Битва під курганом

Тарас Завітайло http://vk.com/with_books

Зброя вогню

Тарас ЗАВІТАЙЛО

ЗБРОЯ ВОГНЮ

Повісті

Шабля

Теплий весняний вітерець гуляв неосяжними заплавами Великого Лугу, ганяючи зелені хвилі по молодих очеретах. Тут Дніпро, перебравшись через пороги і захопивши вшир мало не весь обрій, ніс свої води до Чорного моря. Безліч лиманів, дрібних островів і проток утворювали заплутаний водяний лабіринт, справжній земний рай для всілякого роду птаства. У повітрі й на воді метушився цілий пташиний кагал: без угаву кричали чайки, їхній крик дружно підхоплювали баклани; то тут, то там поважно плавали пелікани, а коло самого берега, в заплаві, на хвилях безтурботно погойдувалися білі лебеді…

Мало не посеред самого Дніпра, оточена заростями очерету, одиноко стирчала скеля. Вона, соромно й сказати, була так загиджена птахами, що визначити її природний колір було вкрай важко. На скелі сиділа вгодована чайка і потрошила спійману рибину, а її родичі лише жадібно позирали на неї, не маючи жодного шансу відібрати в неї бодай найменший шматок ласої здобичі.

Але зовсім не чайка і не химерні візерунки на скелі привернули б сьогодні увагу розумної істоти, якби така забрела, чи, точніше, заплила сюди. Майже коло самої води, на великому плескатому камені був розстелений шмат червоної китайки, завбільшки з сорочку, а на ньому, виблискуючи золотом і сріблом оправи з майстерно вправленими перлинами, лежав гребінь зі слонової кістки. Хто його тут залишив, чайку абсолютно не цікавило, вона була цілком і повністю захоплена своєю здобиччю, вважаючи себе в цю мить завершальною ланкою природного ланцюга споживання. Раптовий плескіт води неподалік скелі змусив чайку відірватися від свого важливого заняття. Птаха тривожно оглянулася, схопила свою розпотрошену рибину і полетіла геть. Тієї ж миті над водою з’явилася мила жіноча голівка, швиденько пороззиралася довкруг і знову занурилася. За мить вона виринула далі, але вже з іншого боку скелі. Обпливла її довкола, потім знову пірнула, а згодом з’явилася вже коло самої скелі, а точніше – коло плескатого каменя, на якому була розстелена китайка з гребенем. Спершись на каміння руками, дівчина до половини висунулася з води, явивши світові нічим не прикриті дівочі принади, і стала з цікавістю розглядати гребінь. Дівчина була тендітна, але струнка і досить вродлива; по її білій, як мармур, шкірі тоненькими сріблястими цівками збігала вода; волосся було зібране ззаду в тугий, мудрований вузол, що нагадував мушлю. Ще раз огледівшись, вона якось нерішуче простягнула руку і взяла гребінь. Золото зблиснуло на сонці й відбилося в її блакитних очах. Дівчина крутила гребінь у руках, розглядаючи його зусібіч. Потім відклала вбік, закинула руки за голову, зробила ними швидкий рух – і тугий вузол, що захищав волосся від намокання, розсипався по плечах каскадом густого золота. Опісля дівчина знову взяла гребінь і провела ним по волоссю. Гребінь пройшов легко і плавно, так, ніби її волосся й не було укладене в мудровану зачіску ще хвилю тому. Дівчина повільно провела гребенем по волоссю ще раз, хоч явної потреби в цьому не було: ймовірно, їй подобався сам процес. Вона продовжувала розчісуватися, аж раптом гребінь зненацька клацнув і намертво застряг у волоссі. Зойкнувши, дівчина обережно потягнула його, але гребінь не піддався. Вона заскиглила, і, не випускаючи гребеня з рук, стала розгублено роззиратися навкруги. Раптом найближчі зарості очерету розступилися, і відтіля показалося усміхнене чоловіче обличчя з вусами; довгий оселедець на голові був закинутий за вухо.

– Не засмучуйся, лялечко, всьому на світі можна зарадити, – сказав незнайомець турботливим тоном, і відразу з очерету виплив човен, у якому стояв високого зросту й міцної статури чоловік, власник вже знайомого нам вусатого обличчя й турботливого голосу.

Дівчина відчайдушно скрикнула, вигнулася і пірнула у воду, щосили вдаривши досі схованим під водою риб’ячим хвостом.

– Отакої! Злякалася! – розсміявся чоловік, і було видно, як, вимовляючи слова, він злегка кривив лівий куточок рота. – Ну, нічого, я почекаю… – І чоловік неспішно поплив до скелі, щось тихо насвистуючи собі під ніс.

З огляду на пишні вуса та довгий оселедець, а також на те, що вдягнений він був у закатані до колін червоні шаровари, підперезані широким поясом, у білу вишиту сорочку з розстебнутим коміром, безсумнівним стає, що був той чоловік козаком. На вид йому було не більше тридцяти, але каштанова чуприна й вуса вже помітно сріблилися сивиною. Ліва брова була трохи вища за праву, очі – чи то темно‑сині, чи то темно‑сірі – були глибоко посаджені по обидва боки тонкого й прямого носа.

Підпливши до скелі і прив’язавши човен, козак якнайзручніше вмостився в ньому, зняв з пояса кисет, дістав люльку і набив її тютюном. Потім дістав кругле скельце і направив його на люльку – тютюн одразу ж задимився, і козак смачно затягнувся.

– Ух! – сказав він, видихаючи. – Дим як масло!

Козак явно нікуди не поспішав: курив повільно, добродушно мружився на сонці, насолоджуючись кожною затяжкою, і лише час від часу поглядав на водну гладь за бортом. Хвилин з десять просидів він отак, коли раптом у кількох метрах від човна з води знову винирнула дівчина. Світле волосся намокло й потемніло, одна рука була опущена, а друга безпорадно стискала злощасний гребінь, який все ще міцно сидів у волоссі. Очі дівчини були сповнені відчаю й докору. Козак устав і злегка вклонився дівчині, не приховуючи при цьому посмішки.

– Прошу пробачити мене за те, що вдався до такого варварства, але, даруй, у мене просто не було вибору. Мені, красна панночко, треба з тобою про дещо побалакати, але ви, русалки*, не дуже‑то й хочете з нами, людьми, до розмови ставати. Не любите ви нас, а чому – не збагну… Я, з твого дозволу, присяду.

Русалка крутнулась у воді, гнівно вдаривши хвостом.

– А за що вас любити? – з її вуст вирвався чистий, високий голос, у якому відчувалися образа і гнів. – За оце?! – вона вказала на гребінь.

Козак розвів руками.

– Я мусив, бо йнакше мені не вдалося би з тобою поговорити…

– А тобі й так не вдасться! Зніми негайно!.. Хоча ні – краще скажи, як зняти…

Козак посміхнувся.

– Не хочеш, аби я тебе торкався?

Русалка знову гнівно вдарила хвостом по воді.

– Не хочу!

– А й не треба. Я заклинаннячко знаю, скажу – гребінь сам і розкриється.

Русалка підпливла трохи ближче.

– Ну то кажи…

Козак закрутив головою.

– Е ні, коли скажу – тільки тебе й бачили.

Русалка злостиво примружилась і швидко обпливла навколо човна.

– Ой, перекину я твоє корито і втоплю тебе до біса*!

Козак узяв люльку, постукав нею об облавок свого човна, витрушуючи попіл, і усміхнувся:

– А цього‑от робити не раджу, якщо лише ти не хочеш довіку залишитися з гребенем. Хоча… Ти ж завжди можеш обрізати свої коси! Шкода тільки, що волосся в русалок довго відростає.

Дівчина застогнала і схопилася за гребінь.

– Ох! Катюга…

Козак набив люльку тютюном і знову закурив.

– Ніякий я не катюга. Вислухай мене, а потім уже й суди. У мене до тебе одне прохання є… Ні, ні, нічого надзвичайного…

Русалка понуро опустила голову. Козак хмикнув і продовжив:

– …і сороміцького.

Русалка покосилася на нього.

– Будеш слухати?

– Буду, – невдоволено буркнула дівчина.

– Тоді слухай. Отам, трохи нижче за течією, рік тому відбувся бій. Турки нагнали на галерах козацькі чайки. Може, чула?

Русалка відмахнулася.

– Дуже треба! У вас тут щодня як не битва, то бій, мене це не цікавить. Ближче до справи.

– Ну, до справи, то до справи. Козацькі чайки довго тримали бій, але сили були не рівні, і, щоб урятуватися, довелося пожертвувати однією з них. Ця чайка прикривала відступ, коли в неї влучило ядро… Вижив тільки один козак, і то чудом: його викинуло вибухом за борт, а чайку на друзки рознесло. Так‑от, на цій чайці була скриня, а в ній – шабля та ще деяке барахло. Все те барахло мені ні до чого, а от шабля… Розумієш, дуже вже вона дорога тому козаку… Словом, дістанеш шаблю, зніму з тебе гребінь. Мало того, подарую його тобі й навчу ним користуватися. Запам’ятаєш два простих заклинання і зможеш пожартувати над якоюсь своєю подружкою. Годиться?

Русалка задумалася.

– А не обдуриш?

– А хай мене грім поб’є, коли обдурю! Кажу ж – дорога мені шабля… Тобто йому.

Русалка підплила ще ближче.

– Добре, показуй дорогу.

Козак хутко відв’язав човен і взявся за весло.

– Авжеж. Тут недалеко.

Легкий човен швидко пішов за течією. Русалка плила поруч. Їй, очевидно, зовсім не важко було триматися однієї швидкості з човном, хоча той летів, мов на крилах. Козак мовчав. Русалка трохи заспокоїлася і стала його з цікавістю розглядати. Нарешті мовчанка їй обридла, і вона запитала:

– А що ж це твій друг сам за шаблею не подався?

Козак відкашлявся.

– А він, розумієш, дуже сором'язливий. З тобою йому ну ніяк не домовитися, от мене й попросив.

Дівчина демонстративно лягла на спину й обплила навколо човна.

– А самі пірнати не пробували?

Козак зміряв русалку поглядом.

– Еге ж, – усміхнувся він, – там такий чорторий!

– А крім мене, значить, попросити нікого?

Козак знизав плечима.

– Нікого. Є в мене, правда, один водяник знайомий, так запив, зараза.

Русалка втупила в козака здивований погляд.

– Жартуєш?

– Щоб мене чорна хвороба скрутила, коли жартую!

– Що, направду запив? – Русалка підплила вже до самого човна і з цікавістю глянула козакові в очі. – І що п’є – горілку, чи що?

– Якби ж то горілку! – скрушно сказав козак. – Вештається околицями, в самого борода до колін, кацапом прикидається. Скаржиться на своє «житіє тяжке» і горілки просить, а коли нема горілки, так брагу дудлить! А ти кажеш – горілку… Все п’є, нечистий!

Русалка похитала головою і спитала:

– А як звуть водяника твого?

– Никодимом.

Дівчина здивовано звела брови.

– Та ти що! А я й справді знаю такого!

Тут козакова черга стала дивуватися.

– Звідкіля це? Ти ж морська…

Русалка знизала плечима.

– А попалася я тобі де? У Дніпрі ж! Хіба не знаєш, що навесні ми в Дніпро запливати любимо і підніматися аж до порогів. Там‑то якось я і зустріла цього Никодима. Він тоді з якоюсь утопленицею був, чорнява така, зі скелі разом у воду стрибали… – Тут русалка презирливо скривила губи й гидливо фиркнула: – Бридота. А ви, люди, їх русалками називаєте, утоплениць нещасних. Які ж вони русалки? Хороводи водять ночами. Ну, де ти бачив, щоб русалки хороводи водили? У нас навіть ніг немає. Бридота. Це я про ноги. Хоча в тієї чорнявки були нічогенькі…

Козак вухам своїм не вірив, так русалка розговорилася, а та навіть не помітила, що вже тримається однією рукою за борт човна.

– Так то ж він саме через оту чорняву й запив! – сказав він, коли русалка скінчила свою орацію. – Покинула вона його. На козака одного запала. Все марить, дурна, у вир його затягти. Що ж, лихий їй помагай! Усім же відомо, що потопельники не оживають, бо на другий день вони синіють, а на третій розпухають, і їх швидко знаходять раки! Ото і вся любов.

Русалка зайшлася переливчастим сміхом.

– Оце ти правдиво підмітив! А Никодима, звісно, шкода.

– Нічого, місяць‑другий помучиться, поп’є та й відійде.

– Та ж через місяць‑другий вже й отого твого козака раки з’їдять! – знову розсміялася русалка. – А чорнявка, чого доброго, до Никодима повернеться…

Козак розсміявся у відповідь.

– А що, може, й повернеться…

Русалка враз змовкла, і, сіпнувши руку від човна, відплила вбік.

– То чому ж ти не дочекався, поки Никодим очухається? Мене обманом захопив…

– Пробач, – козак винувато глянув на дівчину, – але конче вже шабля потрібна, край, як потрібна, розумієш?

Русалка шморгнула носом.

– Гаразд. Далеко ще?

Козак хвилю‑другу роззирався, ніби вишукуючи якийсь орієнтир, потім упевнено сказав:

– Отут.

Русалка кивнула головою, мовляв, ясно, і вже намірилася було пірнути, але козак жестом зупинив її.

– Що ще? – насторожилася вона.

Козак призадумався.

– Мабуть, я зніму з тебе гребінь зараз… – Хвилю помовчав і додав: – Якщо лише ти пообіцяєш дістати мені шаблю, а не втекти відразу.

– О?! Що це на тебе найшло?

– Розумієш, – козак потер потилицю, – чайку розтрощило вщент, тепер її й чайкою не назвеш, там самі уламки… Краще буде, коли ти зв’яжеш волосся, а то, гляди, заплутаєшся ще, а я не хочу, щоб через мене з тобою щось лихе сталося.

– Пізно спохопився! – єхидно кинула русалка. – Лихе вже сталося! Бачиш, як волосся намокло й заплуталося! Я його тепер довіку не розчешу! А сохне знаєш скільки?!

– Але, зрештою, я ж не повискубував його тобі! – трохи обурився козак. – Подумаєш, намокло… Помиєш заодно…

– Я його, між іншим, сьогодні вранці мила. А потім півдня сушила й укладала… І де ти взявся на мою голову зі своїм гребенем!

– Але ж гребінь тобі залишиться, в подарунок, так би мовити…

– Знаєш, що можеш зробити зі своїм гребенем… – різко обірвала його русалка.

– Здогадуюся, але краще візьми його собі, – козака явно забавляло те, що русалка сердиться. – Ну, то як, домовилися? Не втечеш?

Русалка обережно потягнула гребінь і скривилася.

– Не втечу, – в безвиході сказала вона.

– Тоді знімаю.

Козак швидко й нечітко щось прошептав, гребінь клацнув і випав із волосся. Русалка спритно підхопила його і кинула козакові.

– Лови! – крикнула вона, миттєво зібрала вузлом волосся і зникла під водою.

Козак упіймав гребінь, покрутив його трохи в руках і відклав убік. Затим узяв люльку і став набивати тютюном.

Поки він набивав і розкурював люльку, човен трохи віднесло течією. Помітивши це, козак узяв великий обв’язаний мотузкою камінь, що лежав у човні, і, потроху попускаючи мотузку, опустив його на дно. Потім став напружено вдивлятися в поверхню води, час від часу потягуючи люльку.

Минула година, потім друга, третя, а русалки все не було. Відчувши, що в нього вже вся спина й ноги затерпли, козак встав і потягнувся.

– Що ж, цього й слід було очікувати… Не бачити тобі тепер, бовдуре, своєї шаблі, як власних вух! Ех, шкода, гарна шабля була… Та й русалка була така нівроку…

– Всього‑на‑всього «нівроку»? – пролунало раптом за спиною козака.

Козак, аж здригнувшись від несподіванки, різко обернувся. Неподалік човна, лежачи на спині, на легких дніпрових хвильках погойдувалася русалка.

– Чого ж ти так поїдав мене очима, коли я навколо човна кружляла?

– Що правда, то правда, – розсміявся козак. – А коло скелі, так узагалі очі свої забув, – не щодня ж таку красу побачиш!

Дівчина звабливо усміхнулася. Її волосся, хоча ще й досить вогке, вже не було скуйовджене, а гладко зачесане й акуратно укладене ззаду.

– Так довго… Я вже подумав, що… То ти знайшла?

– Довго? – русалка знову переливчасто розсміялася. – Та мені вистачило й п’яти хвилин, щоб твою шаблю знайти.

Козак здивувався.

– А чого ж тебе…

– Так довго не було?.. Ну, мала ж я хоч трохи навести лад на своїй голові!..

– Так, авжеж… То ти… знайшла шаблю? Де вона?

– Та буде тобі твоя шабля, – лукаво усміхнулася русалка. – Ти мені краще от що скажи, козаче: чого це ти шаблю, замість того щоб при боці її тримати, у скриню ховаєш, га?

– Куди це ти хилиш? – козак удав, що не розуміє, про що мова.

– Та годі тобі дурня клеїти, – сказала дівчина. – Це ж ти той козак, що з чайки дивом урятувався. Адже так? Кажи, якщо хочеш мати шаблю!

– Що ж, гаразд… Твоя правда, – козак встав і вклонився русалці. – Я і є той козак.

– Так чого ж не при тобі‑то шабля була?

– Та була при мені шабля, – відказав козак, – тільки інша. А цю я беріг, подарунок це.

– Мабуть, хороша шабля, якщо в порівнянні з нею все, що я бачила в скрині, ти назвав «барахлом», – сказала русалка.

Козак кивнув і по хвилі спитав:

– Ну то де ж вона?

– Таж у човні ж! Озирнися! – засміялася русалка.

Козак озирнувся: шабля справді лежала в човні.

– Коли ж ти встигла?

– Та поки ти, козаче, ґав ловив, – сказала дівчина, – я тихенько ззаду підплила і поклала в човен.

Козак узяв шаблю і вийняв її з піхов. Клинок був сухий і анітрохи не поржавів: прості, без будь‑якого оздоблення піхви були так ладно підігнані до шаблі, що вода всередину просто не могла потрапити. Простенька рукоять була скромно декорована сріблом, на клинку виднівся якийсь напис.

– Ззовні така неприглядна… – сказала русалка, бачачи, з яким трепетом козак оглядає шаблю.

Козак криво усміхнувся.

– Неприглядна, кажеш? А я тобі скажу, що ця «неприглядна» розрубає навпіл лицаря разом зі збруєю і конем, якщо вдарити правильно. Це – булат. Секрет його давно втрачений. Шаблю цю кували сім поколінь ковалів, останній з них, мій дід Семен, подарував мені її за… Втім, це не важливо. Важливо те, що іншої такої у всьому світі немає. Спасибі тобі, ніколи не забуду того, що ти зробила для мене.

Русалка підплила до човна і сперлася ліктями на борт.

– Та годі вже тобі! – Вона перегнулася через борт і взяла гребінь. – Краще давай навчи мене користуватися цією штукою.

Козак нахилився до русалки і швидко щось шепнув їй на вухо.

– Та ну! Оце і все?

– Ага.

– Зараз перевіримо…

Русалка прошептала щось над гребенем, і той клацнув, схрестивши зубчики. Потім прошептала ще раз, і гребінь розкрився.

– Тоді, козаче, все, ми квити, – засміялася русалка. – Бувай! – Вона відштовхнулася від човна. – Привіт Никодиму! – І зникла в темній товщі води.

Козак дістав із дна якір і вже зібрався було плисти, як раптом знову почув позаду себе русалчин голос:

– Гей, козаче!

Він озирнувся.

– А як же звуть тебе?

– Андрієм звуть.

– Дякую за подарунок, Андрію! – русалка помахала гребенем на знак вдячності, потім крутнулася, вдарила по воді хвостом і знову зникла під водою.

Козак розвернув човен проти течії і став підніматися догори по Дніпру, беручи правіше, до заростів очерету, де течія була не такою стрімкою. Десь години за півтори, залишивши далеко позаду загиджену скелю, яку, між іншим, козаки інакше як «Загидженою» і не називали, він звернув у невелику протоку і зник в лабіринтах заплав Великого Лугу. А ще через годину козак уже був на маленькому, порослому очеретом і лозою острівці, коло невеличкої хатини, стіни якої були сплетені з тієї ж лози й обмащені глиною, а стріха крита очеретом. Козак стояв коло хатини і підкидав дрова в багаття, над яким висів казан. У повітрі витав запах диму і готової каші. Коли сонце вже майже зникло за обрієм, козак зняв казан і пішов у хату. Поставивши казан на стіл, козак запалив каганець і сів вечеряти.

Незважаючи на непоказний зовнішній вигляд, всередині хатина була затишною. Глиняна підлога була вистелена сіном; під правою стіною стояв невеликий стіл і дві лавки, під стіною напроти входу розмістилося ліжко, в кутку над яким висіла ікона. В лівій стіні зяяло маленьке віконце, затягнуте риб’ячим міхуром, а по обидва боки віконця висіли полички з усяким начинням.

Повечерявши, козак прибрав зі столу, розстелив шматок льняного рядна, витяг з піхов шаблю і поклав її на нього. Потім зняв з полиці скриньку, дістав перо, клапоть паперу й чорнило і став переписувати на папір знаки, вибиті на шаблі. Коли козак закінчив, надворі вже була глупа ніч. Плавні Великого Лугу повнилися гулом і дзижчанням безлічі комарів і мошок. Козак задумливо дивився на полум'я каганця і згадував той вечір, коли дід Семен подарував йому цю шаблю.

– …Якби не ти, синку, згас би вогонь у кузні, і не закінчив би я клинок кувати, а ми ж двісті років цей вогонь підтримували. Не простий же він, з Єрусалима самого принесений…

Клинок лежав у горні. Дід Семен викарбував на ньому напис, зразок якого передавався з покоління в покоління. Тепер, за словами діда, залишався останній удар молотом, і клинок готовий. Нетвердою рукою старий коваль дістав клинок з горна і поклав на ковадло.

– Ану, синку, подай мені отой молот.

Андрій подав дідові великий молот, і мозолиста рука міцно обійняла руків’я. Молот здійнявся вгору. Рука дрібно тремтіла, але враз на якусь мить тремтіння припинилося, і молот упав на клинок точним і розрахованим ударом. Дзень! Потім дід хутко опустив клинок у бочку з водою. Клинок засичав, а дід знесилено опустився на лавку.

– Ну от і все… – По зморшкуватому обличчю старого стікали краплі поту. – Рукоять зробиш сам.

Андрій здивовано звів брови.

– А як же ви?

Дід стомлено посміхнувся, показавши один‑єдиний зуб.

– Все, Андрійку, я свою справу зробив. Тепер і помирати можна… Шаблю в церкві освяти… – Голос діда усе слабшав і слабшав, а сам він став поволі хилитися долу, видать, останній удар геть позбавив його сили. – А знаки ці особливі, синку… – Дід сперся ліктем на лаву, Андрій устиг підхопити його під руку. – Ек‑зор‑цизм… – І, сказавши це, ледь чутно схлипнув і змовк…

Тихо потріскував ґніт каганця, десь у лозах відчайдушно писнув заєць, потрапивши, мабуть, до лап лисиці.

– Ех, діду Семене, діду Семене, – похитав головою Андрій, – ясна справа – екзорцизм… Але ж який?! Двадцять років я над ним голову ламаю!

За вікном пронизливо скрикнув хижий птах.

– Ну, та Бог із ним, завтра подумаю, як‑то кажуть, на свіжу голову…

Козак зітхнув, піднявся з‑за столу і направився до ліжка. Та не встиг він і кілька кроків зробити, як у двері хтось настирно постукав. Козак притьмом скочив до столу і вхопив шаблю.

– Хто буде?

– Впусти, добрий чоловіче, переночувати, – з‑за дверей почувся хрипкий чоловічий баритон.

Андрій насторожився: нежданий гість одізвався зовсім не по‑козацьки.

– Зажди, зараз відчиню.

Андрій відсунув засов і відчинив двері навстіж. На порозі стояв чоловік, з виду – начебто чумак. У світлі повного місяця та Андрієвого каганця прибульця було видно досить добре: кругле вусате обличчя, кучма, недбало зсунута набакир, червоний кептар нарозхрист, сині шаровари.

– Пусти, чоловіче, я неозброєний.

Андрій відступив на крок і пильніше придивився до нічного гостя.

– Ото ж то я й дивлюся, що неозброєний… І не страшно тут вештатись уночі без зброї?

– То я зайду? – Прибулець переминався з ноги на ногу.

Андрій ще трохи розглядав гостя, а потім засміявся і сховав шаблю в піхви.

– А яким це тебе, брате, вітром сюди занесло?

Прибулець зняв кучму і вклонився.

– Та оце ж оказія така – заблудився у плавнях.

– А човен твій де? – криво усміхнувся Андрій.

– А там, в очеретах сховав! – прибулець махнув рукою кудись убік.

Андрій кивнув.

– Пощастило ж тобі… Тут верст на сімдесят глухомань дика, а ти‑от на мою хатину набрів.

Прибулець і собі кивнув.

– Ага, точно, що пощастило.

Андрій раптом на мить задумався.

– А знаєш, може, не так‑то вже тобі й пощастило… – Він хитро усміхнувся і підморгнув: – Що, їсти хочеш?

Прибулець знову кивнув.

– Ще й як! Другий день, вважай, без їжі, – сказав він і якось дивно прицмокнув губами.

І тут Андрій зробив те, що суперечило всім правилам гостинності: скрутив дулю і тицьнув майже під самий ніс своєму нічному гостеві.

– А дулі з маком не хочеш?!

Отетерілий гість відступив на кілька кроків назад. Андрій розсміявся.

– Скільки живу, а такого ще не бачив, щоб упирі* по болотах шастали!

Гість похапцем напнув кучму на голову і підібгався весь.

– Про що це ти, добрий чоло…

– Чеши звідси, – обірвав його Андрій, – а то сотворю на твоїй мерзенній пиці «екзорцизм», як казав покійний дід Семен, скрутить тебе в три погибелі, а потім вибирай: або срібну кулю в лоба, або осиковий кілок у гузно. Втямив?!

– Ну, я почекати можу, – рот упиря розплився в широкій усмішці, оголивши довгі гострі ікла.

– Ти, я бачу, нічого не зрозумів, дурню, – грізно розсміявся Андрій. – Я ж то в хату тебе запрошу, от тільки назад ти вже звідси не вийдеш! Не на того натрапив!

– Та ні, здається, саме на того.

Андрій сперся рукою на одвірок.

– Не зрозумів?

Упир відкашлявся.

– Ти – козак Андрій на прізвисько Сивий, характерник*, так?

Андрій мовчав. Упир, піднявши вказівний палець, сказав урочисто:

– У мене до тебе надзвичайно важлива справа є! Я від знахарки*, що з хутора Дніпровий. Агафією звуть, Гапкою. Знаєш таку?

Андрій відступив убік.

– Заходь.

Упир заходити не квапився і стояв, переминаючися з ноги на ногу.

– Я‑то зайду, тільки ти теє… екзорцизм свій облиш…

– Гаразд, не буду, вповзай, – з насмішкою сказав Андрій.

Упир зайшов у хату і відразу покосився на ікону над ліжком.

– Не перехрестишся? – Андрій кивнув головою в бік ікони.

– Не насміхайся, – фиркнув упир.

– А то ж як? Екзорцизм облиш, не насміхайся… Що ж з тобою ще робити? Може, хлібом‑сіллю почастувати?

– Якщо на те твоя милість, то я й від чарочки не відмовлюся.

Андрій аж присвиснув.

– Ну, ти, брате, даєш! Від чарочки, кажеш, не відмовишся? Даруй, але я глечики з крівцею в хаті не тримаю!

– А я крівцю і не п’ю, – невдоволено буркнув упир.

– Як це? – Андрій здивовано глянув на гостя. – Ти ж упир?

– Ну, упир.

– Отже, мрець?

– А це вже як сказати, – знизав плечима упир. – Хіба мрець міг би з тобою говорити?

– Але ти ж говориш?

Упир усміхнувся, зблиснувши іклами.

– Виходить, не зовсім я мрець.

Андрій узяв люльку і став набивати її тютюном.

– Яка в біса різниця? – сказав роздратовано. – Все одно кровопивця.

– Ти ж характерник, мав би знати, що не всі упирі однакові, – насупився гість. – Я крові за все життя не куштував… Хм… Та й по смерті теж…

Андрій розкурив люльку, затягнувся і випустив клубок диму упиреві в лице. Той навіть не моргнув.

– Ти диви! Скільки знав я вашого брата, жоден не те що диму – запаху тютюнового на дух не переносив!

Упир мовчки дістав з кишені люльку, набив її тютюном, розкурив і, добряче затягнувшись, випустив струмінь диму в обличчя Андрієві. Тютюн в упиря виявився таким злим, що в Андрія сльози виступили на очах.

– Ну ти, упиряко, даєш! – Андрій витер очі. – А що, може й справді тебе кашею нагодувати?

Упир сором’язливо кивнув.

– Кажу ж, два дні не їв. Та й від чарочки…

– Не відмовишся! – перебив його Андрій, устав, насипав миску каші й дістав з‑під столу здоровенний бутель горілки.

– Скажу тобі ось що, друзяко‑упиряко: якби ти Гапчине ім’я не згадав, то танцював би зараз гопака разом з чортами в пеклі. А коли видудлиш оце, – сказав Андрій, наливаючи чималий кухоль горілки, – то повірю, що до крівці ти не торкався.

В очах упиря заяскріли веселі вогники, коли він побачив, як хазяїн наливає горілку.

– Ну, давай! – сказав Андрій, поставивши повний кухоль перед гостем.

Той задоволено прицмокнув язиком, розгладив вуса, припав до кухля і спорожнив його одним махом.

– Ух! Хоро‑о‑оша! – протягнув він і смачно відригнув. – Я закушу?

У козака від подиву щелепа відвисла.

– Очам своїм не вірю! Мало того, що ця погань курить люльку, так ще й горілку п’є! І то як п’є! Любому козаку носа втре!

Упир в мить ока ум’яв миску каші й попросив ще.

– За життя я ще й не стільки випивав! Не часто, правда, але вже як пив, то пив…

Андрій насипав ще миску каші й поставив перед гостем. Той кивнув на бутиль.

– А сам, хазяїне, що, не вип’єш?

– А чом би й ні! – Андрій дістав з полиці другий кухоль, налив собі й упиреві.

– Ну, будьмо! – Упир перехилив кухоль першим. Андрій кивнув і теж випив.

– Ух, міцна, холера! – задоволено проказав упир, витираючи вуса.

– Aгe ж! Слухай, а ти справді упир? Ану, вишкірся!

– Р‑р‑р! – вишкірився упир.

– Ти ба, які іклиська! А щоб тебе!..

Упир знову втер вуса рукавом.

– Що є, то є, – сказав. – Може, по третій?

Андрій закрутив головою.

– Е ні! Як на те пішло, я мушу тебе нагнати! Ану, налий! – Андрій підсунув упиреві свій кухоль. Випив і вдоволено погладив вуса. – Тепер можна й по третій!

Після третьої козак і упир закурили люльки.

– Як звати тебе, упиряко?

Упир розвалився на лавці і випустив струмінь диму.

– Мефодієм звати.

– Мефодій… Дива, та й годі! – посміхнувся козак. – Гаразд, Мефодію, розказуй, відкіля Гапку знаєш?

– Гм, – хмикнув упир і солодко потягнувся, як кіт. – Відкіля знаю? У лісі зустрів, трави там збирав…

– Що?

– Трави збирав, знахар я, людей лікую.

Від несподіванки Андрій димом так і похлинувся.

– Куди світ котиться! – скрушно мовив він, відкашлявшись. – Упир людей лікує! Хоча після того, що ти щойно втнув, я, мабуть, таки повірю! Гаразд, продовжуй.

– Так‑от, – продовжив Мефодій, – трави збирав. Вона одразу розпізнала, хто я, – упир засміявся, – і так само, як і ти, пообіцяла сотворити на моїй «мерзенній пиці» екзорцизм… Одного не збагну: чим же вона така мерзенна, моя пика? На ній же не написано, що я упир!.. Потім ми з Гапкою таки розговорилися, і мені вдалося переконати її, що я не кровопивця.

– Справді? І як ти це зробив? Люльку закурив?

Упир заперечно захитав головою.

– Ні, не мав я з собою люльки.

– Тоді як?

– У Гапки була головка часнику, – скривився упир, – от я її і з’їв.

– Оце так‑так! Якби не твої ікла, ніхто й не повірив би, що ти упир, – сказав козак. – Одне тебе видає: тіні ти, братику, не відкидаєш.

– То он як ти мене розпізнав! – здогадався Мефодій.

– І так теж, хоча це лише ще більше впевнило мене в моїй правоті. Я таких, як ти, нутром своїм за версту чую.

– Ще б пак! Ти ж характерник, – зітхнув упир. – Тому‑то мене Гапка до тебе й послала.

– Ризиковий ти хлопець, Мефодію… Я ж міг тебе відразу прикінчити.

Упир знову зітхнув.

– Міг, звичайно! Але спрацювала одна моя хитрість.

Андрій здивовано підняв праву брову.

– Момент несподіванки. Тебе ж здивувало, що це упир робить тут, на болоті, далеко від людських поселень?

Андрій кивнув і по хвилі сказав:

– Слухай, а якби я кинувся з шаблею на тебе, що б ти робив?

– Тікав би! – не задумуючись, випалив упир.

– Логічно, – підтвердив Андрій, – слухай, а Гапчина справа до ранку може почекати?

Упир потер потилицю.

– Ну, може…

Андрій закинув оселедця за вухо.

– Тоді підставляй кухоль!

– Залюбки!

Настирний сонячний промінь проникав через дірку в риб’ячому міхурі, що заміняв у вікні скло, і бив сплячому Андрієві просто в очі.

– Сонце зійшло… – сонно пробурчав козак, потягнувся, і раптом як ошпарений схопився на ноги, взявшись обома руками за шию.

– Фу! Цілий!

Навпроти нього, навалившись усім своїм тілом на стіл і моторошно хропучи, спав упир.

– Це ж треба таке! Заснути в одній хаті з упирем! – сам з себе дивуючись, похитав головою Андрій. – Гей, прокинься, дурню! – кинувся він до упиря. – Сонце зійшло. Сховатись тобі треба – он, проміння вже просто в лице тобі б’є. Вставай, чуєш! – кричав Андрій і щосили торсав упиря за плече.

– Ох‑ох‑ох! Чом маленьким я не здох! – простогнав упир, кволо підвів голову і глянув на Андрія олов’яними очима. – Відчепись, важко мені…

Андрій підійшов до цебра з водою, набрав повний черпак, вернувся до столу і виплюснув воду в лице упиреві. Той одразу підхопився, зачепивши і перекинувши на підлогу кухоль з недопитою горілкою.

– Ти що, здурів?! – закричав упир, втираючи лице рукавом.

– Це ти здурів, що пику свою п’яну під сонце підставляєш!

Упир фиркав і втирався рукавом.

– Ти з глузду з’їхав, козаче! Ну і що, що сонце? Он горілку через тебе розлив, тепер у хаті смердить, як у шинку якому…

Андрій стояв і уважно дивився на упиря.

– Ніякої поваги до гостя, – невдоволено бурчав той.

– Ану, Мефодію, вишкірся!

– Ще чого! – ображено фиркнув упир. – Що я тобі – собака, щоб шкіритись?

– Вишкірся, кому кажу!

– Р‑р‑р‑р…

– Де твої ікла? – здивовано спитав Андрій.

– А нема! – хитро посміхнувся упир.

– Тобто як – нема? – не зрозумів Андрій.

Упир сів на лавку.

– Кажу ж тобі, не всі упирі однакові. І взагалі, мені Гапка сказала, що я по‑правильному називаюся не упир, а опир. Мрець, але добрий.

Андрій підійшов до упиря і, поклавши руку йому на плече, нахилився до нього.

– То, може, ти й перехреститися можеш?

Упир сильно замотав головою.

– А цього‑от ніяк не можна. Як не крути, а я все‑таки нечисть.

Андрій і собі опустився на лавку.

– А як же ти упирем став?

– Прокляли, – гірко зітхнув упир. – Відьма* одна. Помер‑то я від кулі, а вона, хай їй грець, тіло до життя вернула, от тільки щось там наплутала.

– Тобто як – наплутала?

– А біс її знає, – упир потер спітнілого лоба. – Гапка сказала, що, мовляв, душа моя в тіло якось не так вернулася, от я таким і став.

Андрій зітхнув.

– Виходить, – сказав він, намагаючись, щоб голос його звучав якомога серйозніше, – недоробила тебе відьма. Недороблений ти, Мефодію…

– Сам ти «недороблений», – образився упир.

– Ну, годі тобі, не ображайся, пожартував я. Ходімо краще в ріці похлюпаємося, – запропонував Андрій, встаючи.

– Сам «хлюпайся», – відмахнувся упир. – Намочив мене, що й до обіду не обсохну…

Андрій вийшов з хати і вузькою стежечкою подався до річки. Упир ішов слідом, щось безупину бурмочучи собі під ніс. Сонце тільки‑тільки зійшло і ще не встигло розсіяти ранковий туман, який клубився навколо острівця, густий і білий, мов молоко. Свіже і прохолодне ранкове повітря було сповнене стоголосим пташиним хором і кумканням жаб. Козак зняв чоботи і закатав шаровари.

– Знімай чоботи, – сказав він упиреві, – он, яка роса – вмить намокнуть.

Упир мовчки зняв чоботи і пішов за Андрієм. Коло самої води козак зупинився. Ріка була всуціль покрита туманом, в очеретах голосно хлюпалася риба.

– Точно не бажаєш скупатися? Легше стане, – перепитав Андрій упиря, роздягаючись.

– Точно не бажаю. Давай купайся, а я почекаю.

Залишившись наодинці, упир перестав бурмотіти, вище закатав свої шаровари й обережно ступив у туман. Коло берега води було по коліна. Походивши трохи, він розвернувся і вже було зібрався йти до берега, як раптом хтось міцно вхопив його за ногу.

– Ой‑ой‑ой! Утопленик! – заволав упир і, як ошпарений, кинувся до берега.

За мить з туману показалася задоволена Андрієва фізіономія.

– Дурню! – крикнув упир. – Ну тебе з твоїми жартами! Та якби серце моє билося, то вмить би перестало!

– Гарна водичка! – сказав Андрій, виходячи на берег підстрибом то на лівій, то на правій нозі. – Злякався, бідолашний? Бачу, упир із тебе нікудишній…

Упир відвернувся й ображено засопів. Козак швидко одягнувся, підійшов до нього і поплескав по плечу.

– Та годі вже тобі, жартів не розумієш, чи що.

– Це не жарти, це знущання, – буркнув упир.

– Гараз, ходімо підкріпимось – і до справи.

Козак швидко розпалив багаття і розігрів залишки вчорашньої каші. Їли надворі, сидячи на двох пнях. Упир їв кашу, як своє тіло.

– У‑у‑ух, як мені зле… Давно так не пив…

– Я, чесно кажучи, теж…

– О‑о‑ох, – простонав упир і відклав миску вбік. – Не можу більше… Ще трохи, і мене знудить… Я краще закурю і розкажу, з чим прийшов.

– Але ходімо в хату, – сказав Андрій і теж відклав миску з недоїденою кашею.

Упир дістав кисет з люлькою, закурив і пішов слідом за Андрієм у хату.

– Добрий, бачу, в тебе тютюн, Мефодію, – сказав Андрій, сів на лавку і почав розкурювати свою люльку.

– Цим тютюном зі мною один яничар розплатився. Поранений був, лікував я його. Пригощайся.

– Та ні, спасибі, дуже кріпкий він. А ти, значить, і бусурманів лікуєш?

– А яка різниця? – Мефодій стенув плечима.

– І то правда, – погодився Андрій. – Так з чим, кажеш, тебе Гапка послала?

Упир опустив голову, трохи помовчав і почав:

– Біда з Гапкою. Через місяць строк їй підходить: або згине, або, що гірше, – тієї Гапки, що ми знаєм, уже не буде.

– Про що це ти? – Андрій насупив густі брови.

Упир підвів голову і пильно подивився козакові в очі.

– Через місяць і шість днів виповниться рівно рік, як накликав я на Гапчину голову біду.

– Ти? – Андрій навіть не доніс люльку до рота. – Як?

– Давно це було. Багатьох уже й могили травою поросли. Був я в ті далекі часи чумаком… Так‑так, не дивуйся, старий я вже, як світ, а ти зі мною жарти дурні жартуєш… Було мені на ту пору тридцять з гаком, а жінкою та родиною все ніяк не виходило обзавестися. Чумакував, вільним був. У Крим їздив по сіль, у Перекопі часто бував, ну і зустрів там татарку‑чорнявку. Зав’язалася у нас з нею любов. Справа молода, сам розумієш… Побув я в Перекопі з місяць і повернувся додому, а мені батько мій старий вже й наречену підшукав. Приглядівся я – нічого дівка, хороша. Ну, ми весілля й відгуляли. Через рік я з чумаками знову по сіль поїхав, а в Перекопі мене татарка зустрічає. Чекала, каже. Ну, я їй усе по‑правді й розказав: що одружився, що жінка от‑от народить, і що, мовляв, час стосунки наші припинити. Отут‑то біда й почалася, – упир перевів подих. – Як скажена, кинулася вона на мене. «Коли не моїм, – каже, – так нічиїм не будеш!» Я її і так і сяк заспокоїти намагався, а вона – ну ніяк. «Нічиїм не будеш!» – кричить. З горем навпіл я від неї відкараскався, того ж вечора ми наладували вози сіллю і відправилися додому.

Недалеко ми відійшли від Перекопа… Вночі на нас напали… Перебили всіх… Я одержав кулю просто в серце… Хай так би вже воно й було… Лежав би я собі в землиці… Так ні ж! Татарка, щоб мені помститися, демона в поміч призвала, щоб зробив її відьмою. А за послугу демон душу зажадав, так та й погодилась… І стала упирихою. А як нагнала наші вози, дивиться, мертві усі лежать, і я серед них. Стала вона тоді над тілом моїм заклинання страшні промовляти, щоб до життя мене вернути і послати упирем, як прокляття, на весь мій рід… – Голос упиря надломився, і він змовк. Згодом продовжив: – Передати тобі не можу, що я відчув, коли відкрив очі! Це був такий жах! Перше, що я побачив, – її посиніле лице, перше, що почув, – її зловісний сміх. Вона скажено сміялася і скакала кругом мене, піна бризкала з її ікластої пащеки мені в обличчя… Але в чомусь вона таки прорахувалася. Додому я, звісно, не повернувся, і для всіх умер. Потім довго поневірявся і мучився, а згодом виявив у собі несподіваний дар – лікувати людей. Гапка каже, що це я прийняв разом зі своєю новою природою. Оселився в лісі, у хижці на кшталт твоєї, люди стали до мене приходити. Звичайно, вони не знали, хто я насправді… А потім, набагато пізніше, я зустрів Гапку. Розказав їй цю історію, і вона згодилася мені допомогти.

– У чому допомогти? – перебив упиря Андрій.

– Допомогти піти з цього світу, – відповів упир.

– І чого ж ти все ще тут? Адже, щоб піти звідси, великого розуму не треба. Пустив би собі срібну кулю в чоло, або…

– Осиковий кіл, – продовжив Мефодій. – Авжеж, на перший погляд усе просто. Тільки от проблема одна є: невідомо, куди душа моя потрапить, розумієш?

– Чесно кажучи, не дуже.

– Цілком імовірно, що вона потрапить прямо в пекло, але може бути й гірше – до тієї відьми, що мене таким зробила. Тоді я повернуся знову, але вже зовсім іншим, справжнім упирем.

– Тепер ясно, – задумливо сказав Андрій. – І що ж придумала Гапка?

Упир мовчки опустив голову.

– Ну, не тягни, кажи…

– Я намагався відмовити її, переконати, що є інший спосіб, більш безпечний… Але вона наполягала на своєму. – Упир витер долонею спітніле чоло.

– Ну?..

– Вичитала вона десь, що демон, який татарку відьмівською силою наділив, являється своїм жертвам в образі смертного. Якщо встромити йому в серце срібний клинок, то він сконає, а разом з його смертю позбавляться сили й ті, кого він нею наділив, і тоді…

– Ти вільний, – продовжив Андрій. – І ви, звичайно, цього не зробили?

Мефодій важко зітхнув і знову провів рукою по спітнілому чолі.

– Ото ж то й воно, що зробили.

– Ви викликали демона?!! – Андрій увесь пополотнів. – Що з Гапкою?

– Поки що все добре, якщо можна так сказати.

– Демон з’явився?

– З’явився… Це я в усьому винен, я навчив її заклинань…

– Розказуй.

Упир устав і пройшовся по хаті.

– У ніч на Купала намалювала вона на підлозі знак упиря і проказала заклинання. Відразу ж у двері постукали. Гапка відчинила двері й відскочила назад. До хати ввійшов високий чоловік, одягнений не по‑нашому: чорний балахон з каптуром, чорні штани, високі чоботи зі шпорами, волосся теж чорне, гладко зализане назад і зібране в хвіст, обличчя бліде аж синє. «Ну здрастуй, Гапко», – прошипів він, як змія, і тут же помітив мене. Хвилю помовчав і розреготався. «А я ж то, – каже, – думаю: навіщо це я білій відьмі здався, а тут ось у чім справа!» – він махнув пазуристою рукою в мій бік, а потім скочив до Гапки, схопив її за шию і підняв у повітря однією рукою. «Тобою я займуся пізніше, – прошипів мені, – а от з Гапкою твоєю все одно каші не звариш, то хоч повечеряю нею!» І вже було розкрив свою зубату пащу, як Гапка з останніх сил дістала з‑за пояса срібний клинок, що ми спеціально в коваля замовили, і встромила його прямо в серце нечистому.

Андрій дивився на упиря широко розкритими очима.

– І що?

– А те, що здох демон, розсипався порохом, а порох відразу вітром підхопило і винесло з хати через димар.

– Ну, а що ж вас тепер непокоїть? Хоча… Якщо ти тут, значить, це ще не кінець.

Упир ствердно кивнув головою.

– Найбільше мене стривожило те, що розсміявся він, падлюка, коли клинок у серце одержав. Гапка переконувала мене, що, мовляв, демон розсміявся конаючи і що пішов він безповоротно, але не вірилося мені. Занадто вже все було просто. Я вирішив у всьому цьому розібратися якнайшвидше. І через три дні я вже був у Трансільванії…

– Де?

– У Трансільванії, кажу.

– Виходить, ти можеш літати вертунцем, – не спитав, а радше зауважив Андрій.

– Можу. Там я прожив місяць в одного графа. Мерзенний тип, запеклий вампір. Нашим упирям до нього далеко.

Андрій заклацав пальцями.

– А, знаю… Як же його?.. Ну, чув я дещо про нього… І що ж ти в нього висидів?

– У графа того є книга, точніше, відразу скажу, була, бо я її поцупив… Це «Книга Мертвих». Він мені її довго не хотів показувати…

– Слухай, а як же ти приховував від нього, що крові не п’єш? – перебив Андрій.

– Ой, не питай, – Мефодій криво усміхнувся. – Він мене попервах запрошував на полювання, але я відхрещувався, як міг, мовляв, споживання їжі – справа дуже особиста, і полювати я звик сам. І поки він носився околами, я попивав у корчмі пиво і загравав до місцевих дівок. Але ж ти сам розумієш, що так довго тривати не могло. Якось я хильнув зайвого, забувся і став проти світла. Уявляєш? Бачив би ти, як вони сполошилися! Одразу ж за кілки похапалися, я ледве ноги виніс. Правда, пощастило мені тоді: граф тієї ж ночі показав мені книгу. А під ранок я заліз у схованку, поцупив книгу – і шукай вітра в полі…

– І що ж ти в книзі вичитав?

– Небагацько, але досить, щоб зрозуміти, що коли нічого не зробимо, то кінець і мені, і Гапці. Срібним клинком ми позбавили демона тілесної оболонки рівно на рік.

– А що ж через рік?

– А через рік демон повернеться, голодний і злий, і потрібна йому буде саме Гапка.

Андрій задумливо кивнув.

– Ясно… Я піду з тобою… Зроблю все, що зможу і, як треба буде, то й головою покладу, але… Невже немає нічого, що може його зупинити?

Упир пильно глянув Андрієві в очі.

– Не перебивай, я ще не закінчив. Коли я гортав книгу, Гапка стояла у мене за спиною і раптом скрикнула. Я обернувся і запитав, у чому річ. Вона вказала мені на один рядок: «Я ці знаки знаю, – сказала вона, – я можу намалювати їх навіть із заплющеними очима. Те ж саме написано на шаблі одного мого знайомого козака».

Андрій підскочив, як змією вжалений, і схопив упиря за плечі.

– Ти знаєш, що там було написано?

– Заспокійся, козаче, заспокійся. Коли я ввійшов у хату, на столі в тебе лежав клапоть паперу, а на ньому були такі ж знаки.

– Це був додаток до листа, – схвильовано і ніби виправдовуючись, сказав Андрій. – До листа у Ватикан, одному знайомому ченцеві, він обіцяв розшифрувати…

– Не зміг би. Це мова мертвих, – перебив Мефодій козака.

– Це заклинання.

– Ні.

– А що ж?

– Радше інформація. Якщо все це скоротити, то можна перекласти так: «Смерть вічних».

Андрій опустився на лавку.

– І все? – здавалося, він був розчарований.

– Ні, не все. Можна глянути на твою шаблю?

Ще покупавшись, Андрій почепив шаблю на пояс, тож тепер вона була при ньому. Він вийняв шаблю з піхов і поклав на стіл. Упир якийсь час дивився на неї, а потім злегка торкнувся клинка пальцем, і тієї ж миті, мов ошпарений, відсмикнув руку й показав палець Андрієві.

– Я так і знав…

На пальці була червона цятка – знак опіку.

– Виходить, це, все‑таки, заклинання? – запитав Андрій.

– Ні, – відповів упир, – Гапка сказала, що справа у вогні, на якому шаблю викували.

– І чим же цей вогонь особливий?

– Вогонь принесений з Єрусалима, – пояснив упир. – З церкви Гробу Господнього.

– Я це знаю.

– А чи знаєш ти, що коли, приміром, ранити мене звичайним списом, шаблею або кулею, то страждати від такої рани я буду рівно один день, а наступної ночі від неї і сліду не лишиться?

– Знаю. Так само в перевертнів, вампірів і відьом.

– А от якщо мене ранити твоєю шаблею, то рана ця не заживе ніколи.

– Це ти вичитав у «Книзі Мертвих»?

– Так. Більше того, твоя шабля може поранити і навіть убити не тільки тіло, а й найчорнішу душу. Тепер зрозумів, як можна допомогти Гапці?

– Тепер зрозумів! – Очі Андрія засвітилися невимовною радістю – здавалося, він от‑от схопиться з лавки і затанцює.

Мефодій встав і відійшов до вікна.

– Не зрозумію, з чого ти так радієш…

– Як це з чого? – Андрій засунув шаблю до піхов. – Посічу я того демона на мілку капусту, і справі край!

Упир гірко всміхнувся і похитав головою.

– Не кажи «гоп!», поки не перескочеш, Андрію… Демон той дужий, як сам сатана, чи впораєшся?

Андрій стенув плечима.

– А куди діватися? Як кажуть, двом смертям не бути, однієї не минути…

– А я‑от – яскравий приклад протилежного, – іронічно зауважив упир.

– Гаразд, Мефодію, не будемо гадати наперед, – сказав козак і встав. – Давай в дорогу збиратися…

Раптом упир різко підняв руку, і Андрій змовк.

– Тихо! Хлюпається хтось… І точно не рибина.

Козак і упир притихли. В очеретах хтось лунко хлюпався і фиркав. Потім хлюпання враз припинилося, а через мить знадвору долинуло чвакання мокрих чобіт.

– Ох‑ох‑ох, житіє моє тяжке… Ти вдома, Сивий?

– Розслабся, свої, – полегшено зітхнув Андрій.

Упир здивовано звів брови. Надворі хтось виливав воду з чобіт.

– Сивий? Так ти вдома?

Упир схопив Андрія за руку.

– Не відкривай, – прошепотів він, – це не людина, нутром чую.

Андрій поплескав упиря по плечу.

– Розслабся, кажуть тобі – свої, значить свої, – і крикнув голосно: – заходь, Никодиме! А ти, – сказав упиреві, – сядь.

Двері відчинилися, і на порозі з’явився невисокий, кремезний і кривоногий чоловік – з довгою, аж до пояса, бородою, у грубій полотняній сорочці й полотняних штанях. У руках він тримав чоботи. Довге, скуйовджене волосся і борода, втім, як і весь чоловік, були мокрими, і визначити їх колір було важко. У прибулого були великі карі очі, густі, кошлаті брови, ніс картоплиною, а губи, як вареники, – великі й бліді. Під очима темніли синці.

– У тебе гість? – ще з порога спитав чоловік низьким, хриплуватим голосом, забачивши упиря. – Я не завадив?

Андрій зробив жест рукою.

– Ні, заходь, заходь.

Гість лише переступив поріг, як одразу став принюхуватися, водячи носом у повітрі, як хорт.

– А що це в тебе, Сивий, так горілочкою пахне?

Погляд його впав на перекинутий на підлозі кухоль і тут‑таки перескочив на бутель, що стояв під столом.

– Чуєш, Сивий, житіє моє тяжке… Це що, горілка? – спитав він, вказавши на бутель смішним, схожим на лопату пальцем.

Андрій кивнув.

– Ох, козаче, похмелитися б, а то житіє моє…

– Слухай, Никодиме, – обірвав його Андрій, – кінчай ти оце гниле діло, тобі до знахаря треба, щоб із запою вивів. А на бутель не косися, на тебе й так дивитися гидко. До речі, можу порадити доброго знахаря, ось він! – Андрій вказав на упиря.

– Годі тобі, Сивий, не знущайся, – обурено сказав чоловік. – Знахаря! Не треба він мені, коли захочу, сам кину. – Він почухав бороду і додав: – Я, щоб ти знав, уже другий день, як одну лише воду п’ю.

– О‑о‑о! – протягнув Андрій з відчутним сарказмом. – Це за останні‑то два місяці?.. Подвиг, подвиг…

– Та ну тебе, – махнув чоловік рукою, – не наллєш, не помру… Та й у справі я до тебе взагалі‑то…

Упир весь цей час мовчав і з цікавістю розглядав прибулого.

– Водяник? – запитав він нарешті.

Чоловік широко посміхнувся, оголивши неприродно білі широкі зуби, і присів на перекинутий цебер.

– Ага. А ти направду знахар? – запитав він, не перестаючи посміхатися, але вже по хвилі його посмішку як вітром здуло. – А щоб мене трясовиця затягла! – вигукнув він, пильніше придивившись до знахаря. – Так це ж упир!!! Їй‑богу упир, або я таки допився!

– Ні, не допився, таки упир, – підтвердив Андрій.

Водяник похитав головою.

– Ех, Сивий, Сивий… Вже й з нечистю знаєшся! Докотився…

Упир зневажливо скривився.

– Чия би собака гарчала, а твоя б мовчала! Сам‑то ти хто?

Водяник гордо підняв голову.

– Я – створіння природи, а от ти – нечисть!

Упир фиркнув.

– П'янчуга ти болотяний, а не «створіння»…

– Цить ви! – різко обірвав упиря Андрій. – Завелися, як баби базарні… Никодиме, – звернувся він до водяника, – це Мефодій, упир. Мефодію, оцей бородань, – вказав на чоловічка, – водяник Никодим. І, як на мене, то обидва ви – нечисть, так що давайте на цьому покінчимо… Отже, Никодиме, у справі, кажеш, прийшов? Ну так я слухаю…

Никодим знову почухав бороду.

– Пам’ятаєш, Сивий, ти оце якось просив мене дещо добути тобі з дна?

– Ти диви, не забув, – розсміявся Андрій.

– Так я теє… ну, готовий…

– Пізно, добули вже.

– Та ну? – здивувався водяник. – Хто?

– Русалка.

Водяник зареготав.

– Жартуєш, Сивий, а мо’ й брешеш?

Андрій показав шаблю. Водяник, очевидно, пізнав її, позаяк реготати перестав.

– Ух ти! Як же це вона тобі… Як же це ти її вмовив? – спитав украй здивований водяник.

– Ну, ти ж знаєш їхній нездоровий потяг до всіляких там гребінців і шпильок…

– Ще б пак! Мені та й не знати!

– Так‑от: був у мене один гребінь, з‑за моря я його привіз. Відібрав там у чаклуна місцевого, він ним русалок у кабалу затягував, щоб вони йому діставали з морського дна затонулі скарби. Знав, негідник, що коли побачить русалка гребінь його, то відразу ж і почне ним коси розчісувати… І що за звичка дурна? Земна дівчина, так та зроду чужий гребінь не візьме, а ці…

– Що правда, то правда, – перебив його Никодим і знову почухав бороду.

– Чого це ти чухаєшся весь час?

– Так завшивів, зараза…

Упир ледве стримав сміх.

– Чого шкіришся, кровосос? Між іншим, це ще один доказ того, що я таки створіння природи… Продовжуй, Сивий.

– Ну, – продовжив Андрій, – гребінь я в чаклуна відібрав, а самого в море кинув. Не думав я, що гребінь мені згодиться, а воно ач як вийшло…

– І ти піймав русалку? Ех, Сивий…

– А що мені лишалося робити?! – обурився Андрій. – Ти ж запив…

Упир єхидно посміхнувся.

– І, чесно кажучи, коли русалка діставала мені шаблю, то гребеня на ній уже не було… Ми з нею розговорилися…

– Ти ще скажи, що познайомилися, – перебив козака Никодим.

– Ні, – відповів Андрій, – імені свого вона не сказала… Які ж вони цікаві, ці русалки!.. Ім’я їх – то, бачте, діло особисте, інтимне, так сказать, а свої принади всьому світу напоказ виставляти – так це завжди будь ласка!

Водяник пирснув.

– А тобі чим зле?

– Та я нічого ж не кажу…

– Ото ж бо!

– До речі, Никодиме, вона тебе знає. Каже, бачила тебе з чорнявкою, коли ви зі скелі пірнали.

– А‑а‑а‑а‑а! – протяжно сказав водяник і ляснув себе долонею по чолі. – Згадав, згадав!

– Вона тобі привіт передавала.

– Спасибі, – водяник вдячно кивнув головою.

– Ну, а з чорнявкою твоєю як? Відійшов уже?

Водяник відречено махнув рукою.

– Відійшов, ну її в болото… Вона там на одного козака запала, так у вир затягла…

– Уже? – здивувався Андрій.

– Ага. Тепер сидить на дні, над трупом тужить та раків відганяє!

Тут водяник злісно почухмарив потилицю.

– Ух, як гризуть, гади!

– А пити як кинув?

– Як кинув? А так‑от, – невдоволено буркнув водяник. – Заборгувався я кругом, не наливали більше, так я вночі в курінь козацький заліз, і піймали мене… Вирішили стратити, як злісного крадія і п’яницю. Зашили в мішок і зі словами: «Хоч раз у житті водиці попий, бузувіре!» – кинули в Дніпро.

Тепер розсміялися всі троє.

– Никодиме, а можна спитати? – озвався упир.

– Ну, питай, – водяник з‑під лоба глянув на упиря.

– От ти кажеш, заборгувався кругом… А знаєш, скільки на дні добра всякого лежить?! Що тобі вартує раз‑другий пірнути, га?

– Нічого не вартує, – відказав водяник, – тільки я сп’яну не пірнаю.

– Ну, прохмелився б…

– Та ж не вдавалося ніяк.

– О‑о‑ох, – простогнав упир, – а я от ніколи не похмеляюся – дивитися на неї не можу опісля…

Никодим співчутливо закивав головою.

– Бідний ти чоло… Себто як? Ти що, п’єш?!

– Буває, – зітхнув упир.

Водяник здивовано глянув на Андрія.

– Не бреше, сам бачив.

– Оце так!

– Ну, гаразд, хлопці, ви тут побалакайте, а я в заплаву, у мене там трохи червінців сховано… Скоро буду, – сказав Андрій і попрямував до дверей.

– Чуєш, Сивий, а він мене… не того? – запитав водяник і з острахом глянув на упиря.

– Не бійся, «не того», – відповів Андрій і зачинив за собою двері.

Мефодій тут‑таки жартома скорчив хижу фізіономію.

– Ням‑ням‑ням, бу‑бу‑бу… Ох, зголоднів я!..

Водяник, мов ошпарений, схопився і з криком кинувся до дверей:

– Сивий! Ой, зжере він мене, гад, зжере! – і з переляку став смикати двері на себе, забувши, що відчиняються вони назовні. А упир тим часом тихо підійшов ззаду й опустив руку водяникові на плече. Той відразу змовк і від страху втягнув голову в плечі.

– Та заспокійся ти, – сказав упир. – Хіба не бачиш – день білий надворі!.. Та й ти не в усипальні якійсь, а в хаті…

Водяник повільно повернувся.

– А й справді, день… Та й сонце тобі просто в пику б’є… Як же це так? – Вигляд у нього був зляканий і здивований водночас.

– Довго розповідати. Сядь і заспокійся.

Упир вернувся до столу і сів на лавку. А Никодим, кульгаючи, підійшов до цебра, узяв його і поставив у куті коло ліжка, прямо під іконою.

– Ти вже даруй, – непевно сказав він, – але мені так спокійніше буде.

– Будь ласка, будь ласка, – байдуже буркнув упир.

Никодим всівся на цебер і зайшовся хвацько чесати потилицю і бороду.

– Що, несила самому вивести цю погань? – упир співчутливо глянув на водяника.

– Ага. Я вже й пірнав – не дохнуть, зарази.

– Можу допомогти.

– Як? – недовірливо покосився водяник на упиря.

– Простим, загальновідомим способом.

Андрій сів у човен і відштовхнувся веслом від берега. Човен ковзнув по воді, спритно огинаючи зарості очерету, – козак вправно працював веслами, прямуючи до лише йому одному відомої схованки в заплавах. Десь за півгодини він прибув на місце.

За схованку слугувала невеличка ямка посеред острівця, накрита лядою, устелена дерном і присипана листям так, що знайти її було неможливо. Та й, зрештою, шукати її тут було нікому.

Узявши зі схованки трохи золотих дукатів і цехінів, козак повернувся до човна і незабаром уже підпливав до острівця, де стояла його хатина.

Ще здалека Андрій почув чийсь регіт, що долинав з острівця, а підпливши ближче, побачив таку картину: коло самої води рачки стояла дивна істота і розглядала своє відображення, повертаючи свою лису головою з великими лапатими вухами то в один бік, то в інший, ніби милуючись собою. А ззаду істоти хтось качався в траві, захлинаючись від сміху. Почувши хлюпання весел, істота підвела голову. Карі очі світилися непідробною радістю, а на обличчі грала широка, на весь рот, посмішка, сяючи неприродною білизною зубів.

Андрій пристав до берега і вистрибнув з човна. Никодим підвівся і погладив свою лисину.

– Ну як я тобі, Сивий? Помолодів?

Упир, усе ще тримаючись за живіт, теж підвівся. Андрій кинув весло на траву.

– Еге ж, куди вже далі! Твоя робота? – звернувся він до упиря.

Той, сміючися, кивнув:

– Чия ж іще?

– Ну ти й шкуродер, Мефодію.

– Нічого подібного, – скривився упир. – Ти бачив, як він чухмарився? Вони ж його живцем загризли б! Та й йому подобається…

Никодим закивав лисою головою.

– Подобається, подобається! А то дався вже мені взнаки цей мурашник! Та й голові легше стало…

– Ну, подобається, то подобається, – сказав Андрій, – тільки тепер, – ти вже не ображайся, – дуже вже на євнуха став ти схожий.

– Тому‑то я так і сміявся, – пирснув упир.

– Ти, – перебив його Андрій, – не сміявся, а іржав, як кінь! Я тебе чув ще за версту звідси… Гаразд, показилися, і годі… Ходімо в хату, присядемо перед дорогою.

Усі троє зайшли в хатину. Андрій і Мефодій сіли на лавку, а водяник вмостився на цебрі і став зиркати то на упиря, то на козака.

– А що, Сивий, далеко зібрався?

– А тобі яке діло?

Водяник став водити босими ногами по підлозі, згрібаючи розсипане сіно в купку.

– Та я так… Не на Черкаси бува?..

– Може, й на Черкаси… А що?

– З собою не візьмеш?

– З якого це дива? – Андрій здивовано глянув на водяника. – Літо, вважай, надворі, хлюпався б собі в заплавах!

Водяник шмигнув носом і за звичкою почухав потилицю.

– Розумієш, Сивий, дуже вже прив’язався я до людей, сумно мені тут одному, нудьга зелена… – Никодим дивився кудись удаль. – А оце ж пам’ятаєш, ми з тобою зимували на хуторі минулої зими?

– Ну?

– Там млин водяний, мене ще мельник помічником до себе запрошував…

– Помічником – водяника! – розсміявся упир. – Нічого не скажеш, хитрий мельник!

– Так він і знати не знав, хто я, – відмахнувся Никодим. – Ну то як, візьмеш, Сивий? – водяник з надією глянув на козака.

– А відкіля ти знаєш, що я саме на той хутір збираюся?

Андрій підозріло глянув на водяника, а потім перевів погляд на упиря. Упир одразу взявся розглядати стелю, ніби він тут ні при чому.

– Гаразд, гаразд, ну, проговорився, поки цилюрникував, – зізнався Мефодій, – ну, буває… Та й він, як видно, не ворог тобі…

Андрій втупив в упиря твердий погляд.

– Цей – не ворог, навіть друг. Але надалі будь уважнішим і стеж за тим, що й кому говориш.

– Добре, вибач, – винувато кивнув упир.

– Гаразд, збираймося.

– Так береш?.. – водяник радісно підскочив.

– Кажу, збираймося, значить, беру.

Андрій дістав з‑під лавки невелику обковану залізом скриньку і відкрив її. У скриньці лежали два пістолі і добра жменя куль. Половина з них були срібними. Засунувши пістолі за пояс і причепивши порохівницю, Андрій поправив шаблю і зняв з полиці невелику торбу.

– Ну все, йдемо.

Усі троє вийшли з хати і попрямували до човна.

– Никодиме, – звернувся до водяника Андрій.

– Що?

– Вдягни чоботи. Попливеш не за човном, а в човні.

– Ага, – погодився водяник, і, якусь мить помовчавши, запитав: – Чуєш, Сивий?

– Ну, що ще?

– Е‑е‑е… А що таке «євнух»?

Ніч опускалася на безкрайній степ. Повітря наповнювалося свіжістю і прохолодою, що їх приносив легкий вітерець з Дніпра. Міріади зірок обсипали небо, куций серп місяця освітив своїм м’яким сріблястим світлом безбережне роздолля степу.

Вітерець шелестів морем високих, у пояс, трав, а посеред цього моря зяяло провалля глибокого яру, на дні якого вилася тоненька стрічка струмка з чистою і прохолодною водою. Схили яру були дуже крутими, а подекуди навіть грізно нависали над струмком. Тут завжди було свіжо і прохолодно, пахло корінням, землею і сирістю. Але не цієї ночі.

Цієї ночі у яру панував важкий, задушливий сморід. Місячне світло ледь‑ледь проникало вглиб, але, не зважаючи на це, на дні яру без зайвих зусиль можна було розгледіти три згорблені фігури.

– То як, ти кажеш, він називається? – неприємним басом прохрипів один із трьох.

– Характерник, – відповів йому ще більш неприємний голос.

– Розповідай, – прохрипів третій, якось дивно закректав і відкашлявся. – Тьху, ніяк не перетравлю тієї дохлої лисиці, що вчора знайшов.

Перший захрюкав і зарохкав, що, очевидно, означало сміх.

– Кінчай іржати, справа серйозна! Він нашого брата порішив, а ви шкіритесь.

– А братик нічогенький був! – хрюкнув перший.

Поиск по сайту: