Імперія інків та її історія

Перші поселення людей у зоні Південної Америки з'являються у Х тис. до н.е. зоною їх діяльності стають річні долини біля тихоокенського узбережжя. Починаючи з ІІ тис. до н.е. вони переходять до землеробства заснованого на вирощуванні квасолі, маісу, займались рибальством та полюванням, одомашнили ламу (єдину в’ючну тварину Америки). Перші культури Чавін, Мочіка, Наска стали фундаментом виникнення державних утворень. Найбільшими з них були Чіму та Уарі. Жителі цих держав освоїли бронзу, обробку срібла та золота, вміли виготовляти тканини з вовни та бавовника. Головним досягненням жителів Уарі стало вузелкове письмо кіпу. Це була система передачі інформації за допомогою кольорових вузелків на нитках.

Спадкоємцями державних традицій стали інки, які прийшли з району озера Тітікака у Х столітті н.е. Основою їх суспільного ладу стала сусідська община “ айл’ю”. На чолі величезної імперії створеної завоюваннями племен стояла верхівка суспільства, поділена на ранги, в залежності від території, якою управляв державний чиновник. А територія держави (інки називали її Тауатінсуйу) була величезна. На півночі кордон проходив по р.Патія(Колумбія), а на півдні - по р.Мауле (Чілі). Столиця інків - місто Куско (від “коско” - “пуп”) була більше ніж в Лондон у ті часи. В державі інків була едина релігія (культ бога сонця Інті і верховного божества Віракоча), строга система централізації влади на чолі з необмеженним монархом - Верховним Інкою, система обліку та контролю праці з елементами планування, загальнодержавна мова кечуа.

У склад кожної общини входило декілька сімей, верховним главою, яких був чоловік, батько, якого називали “пурех”. В державі інків, не звертали особливої уваги на те, чи всі члени айл’ю були пов’язані між собою родинними зв’язками. Для інтересів держави важливим було одне: членам общини належало жити, тобто селитись, на одному місті.

В імперії виділялось десять вікових категорій громадян. Цікаво, що для чоловіків та жінок ці категорії були різними, за віковими крітеріями. Самою основною та самою великою категорією була сьома, яка включала чоловіків від 25 до 50 років. Власне говорячи, саме ці чоловіки були пурехами, справжніми громадянами держави.Всі жителі імперії, які мали особисту свободу, але які не мали пільг, а це були пурехи та члени їх родин, в сукупності називались “хатун руна”..

На відміну від них аристократія, а також жерці імперії податків не сплачували. Отже, як ми бачимо, на представникові сьомої вікової категорії - пуреху - трималась практично уся держава. Податки, які він сплачував, хоча і не у формі грошей, а у вигляді праці та виробів, були єдиним джерелом доходів держави “синів Сонця”. Отже в Тауатінсуйу було десять вікових категорій, проте рівнів життя було лише два: один - знаті, другий - народу.І якщо з однієї вікової категорії громадянин держави “синів Сонця” переходив поступово, то від низького життєвого рівня до рівня життя вищого практично не міг перейти ніхто. Знаком приналежності до капак айл’ю, вибраній касті аристократії інків... були штучно витягнуті в довжину вуха. Для цього у вушну раковину вкладали палички або диски.

До сих пір вражають уяву руєни грандіозних храмів та палаців, сітка чудових доріг (довжина їх була більшою римської і складала 5250 км), водопровід, ірригаційні системи, терасове землеробство, досягнення астрономії та медицини. По всій країні будувались фортеці, які складались з блоків вагою 200 і більше тонн, які підганялись так, що між ними не можна знайти щілини.

Інки були елітою суспільства. Їх держава у ХV ст.складалась з великого числа племен, а для утримання їх в покорі потрібна була величезна армія. З історією завоювань була тісно пов’язана історія правління таких монархів, як Пачакуті Юпанкі, Тупак Юпанкі. У їх розпорядженні була родова служила знать, каста жерців і величезний апарат чиновників на місцях. Сільські общини несли основний тягар податків та трудових повинностей. Завойовані народи насильно перемішувались та переселялись у віддалені кутки. Всі частини імперії зв’язувались дорогами, по яких вдень і вночі бігли бігуни-службовці, які передавали листи-кіпу. Їх швидкість вдвічі перевищувала швидкість римської кінної пошти.

У період розквіту держава інків нараховувала 15-16 мільонів жителів. Провінції і країна у перекладі так і називалась - “чотири частини світу, пов’язані між собою”. Далі від провінцій йшла чітка послідовність чиновників, які керували провінцією, округом, начальники над 10 000 людей, над 1000, над 100, над 50, і,накінець, над 10 людьми, які працювали 90 днів у році на правителя і сплачували податки.

У 1527 році помер Інка Уайна Капак і два його сини - Уаскар та Атауальпа розпочали громадянську війну за владу. Відбувались битви в ході яких сходились армії по 190 000 воїнів. Переміг Атауальпа, якому історія уготувала незавидну роль бути останнім Верховним Інкою.

Іспанець Франсіско Піссаро, колишній свинопас, набирає загін авантюристів, здійснює тяжкий перехід до держави інків. І якщо Кортесу потрібно було 500 солдат, озброєних вогнепальною зброєю для взяття столиці ацтеків у 1522 році, то в загоні Піссаро було 180 солдат, 27 коней і лише декілька гармат. 24 вересня 1532 року вони виступили в похід. Армія Атуальпи нараховувала у той час 250 000. Але інки не знали вогнепальної зброї, ніколи не знали значення обладунків з заліза і не бачили коней. Все це здавалось для них силою богів. Але все рівно, це не могло визначити вирішальної перемоги. Але Піссаро переміг хитрістю. Він підступно захопив Атуальпу, символ божественної влади та державності. Спочатку він примусив сплатити викуп, який складався з 5,5 тонн золота та 12 тонн срібла. Але Атауальпу він стратив і в такій спосіб перервав існування однієї з перших цивілізацій Америки.

Поиск по сайту: