 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Давньояпонська цивілізація
В останні часи вчені зробили висновок про причетність японської цивілізації до кола стародавніх цивілізацій світу. Лише ізоляція та віддаленність її в часі і просторі від вогнищ перших цивілізацій не дозволила зробити це раніше.
З усіх цивілізацій, які ми вивчали японська відноситься до числа самих молодих. Вона формувалась у стабільному середовищі, яке охоплювало територію Японських островів (найбільшими є Хонсю,Кюсю,Сікоку та Хоккайдо). Віддаленність від азіатських берегів складає майже 1000 км, а до Корейського півострова - 220 км.
У первісну добу цих проток не існувало і вчені припускають, що пітекантропи могли перебувати на цих землях. Але більш точні відомості говорять, що найбільш раннім населенням Японії були племена, які прийшли з Південно-Східної Азії.Це були протоайнські племена. В Японіїї найшли сліди найдавніших гончарних виробів в світі, але народи цієї группи лише у ІІІ ст. до н.е. перейшли до примітивного землеробства.У II тис. до н.е. на південну частину Японських островів переселяються малайсько-полінезійські племена. Вони змішуються з попередниками і утворюють самобутню неолітичну культуру відому під назвою дзьомон (“шнуровий визерунок”). Зараз відомо, що одним з досягнень цієї культури було відкриття гончарного кола.
У VII- V ст. до н.е. в етнічному відношенні відбуваються зміни. З Корейського півострова приходять протояпонські племена. Вони заселяють північ острова Кюсю та північний- захід острова Хонсю (культура яйой). Зливаючись з місцевим населенням, ці племена пререходили до техніки вирощування поливного рису, адже до того тут сіяли лише гречку та просо. З Китаю та Кореї було принесено багато нового: свійські тварини (кінь,велика рогата худоба,свиня), металеві речі (бронза, залізо).
В цей час відбувається знайомство з цією країною розвинутих у культурному відношенні китайських мандрівників. Один з них Вей Чжі розповів про особливості життя стародавніх японців. Він говорить, що японці вирощували злаки, рис, коноплю, тутові дерева. На тих островах було мало придатної землі люди займались торгівлею. Своєрідним звичаєм для китайців була практика татуіровки тіла малюнками, Але це було розповсюджено у племен, які займались підводним ловом.
У суспільному відношені Вей Чжі зафіксував на території островів 30 общин. Японців в той час називали “вожень”(“люди Ва”). В 56 р. до н.е. один з вождів побував у імператора У-ді. Була заключена угода, і представник Ва отримав печатку.
Таким чином був встановлений перший контакт на державному рівні. Але держави в Японії ще не було. Існувало вже біля 100 общин, які за рівнем матеріальної культури (“культура льой”) тільки почали освоювати виробництво заліза.
В ІІІ столітті н.е. починається новий період в історії Японії. Спочатку в 238 році н.е. правительниця Єматай вступила у дипломатичні стосунки з китайською державою Вей[5]. У відповідь на дари, вона отримала золоту печать і титул:”Цариця Ва, яка дружня Вей”. Це говорить про те, що Японія вступає в період побудови власної держави. Ця пора супроводжувалась зіткненнями та переміщеннями племен. В результаті цього, десь близько початку IV століття в районі Кансай виникає “царство” Ямато, яке і започатковує елементи державності і об’єднання Центральної та Південної Японії під владою Ямато.
Цей період отримав назву курганного (“кофун дзідай”). В цей період закладаються не тільки основи держави, відбувається формування родової верхівки, але й закладаються основи релігійних вірувань. Найбільше розповсюдження отримує культ Сонця та культ предків.
Поступово формується ідея виключного значення держави Ямато. Правитель Ямато вважався нащадком Аматерасу - богині Сонця. Священними символами його влади були меч, прикраси з яшми та бронзове дзеркало. Речі, які подарувала земним правителям сама богиня, і які грали певну роль у циклі міфів про цю богиню[6].
В середині VI ст. перші в державі правителі- тенно, ще не мали своєї резиденції, оскільки для збереження единої держави йому приходилось слідкувати за спробами родової знаті (тадокоро) від’єднатись, або перехопити пануюче положеня правителя Ямато. Власність на землю знаходилась у трьох власників: правителя, знаті, общини. Виникає і рабство. На полях правителя працювали раби. Рядові общинники роззорювались і виникали категорії залежних людей (“бемин”), близьких по положенню до рабів.
Першим кроком до встановлення завершеної державної влади стала законодавча діяльність правителя Умаядо (574-622 рр.) [7]. Своє завдання він вбачав у встановленні державних органів і системи управління. Проти нього виступає лідер знаті Сога-но-Умако, який захищав ідею приватної власності. Безумовно, прихильники державницьких ідей засудили його діяльність. Але і він несвідомо сприяв розвитку кітайського адміністративно- бюрократичного розвитку.
Умаядо в 603 році вводить систему рангів. Всього рангів було 12. Перші два називались “велика і мала доброчинність” дайто ку і сётоку. Решта рангів відповідали п’яти конфуціанським вартостям (доброта, повага, віра, справедливість і мудрість). Вони також були парними. Оскільки вже в V ст. В Японію проник буддизм, а ще раніще конфуціанство, джерел для встановлення системи рангів було достатньо.
В 645 році відбулись складні процеси боротьби у верхівці родової знаті. Сини знатних родів проходили навчання в Китаї. Там вони перебували 10-15 років вивчаючи писемність, літературу та інші науки. Группа цієї молоді вирішила усунути від керівництва країною лідерів приватницького напрямку дім Сога. Вони організували заколот і вбивши імператора привели до влади одного іх принців - Наканоое. Він царював з 662 року під іменем імператор Тендзи [8].
“Ніхон” або “Ніппон”- ця назва виникла відразу після його приходу до влади. Вона означає звичне для європейця “Країна Сонця, що сходить”, звідси і назва сучасна. Переворот рішуче змінив характер реформ. Була відмінена приватна власність знаті. А сама вона стала частиною великого державного апарату. Чиновникам виділялись земельні наділи, як у крітських палацових комплексах. Вони отримували платню шовком та полотном. Вводився адміністративний поділ і податкова система.
Всі нові зміни були зафіксовані у збірці законів “Тайхо ріцурьо” (701 рік), Встановлювалась повна перевага державного сектора економіки та державної власності на землю. Чиновники 1-3 рангу отримували службові наділи, 4-5 ранги - плату тканинами. В законах практично все общинне населення було прикріплено до земллі і перетворено на рабів (державних та приватних). В 710 році була побудована перша столиця місто Нара. Період існування першого державного утворення тривав до XII століття. Коли самураї - представники дрібних родів розпочинають тривалу боротьбу за переділ землі. Цей період отримав назву сьогунат, він відкривав шлях до нової державної традиції сучасної Японії.
Говорячи про особливості японської культурної традиціії слід підкреслити два моменти. По-перше, японська культура вміла запозичувати досвід інших народів, а по друге, це розвинутий культ предків, який на державному рівні втілився у культі богині Аматерасу. Традиційна релігія Японіїї сінтоїзм (назва походить від “сінто”-божественний шлях”) починається як система із складання на початку VIII століття першої історичної збірки легенд та міфів “Кодзікі”. Сінтоїзм на початку свого розвитку включав в свій пантеон різноманітних богів старих японськіх родів. Були в сінтоїзмі і боги окремих місцевостей та об’єктів географічного характеру (річок, гір, струмків).
Розуміючи, що для встановлення централізованої держави потрібно згуртувати населення, позбавити старих родових пережитків, Ще правителі Ямато прагнули використати для цього нову релігію, яка прийшла в Японію - буддизм. Але протистояння релігій не було. У вищій релігійній раді засідали представники і сінтоїзма і буддістських храмів та монастирів.У зв’язку з посиленням авторитету буддизму храмам надавали землі, будували грандіозні споруди,
Однією з самих значних споруд, пов’язаних з буддистьскими ритуалами був храм Тодайдзі. Його комплекс займав площу 90 га. Центральною спорудою був “Золотий павільон”, який після невдалої спроби монаха Докьо здійснити у 771 році державний переворот, було перетворено на зал для присвоєння рангів. Цей павільон був символом могутності держави. Зараз він є самою великою дерев’яною будівлею в світі. Його висота - 49, ширина- 57, довжина 50 метрів. В його залі розміщається гігінтська статуя Будди Вайрочани висотою у 18 метрів.
У 794 році столиця була знов перенесена з Нара у місто Хейан (нині Кіото). З цього часу по ХІІ століття тягнеться період, який називають добою Хейан. Цей період був наповнений бурхливим розвитком мистецтва.
До ІХ століття китайська писемна традиція домінувала.Всі літературні твори та урядові документи складались цією мовою. Китайська мова та література була обов’язковою для претендентів на слідуючий ранг. Тільки у Х столітті з'являються окремі вірші японською мовою. Важливим видом мистецтва став живопис, який розробляв переважно сюжети пов’язані з буддизмом.
Аристократія Хейану зробила чимало, щоб подолати в себе комплекс меньшовартості. Вона, на грунті китайського впливу, зуміла зібрати та розвинути кращі традиції власних поетів, письменників, скульпторів та живописців і довела, що японська культура має внутрішню енергію для саморозвитку.
Поиск по сайту: