Географічне положення Індії

Загальні відомості про країну

Респу́бліка І́ндія або І́ндія, Бгарат (англ. Republic of India, гінді भारत गणराज्य, Bharat Ganarajya) — країна в Південній Азії. На північному заході межує з Пакистаном та Афганістаном; на півночі — з КНР, Непалом і Бутаном; на сході — з М'янмоюі Бангладеш. На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнелміж островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією.

Республіка Індія — країна на півдні Азії, яка включає в себе більшу територію Індійського субконтиненту.

Територія — 3 166 829 кв. км (є 7-ю країною у світі за географічною площею).

Довжина з півночі на південь — понад 3000 км; з заходу на схід — близько 2000 км.

Кількість населення — 1 млрд. 132 млн. осіб (2008 р.; у 1990 р. — 844 млн.) Це друга за величиною населення, — післяКитаю, — держава на планеті Земля.

Столиця — Нью-Делі

Найбільші міста: Калькутта (понад 16 млн. жителів), Мумбаї (Бомбей) (понад 15 млн. жителів), Ченнаї (Мадрас) (6 млн. жителів), Хайдарабад (5 млн. жителів), Бангалор (4,5 млн. жителів), Ахмадабад (4 млн. жителів)

За рівнем розвитку економіки (паритет купівельної спроможності) Індія займає 4-е місце у світі.

Грошова одиниця — індійська рупія = 100 пайсам.

Експорт: чай, кава, залізо, сталь, спеції та прянощі, текстиль, коштовне каміння та ювелірні вироби, техніка, хімікати, шкіра та шкіряні вироби, риба

Партнери в експорті: США (17%), Об'єднані Арабські Емірати (8.8%), Китай (5.5%), Гонконг (4.7%), Великобританія (4.5%),Сінгапур (4.5%) (2004)

Імпорт: нафта,машини та механізми,коштовний камінь, міндобрива, хімікати

Партнери в імпорті: Китай (6.1%), США (6%), Швейцарія (5.2%), Бельгія (4.4%) (2004)

Офіц. мова — хінді та (тимчасово) англійська, також 17 регіональних мов.

Членство у міжнародних організаціях: ООН, Рух неприєднання, ЮНІСЕФ, ВООЗ, Міжнародна організація космічного зв'язку «Інтерсупутник», Всесвітня продовольча програма, МОП, SAARC, МБРР, МАР тощо.

Індія — колиска деяких із найдавніших цивілізацій.

[ред.]Назва країни

Географ комплекс питань

Географічне положення Індії

Тягнеться з півночі від 37°6 до 8°4 північної широти на 3214 км. і із заходу від 68°7 до 97°25 східної довготи на 2933 км. Сухопутний кордон має протяжність 15 200 км., а морське побережжя 6083 км.
Країна розташовується в центральній частині Південної Азії на північному побережжі Індійського океану, вдаючись до нього у формі клину на 1600 км. і розділяючи його на Аравійське море на заході і Бенгальській затока на сході. До складу Індії входять також Лаккадівськіє острови в Аравійському морі, Андаманськіє і Никобарськіє острова в Бенгальськом затоці.
Індія має загальну межу з Афганістаном і Пакистаном на північному заході, з КНР і непалом на півночі, з Мьянмой і Бангладеш на сході, на півдні від Шрі Олениці її відокремлюють Полкській і Манарській затоки.

Природні умови

Індія має значні мінеральні ресурси. На неї припадає близько 2 % світових запасів паливно-енергетичних ресурсів, серед яких переважають запаси вугілля. Поблизу Колкати є значні поклади урану. Запаси нафти і газу дуже незначні. Основні нафтові родовища зосереджені у західній частині держави. Знайдені поклади нафти у континентальному шельфі Камбейської і Бенгальської заток.

Основні запаси заліза сконцентровані у східній частині Індії та на південному заході. Одне з перших місць у світі належить Індії за запасами мангану, родовища якого розташовані у Центральній та Східній Індії. Промислове значення мають поклади хромових (третє місце за видобутком у світі), мідних, алюмінієвих руд. Багата Індія на нерудну сировину: магнезит, графіт, слюду, азбест. Наноси річок на півдні мають значні запаси золота.

Через перенаселеність Індія недостатньо забезпечена водними ресурсами. Поверхневий стік нерівномірний і приблизно 70—80 % стоку припадає на сезон дощів. 90 % води використовується для зрошування. Є багаті на гідроенергетичні ресурси річки, але їх освоєння ускладнене нестійкістю режиму та можливими негативними екологічними наслідками.

Ліси займають 20 % території країни. В останні роки велика увага приділяється заготівлі бамбуку, як основної сировини для виробництва паперу.

Більшу частину півострова Індостан займає плоскогір'я Декан, на півночі простягнулась Індо-Ґавґська низовина і найвищі гори Землі — Гімалаї і Каракорум. Рівнини з плоскогір'ями займають приблизно 3/4 території держави, що сприяє веденню сільського господарства та будівництву розгалуженої мережі наземних транспортних шляхів.

Клімат на півдні субекваторіальний, на півночі — тропічний, мусонний, що дає змогу займатися сільським господарством цілий рік. Середні температури січня — +15 °С і більше, на півдні — до +29 °С. Опадів — від 500 до 2000 мм на рік. Сезонний характер їхнього випадання обмежує розвиток сільського господарства. Приблизно 70—80 % опадів припадає на червень-листопад. На північному заході розташована тропічна пустеля Тар, у Гімалаях чітко виражена висотна поясність. Найбільші площі займають алювіальні грунти, тропічні чорноземи, червоноземи

Населення

З населенням 1,2 млрд. чоловік, Індія є другою найбільш густонаселеною країною світу. Останні 50 років спостерігається швидке зростання населення за рахунок медичних досягнень (покращення медичного обслуговування) і масове зростання продуктивності сільського господарства (так звана «зелена революція»)^{[5] [6]}. Міське населення Індії збільшилося в кілька разів протягом ХХ століття і більше концентрується у великих містах. До 2001 року стало понад 35 міст з мільйоним населенням, з найбільших міст з населенням понад 10 мільйонів кожне, виділяються Мумбаї, Делі і Колката. Однак тенденція зростання кількості населення в сільських районах, надалі спостерігається, оскільки більше 70% населення Індії як і раніше, проживають в селах^{[7] [8]}.

В Індії пропагують переваги малодітної сім’ї, використовують різні методи обмеження народжуваності, у деяких випадках — матеріальне заохочення сімей, які прагнуть обмеження народжуваності. Демографічні проблеми створюють ряд інших проблем, зокрема продовольча і неписемності (до 50% населення регіону є неписьменне через бідність країн).

3 Короткий історичний нарис Історія

На території сучасної Індії виникла одна з найдавніших людських цивілізацій. З середини 3 тис. до н.е. там почала свій розвиток Хараппська цивілізація. У 6 ст. до н.е. північний захід сучасної Індії потрапив під панування Персидської імперії. Мусульманське завоювання (6 ст.), нашестя Тамерлана (14 ст.), утворення імперії Великих Моголів (1526 рік), яка досягла свого розквіту у 18 ст. Саме тоді на її територію стали претендувати ряд європейських країн. У кінці 18 ст. країна стала колонією Британії. І тільки 1947 рік приніс незалежність цій англійській колонії, яка розділилася на дві країни — Індію і мусульманський Пакистан.

Перша індійська цивілізація знаходилася в долині Інду 2500-1600 до н. е.; можливо, була створена дравідами, предками більшості народів південної Індії. Вторгнення арійських народів з північно-заходу почалися в 1500 до н. е. Субконтинент, крім крайнього півдня, був вперше об'єднаний імператорами Мауріан 321-184 до н.е. і при династії Гупта 300-500 н.е. Мусульманські торговці освоювали Індію з 12 століття, європейські — з 16. Ісламська імперія Моголів у 1527-1857 займала майже весь субконтинент, але з 1707 почався її занепад. Британська Східно-індійська компанія стала правити в Індії з середини 18 століття до повстання сипаїв 1857, коли влада перейшла до британської корони.

У 1885 році засновано партію Індійський національний конгрес, що з часом стала на чолі національно визвольного руху. З 1915 року одним з лідерів Конгресу ставМогандас Карамчанд Ганді, популярний серед простого народу. У 1947 Британська Індія була розділена на дві суверенні держави: переважно населену індусами Індію і мусульманський Пакистан, між якими відразу ж почалася війна за князівство Кашмір. Конфронтація між двома країнами призвела до декількох серйозних військових конфліктів впродовж другої половини ХХ століття, політичне напруження між двома країнами зберігається досьогодні.

Першим прем'єром-міністром незалежної Індії став представник Індійського національного конгресу Джавахарлал Неру, політичні погляди якого характеризувалися нахилом у бік соціалізму та симпатією до Радянського Союзу.

Наступного прем’єр-міністра, доньку Джавахарлала Неру Індіру Ганді у 1984 році було вбито власним охоронцем-пенджабцем, який мстився за збройне подавлення повстання у пенджабському місті Амрітсарі 1982 року, що призвело до загибелі сотень людей.

Центральне правління введене в Джамму й Кашмір через виступи ісламських сепаратистів у 1990 р., в Тамілнаду — в 1991 р.

Раджив Ганді, лідер партії Національний конгрес (І), убитий під час виборів 1991 року тамільськими націоналістами через його рішення направити війська до Шрі-Ланкидля допомоги шрі-ланкійській владі у придушенні повстання тамілів.

Поиск по сайту: