АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Звід законів Російської імперії» редакції 1842р. та його вплив на право України

Читайте также:
  1. B. У нижній третині правого стегна накласти джгут-закрутку
  2. I. Нормативно-правовые акты
  3. I. Нормативно-правовые и другие официальные документы
  4. I. Право на промышленные изобретения и открытия
  5. I. Юридические отношения по вещам как вещное право и его виды
  6. II. Гражданская ответственность за недозволенные действия (правонарушения)
  7. II. Основные моменты содержания обязательства как правоотношения
  8. II. Право застройки
  9. II. Право на фабричные рисунки и модели (прикладное искусство), на товарные знаки и фирму
  10. II. Розгляд справ про адміністративні правопорушення
  11. III. Виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення
  12. III. Право участия общего

 

У 1826 р. кодифікаційну комісію замінило Друге відділення імператор-ської канцелярії, результатом ді-яльності якого стали "Полное собрание зако-нов Российской империи", публікація якого почалася у 1830 р., та "Свод за-ко-нов Российской империи", що почав виходити з 1833 р.Звід являв собою зібрання чинних на час його видання законодавчих актів, розміщених у тематичному порядку. Акти подавалися в орфографії XIX ст., виключалися не чинні норми, усувалися супе-речності, здійснювало-ся редакційне опрацювання текстів, відкида-лися частини норм, які кодифі-катори вважали несуттєвими. Система Зводу була затверджена Державною Радою 10 січня 1832 р.Основу структури Зводу становив поділ пра-ва на публічне і приватне, що ґрунтувався на передових західних концепціях, які йшли від римського права. Звід було видано в 15 томах, об'єднаних у 8 книг.

 

Книга 1-ша включала переважно закони про органи влади й управління та дер-жавну службу, 2-га - статути про повинності, 3-тя - "устав казен-ного управлення" (статути про податі, мита, питтєвий збір та ін.), 4-та - закони про стани, 5-та - цивільне законодавство, 6-та - "устави государственного благоустройства" (статути кредитних ус-танов, статути торговельні і про промисловість та ін.), 7-ма - "устави благочіния" (статути про народне про-довольство, громад-ське піклування, лікарський статут та ін.), 8-ма - закони кри-мінальні. Наголошувалося, що така структура Зводу має залишати-ся навіть у разі зміни змісту окремих законів. Цього принципу до-тримувалися в усіх наступних перевиданнях Зводу (1842 і 1857 р.). Будучи у своїй основі феодально-кріпосницьким, Звід, завдя-ки його упорядникам на чолі зі Сперан-ським, певною мірою врахо-вував інтереси буржуазії, яка розвивалася. Це особливо помітно в системі і змісті 10-го тому Зводу, присвяченого цвільно-му законо-давству.

 

У 1840-1842 pp. на території України, що входила до складу Росії, було введено в дію "Свод законов Российской империи". Це призвело до уніфіка-ції системи джерел права, що діяли в Україні, і виключило застосування норм права, які діяли до цього. Було прийнято рішення зберегти тільки окремі особливості в законах про стани і в цивільних законах. На Правобережну Ук-раїну поширювалося виключно російське законодавство. Лише на території Чернігівської і Полтавської губерній законом допускалася дія норм місцевого цивільного права, але лише тих, що увійшли до "Свода законов Российской империи". Таких норм налічувалося 53 з 3979 статей. Вони регулювали спадкові і сімейні відносини.

 

10-й том Зводу складався з чотирьох книг. У першій книзі регламен-тувались норми сімейного права, в другій, третій та четвертій -- норми ци-вільного права. Книга друга містила норми, які регулювали право власності і володіння та частково норми зобов'язувального права. В третій книзі було зосереджено спадкове і зобов'язувальне право. Норми четвертої книги регу-лювали порядок складання, здійснення, виконання, забезпечення і припинен-ня договорів.

 

Інститут права власності містив поняття цього права, види власності, кваліфікацію його об'єктів і суб'єктів, види обмежень права власності та його захисту, а також поняття і зміст права володіння і форми його захисту. Поняття права власності дається вперше в російському праві. Воно визнача-лось як «право володіти, користуватись і розпоряджатись майном вічно і потомственно».

 

Це право у деяких випадках обмежувалося серві-тутами, відомими ще з XVIII ст. Захистом закону кори-стувалося не тільки право власності, а й право володіння, яке розглядалося як особливий правовий інститут.

 

З'яви-лися нові пункти у зобов'язальному, спадковому і сімей-ному праві, але загалом залишено чимало від старого. Так, заборонялося заповідати родо-ве майно, за винятком випадків, коли володілець родового маєтку був без-дітним. Тоді він міг заповідати майно одному з близьких або да-леких роди-чів. Чоловік мав право особистої влади над дружиною. Вона повинна була йти за ним, коли він пе-реселявся, змінював місце служби тощо. Чоловік міг вимагати здійснення цього права через поліцію. Паспорт дружині видавався поліцією тільки за згодою чоловіка. Дорослі діти, які проживали з батьками, не мали права вступати у зобов'язання і видавати векселі без згоди батьків.

 

У зобов'язувальному праві регламентувалися загальні вимоги до змісту договорів і види договорів. У першій половині XIX ст. деяка своєрідність у договірних відносинах в Україні полягала у наданні власникам вотчин права продавати їх у випадку, коли вони силою договору чи судового рішення знаходяться у тимчасовому володінні третіх осіб.У спадковому праві чітко проводилася ідея забезпечення матеріальних інтересів спадкоємців з виключними правами людини.

 

Порівняно зі скасованим в Україні Литовським ста-тутом правова сис-тема за Зводом законів Російської ім-перії мала сучасніший характер, хоча за-галом залишалася феодальною. Вихідним положенням регулювання цивіль-них правовідносин була нерівна правоздатність та діє-здатність за ознакою станової, національної, релігійної приналежності, за статтю, місцем прожи-вання, прина-лежністю до законно- або незаконнонароджених тощо. Реакцій-ність таких пунктів правового регулювання відверто проявлялась у тих нор-мах, що закріплювали безправ'я кріпосних селян і міських низів. Якщо дворя-ни мали право володіти нерухомим майном і кріпосними людьми, то селя-нам, які отримали свободу, було заборонено виділятися з общин, закріплюва-ти за собою у приватну власність наділ, який знаходився у їх користуванні

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)