські шинки», що приносили масу грошей у скарбницю. Проте, уже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшов указ «продавати горілку по одній чарці на людину». Заборонялося видавати вино питущим, а також усім під час постів, по середам, п'ятницям і неділям. Проте через фінансові розуміння незабаром була внесена поправка: «чтобы великого государя казне учинить прибыль, питухов с кружечного двора не отгонять», чим фактично підтримувалося пияцтво.

З 1894 року продаж горілки став царською монополією.

Однією із темних плям минулого, сліди якого ще збереглися в нас, є пияцтво й алкоголізм.

Чи треба говорити, що Росія в змісті вжитку спиртного країна більш ніж особлива. Тут свої, на жаль, сумні традиції, свої стандарти. Переважає в нас вжиток у виді «ударних доз»: велика кількість випитого в стислий термін. Частіше вдень. Інакше кажучи, у Росії домінує самий несприятливий, так називаний «північний» тип пиття. І п'ємо ми історично усе більше і більше. Якщо в1913 року продавалося 3,4 літри на людину в рік, то в 1927 - 3,7. До кінця 1940 року держпродаж, правда знизився до 2,3 літри, а до 1950 впав до 1,9 літра. Але зате потім тільки стрімке зростання, і кожний сплеск рекордний.

Офіційно ми наблизилися до світових «питтєвих стандартів». А неофіційно? Держкомстат СРСР у той час проводив секретні дослідження на предмет самогоноваріння. Самогон давав прибавку ще в розмірі 5 із зайвим літрів. Разом 13,2 літри на кожного.

Чотирнадцятого червня 1985 року ЦК КПРС оголосив війну пияцтву, що потрясла всі основи суспільства. Бюджет загубив 50 мільярдів не теперішніх, а ще тих повноцінних рублів, у два рази зросло споживання самогону. Проте, саме до 1987 року зросла середня тривалість життя. Це відбулося без зменшення смертності від отруєнь і нещасних випадків. У результаті, як би ми не лаяли кампанію, вона зберегла життя приблизно 700 тисячам росіян, та й захворюваність знизилася.

За даними Держторгінспекції, у 1992 році кожна десята пляшка була фальсифікацією гарячливого напою, у 1993 - кожна четверта.

На сьогодні споживання спиртних напоїв на земній кулі характеризується колосальними цифрами. Які ж саме алкогольні напої споживають у даний час.

 

 

2. Що таке алкоголізм?

Алкоголі́зм — захворювання, що викликається систематичним вживанням алкогольних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, призводить до психічних і фізичних розладів та порушує соціальні стосунки особи, яка страждає цимзахворюванням.Найважчоюстадією є синдром фізичної залежності від алкоголю, при якому раптове припинення його вживання може викликати такі абстинентні симптоми, як тремор, страх, галюцинації або марення. Алкоголізм характерний психо-фізичною залежністю від алкоголю, основою якої є наявність алкоголю в обмінних процесах людського організму, розвивається внаслідок хронічного зловживання спиртними (алкогольними) напоями. У ширшому розумінні алкоголізм — сукупність шкідливих звичок, пов'язаних із зловживанням алкоголем, впливів на здоров'я, життя, працю і добробут людей. Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба.

Алкоголізм, або алкогольна залежність, асоціюється з рядом ознак:

1. Хворобливий потяг до алкоголю;

2. Ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю);

3. Втрата кількісного контролю;

4. Наявність синдрому відміни або абстинентного синдрому.

Однозначним є визначення впливу алкоголю на організм людини, як порушення нормального функціонування, що характерне появою різного роду соматичних захворювань. Ці захворювання разом із алкоголізмом на 15—17 років вкорочують життя людини. Понижена працездатність мозку, яка спричинює негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо процесів мислення, пам'яті, уяви, сприйняття, відчуття. Перш за все відбувається отруєння кори головного мозку, де концентрація алкоголю на 60—70 % більша, аніж в крові. Аналогічні показники простежуються і на потомстві. Відхилення фізичного й розумового розвитку дітей з'являються як результат зачаття в нетверезому стані, або вплив алкоголю на плід, що розвивається в утробі матері. Виникає загроза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає у плід через плаценту, пошкоджує нервову систему.

Алкоголь — наркотична отрута, що діє насамперед на нервові клітини кори головного мозку. При цьому значно ослаблюється процес гальмування і відносно переважає процес збудження. Великі дози алкоголю чинять паралізуючий вплив на деякі відділи центральної нервової системи. При ураженні центрів довгастого мозку настає порушення терморегуляції, дихання і серцевої діяльності—так званий коматозний стан. Алкоголізм викликає глибокі розлади діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки, органів дихання, нирок, статевих залоз та ін. Організм алкоголіка втрачає опірність до захворювань. Алкоголізм зумовлює стійкі порушення психіки, велике зниження працездатності, швидку стомлюваність, ослаблення пам'яті, деяку безтурботність, брехливість, несталість настрою, дратівливість і схильність до конфліктів. На ґрунті алкоголізму бувають запої, розвиваються різні психози—біла гарячка, корсаковський психоз та ін. Алкоголізм призводить до побутових і виробничих травм, аварій на транспорті, злочинів, порушень правил громадської поведінки, руйнування сім'ї.

Розрізняють три ступені гострого алкогольного сп'яніння: початковий, середній і важкий.

Початковий ступінь сп'яніння виявляється у відчутті тепла, легкого запаморочення. Поведінка людини майже не змінюється, але з'являється самовпевненість. Посилюється серцебиття, розширюються зіниці, судини обличчя. Зовнішні рухові розлади не помітні, але координація рухів дещо порушується, уповільнюється реакція на зовнішні подразники.

При вживанні великої кількості алкоголю наступає середній ступінь сп'яніння. П'яний нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння і агресії. Після витвережування, проявляється в'ялість, сонливість, головний біль.

Важкий ступінь сп'яніння наступає при вживанні великої дози алкоголю. Для цього стану характерні дві фази: збудження і гальмування. В першій фазі мова стає невиразна, рухи некоординовані, вчинки беззмістовні, нерідко агресивні. Фаза гальмування проявляється у в'ялості, сонливості і закінчується глибоким наркотичним сном. В такому стані людина не реагує навіть на сильні больові подразники, вона може заснути на вулиці, а в холодну пору року замерзнути. Після пробудження людина майже не пам'ятає, що з нею було, з'являється сильне бажання випити ще. У людини можлива нудота, блювота і інші ознаки отруєння.

Внаслідок неодноразового прийняття спиртних напоїв у людини закріплюється умовний рефлекс. Після забуття і пробудження у п'яниць наступає важкий стан похмілля, симптоми якого знімаються при повторному вживанні спиртних напоїв. Це головна ознака хронічного алкоголізму. Вона супроводжується синдромом астенії — втомою, непрацездатністю.

Хронічний алкоголізм, або алкогольна наркоманія, — хвороба, при якій у людини з'являється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігається симптоми астенії і абстиненції та інші алкогольні розлади. Самопочуття алкоголіка дуже пригнічене, він невпевнений в собі, часом кається, лякається. Характер різко погіршується, сон короткочасний і поверхневий, він бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. В стадії побутового п'янства звичайні дози алкоголю вже недостатні. Ще одна ознака алкоголізму — ослаблення захисних рефлексів — блювоти, нудоти, слиновиділення. При вживанні великих доз алкоголю спостерігається галюцинації, гострі психози, втрата пам'яті. З'являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. У алкоголіка відсутня цілеспрямованість. Він ніколи не доводить розпочату справу до кінця.

В останній стадії алкоголізму різко знижується опірність до великих доз алкоголю. Хворі почувають себе погано, у них порушується кровообіг, з'являються гострі розлади серцево-судинної системи, печінкова недостатність. По зовнішньому вигляді вони нагадують хворих, яким властива психічна і соціальна деградація.

 

 

3. Вплив алкоголю на організм людини.

Алкоголізм завдає великої шкоди суспільству: він руй­нує сім'ю, шкідливо позначається на вихованні дітей, ве­де до порушення трудової дисципліни, до травматизму, штовхає людей на аморальні вчинки, породжує злочин­ність.

Чому ж у нашій країні є люди, які зловживають спирт­ними напоями?

Слід зазначити, що до пияцтва схильні насамперед ті, у кого духовні запити обмежені. Такі люди не вміють ра­ціонально використати вільний від роботи час. І не дивно, що єдиним джерелом «радості» для них є випивка. Пи­яцтво — це результат поганого виховання, наслідування поганим звичкам минулого.Алкоголь має здатність притягувати воду. Внаслідок цього клітини, з якими він вступає в сполуку, зневодню­ються й гинуть. Діючи таким чином на білок живого ор­ганізму, алкоголь викликає його згорання. Із шлунка й кишок алкоголь швидко всмоктується в кров, розноси­ться по всьому організму. Вже через кілька хвилин після вживання спиртного людина починає відчувати його дію. В організмі алкоголь окислюється, перетворюючись у шкідливі продукти — оцтову й піровиноградну кислоти, альдегіди й кетони.

В організмі людини утилізується в середньому 95 про­центів алкоголю. Решта його виводиться в незміненому ви­гляді із сечею, потом, видихуваним повітрям. Коли людина вип'є одну-дві чарки спиртного, у неї червоніє обличчя і з'являється відчуття тепла. Тому дех­то неправильно вважає, що алкоголь має здатність зігрі­вати організм. Насправді ж під дією алкоголю розширю­ються судини шкіри, а температура тіла при цьому зни­жується на 1 — 2° С.; Одночасно проявляється дія алкоголю на центральну нервову систему: у людини знижується критичне ставлення до навколишнього середовища, з'яв­ляється благодушність, притуплюється відчуття небез­пеки.

Доведено, що найбільше страждає від алкоголю нер­вова система людини. За нормальних умов у корі великого мозку відбувають­ся два протилежні процеси — гальмування і збудження. Учені довели, що навіть невелика кількість спиртного порушує злагоджену роботу кори великого мозку. Алко­голь посилює процес збудження і послаблює процес галь­мування. Отже, п'яна людина не може контролювати свою поведінку.

Алкоголь отруює клітини мозку, зменшує кількість кисню в них, заважає здійсненню нормального процесу обміну речовин. Діяльність кори великого мозку різко по­рушується.Внаслідок тривалого вживання спиртних напоїв знижується здатність самокритично оцінювати свої вчинки. Людина не може збагнути глибину свого падіння, причину сімейних скандалів, невдач на роботі. Навпаки, алкоголік намагається звинуватити інших — дружину, дітей, товари­шів, але не себе. Він стає дратливим, брехливим, безжаліс­ним, схильним до сварок, аморальних вчинків. Алкоголік втрачає трудові навички, а потім розумове деградує.

У деяких осіб зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психіч­ні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алко­гольне марення ревнощів, корсаковський психоз.

Алкоголь шкідливо діє і на внутрішні органи. Так, попадаючи в шлунок, спиртні напої сприяють виділенню ве­ликої кількості шлункового соку. Але цей сік бідний на пепсин — фермент, що сприяє переварюванню їжі. В цьо­му соку багато слизу, який перешкоджає нормальному пе­реварюванню їжі. Усе це призводить до запалення слизо­вої оболонки шлунка. Тому в осіб, які зловживають спирт, ними напоями, часто буває гастрит.

Давно відомо, що в осіб, які зловживають спиртним, розвиваються тяжкі захворювання печінки. Адже печінка очищає кров від отруйних речовин, що потрапили до ор­ганізму, зокрема від алкоголю. Беручи участь у знешко­дженні спирту, печінка сама зазнає його шкідливої дії. Алкоголь викликає запальну реакцію в клітинах печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільнюються і ги­нуть. Відбувається часткова заміна цих клітин щільними сполучнотканинними рубцями. Таким чином, алкогольний гепатит (запалення печінки) переходить у грізне необо­ротне захворювання, яке називається цирозом.

Алкоголь шкідливо діє і на підшлункову залозу. Відо­мо, що сік підшлункової залози багатий на ферменти, які розщеплюють білки, жири й вуглеводи. Тривале вживан­ня алкоголю спричиняється до ураження залозистих клі­тин підшлункової залози, крововиливів у її паренхіму. Процес розщеплення жирів, білків і вуглеводів порушу­ється. Такі хворі відчувають різкий опоясуючий біль, швидко худнуть.

Не залишається байдужою до отруйної дії спиртного і серцево-судинна система. Якщо невеликі дози алкоголю зумовлюють короткочасне прискорення ритму серцевої діяльності, підвищення артеріального тиску, іноді незнач­ний біль у ділянці серця і т. ін., то систематичне зловжи­вання спиртним призводить до необоротних змін у судин­ній системі й м'язі серця, до грубих дефектів судинних стінок. М'язові волокна серця під дією алкоголю перероджуються і гинуть. Вони заміщуються сполучною тканиною і жиром. Алкогольних змін зазнають і стінки судин. Такі серйозні зміни в серцево-судинній системі призводять до передчасного розвитку атеросклерозу й гіпертонічної хвороби, перебіг яких часто ускладнюється крововиливом у мозок та інфарктом міокарда.

Спиртні напої шкідливо діють на легені, нирки, ендок­ринні залози, знижують опірність організму до інфекцій. Відомо, що алкоголізм часто поєднується з туберкульозом легень.

У сім'ях, де хоча б один із подружжя хворий на алко­голізм, діти часто бувають кволими, хворобливими, розумово відсталими, схильними до різних захворювань. Ре­гулярне вживання спиртних напоїв може призвести до безплідності.

Діти алкоголіків частіше хворіють на шизофренію, бу­вають недоумкуватими, народжуються глухонімими, з тяж­кими розладами функції залоз внутрішньої секреції тощо.

 

Список використаної літератури:

1. Бібліотечка журнала «Однокласник»// № 9, 1991.

2. Гнатюк О., Гнатюк М. Основи безпеки життєдіяльності. — Харків: «Скорпіон», 2001.

3. Желібо Є., Заверуха Н., Зацарний В. Безпека життєдіяльності. — К; Каравела; Львів: Новий світ-2000, 2001.

4. Кирич Н. Безпека життя й охорона праці. — К.: Охорона праці, 2000.

5. Конституція України. — К.: Преса України, 1997.

6. Коростелев Н. От «А» до «Я». — М.: Медицина, 1987.

7. Маркова Л., Процюк С. Шкільний довідник з основ безпеки життєді­яльності.

8. О. Савчук та ін. Основи безпеки життєдіяльності. — Запоріжжя Просвіта, 2003.

9. Правила дорожнього руху. — К.: А.С.К., 1998.

10. Психология конфликта. — СПб: «Питер», 2000.

11. Томан Іржі. Як удосконалювати самого себе. — К.: Політвидав України 1984.

12. Квасниця В. М., Павлишин В. І., Матковський О. І. Природні кристали України.

13. Алтунін А. Т. Формування громадянської оборони в боротьбі зі стихій ними лихами. — М.: 1980. 14. Это должен знать й уметь каждый. — М.: 1984.

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)