Хартія і внутрішньодержавне право чи міжнародні угоди

Положення цієї Хартії не зашкоджують положенням внутрішньодержавного права чи будь-яких двосторонніх або багатосторонніх договорів, конвенцій чи угод, які вже набули або можуть набути чинності і за якими захищеним особам може надаватися більш сприятливий режим.

Стаття I

Виконання взятих зобов'язань

1. Без шкоди для методів виконання зобов'язань, передбачених у цих статтях, відповідні положення статей 1-31 частини II цієї Хартії виконуються за допомогою:

a) законів або правил;

b) угод між роботодавцями чи організаціями роботодавців та організаціями працівників;

c) поєднання цих двох методів;

d) інших відповідних засобів.

2. Вважається, що зобов'язання, які випливають з положень пунктів 1, 2, 3, 4, 5 і 7 статті 2, пунктів 4, 6, і 7 статті 7, пунктів 1, 2, 3 і 5 статті 10 та статей 21 і 22 частини II цієї Хартії, виконуються, якщо ці положення застосовуються згідно з пунктом 1 цієї статті до переважної більшості відповідних працівників.

Стаття J

Зміни та доповнення

1. Будь-які зміни або доповнення до частин I та II цієї Хартії, спрямовані на розширення кола прав, гарантованих цією Хартією, а також будь-які зміни або доповнення до частин III-VI, запропоновані тією чи іншою Стороною або Урядовим комітетом, подаються Генеральному секретарю Ради Європи і надсилаються Генеральним секретарем Сторонам цієї Хартії.

2. Будь-які зміни або доповнення, запропоновані відповідно до положень попереднього пункту, розглядаються Урядовим комітетом, який подає ухвалений текст Комітету Міністрів на затвердження після консультацій з Парламентською Асамблеєю. Після затвердження Комітетом Міністрів, текст зміни або доповнення надсилається Сторонам для прийняття.

3. Будь-які зміни або доповнення до частини I і частини II цієї Хартії набувають чинності для тих Сторін, які їх прийняли, у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, на яку три Сторони поінформували Генерального секретаря про їхнє прийняття.

Для будь-якої Сторони, яка приймає зміни або доповнення після набуття ними, зміна або доповнення набувають чинності у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, на яку ця Сторона поінформувала Генерального секретаря про їхнє прийняття.

4. Будь-які зміни або доповнення до частин III-VI цієї Хартії набувають чинності у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, на яку всі Сторони поінформували Генерального секретаря про їхнє прийняття.

Частина VI

Стаття K

Підписання, ратифікація та набуття чинності

1. Ця Хартія відкрита для підписання державами - членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретареві Ради Європи.

2. Хартія набуває чинності у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, на яку три держави - члени Ради Європи висловили свою згоду на обов'язковість для них цієї Хартії відповідно до попереднього пункту.

3. Для будь-якої держави-члена, яка висловить свою згоду на обов'язковість для неї цієї Хартії після набуття нею чинності, Хартія набуває чинності у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

Стаття L

Територіальне застосування

1. Дія цієї Хартії поширюється на територію метрополії кожної Сторони. Кожна Сторона, яка підписала цю Хартію, під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження, може визначити у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи територію, яка для цілей цієї статті вважається територією її метрополії.

2. Будь-яка Сторона, яка підписала цю Хартію, під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження або в будь-який інший час після цього може заявити у повідомленні на ім'я Генерального секретаря Ради Європи про поширення дії Хартії цілком або частково на визначену в цій заяві територію (території), яка не входить до складу метрополії і за міжнародні відносини якої вона відповідає або за яку вона несе міжнародну відповідальність. У такій заяві Сторона зазначає статті або пункти частини II Хартії, які вона визнає обов'язковими стосовно територій, зазначених у заяві.

3. Дія Хартії поширюється на територію (території), зазначену у вищезгаданій заяві, починаючи з першого дня місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати отримання повідомлення про таку заяву Генеральним секретарем.

4. Будь-яка Сторона у подальшому може заявити у повідомленні на ім'я Генерального секретаря Ради Європи про те, що стосовно однієї чи більше з тих територій, на які дію Хартії було поширено згідно з пунктом 2 цієї статті, вона визнає обов'язковими будь-які статті або позначені цифрами пункти, які вона ще не прийняла стосовно цієї території (територій). Такі взяті у подальшому зобов'язання вважаються складовою частиною первісної заяви щодо відповідної території і набувають такої ж чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття M

Денонсація

1. Будь-яка Сторона може денонсувати цю Хартію тільки після закінчення п'ятирічного періоду від дати, на яку Хартія набула для неї чинності, або після закінчення будь-якого наступного дворічного періоду і у будь-якому разі через шість місяців після дати повідомлення Генерального секретаря Ради Європи у письмовій формі про свій намір денонсувати Хартію. Генеральний секретар надсилає відповідну інформацію іншим Сторонам.

2. Будь-яка Сторона може відповідно до положень попереднього пункту денонсувати будь-яку прийняту нею статтю або будь-який прийнятий нею пункт частини II Хартії, якщо кількість статей або пунктів, які ця Сторона визнала обов'язковими для себе, становить не менше 16 статей та 63 пунктів, і якщо ці статті або пункти включають статті, визначені Стороною з числа тих, спеціальне посилання на які міститься у підпункті b) пункту 1 статті A.

3. Будь-яка Сторона на умовах, зазначених у пункті 1 цієї статті, може денонсувати цю Хартію або будь-яку статтю чи будь-який пункт частини II Хартії стосовно будь-якої території, на яку дія Хартії поширюється відповідно до заяви, зробленої згідно з пунктом 2 статті L.

Стаття N

Додаток

Додаток до цієї Хартії становить її невід'ємну частину.

Стаття O

Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави - члени Ради та Генерального директора Міжнародного бюро праці про:

a) будь-яке підписання;

b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження;

c) будь-яку дату набуття чинності цією Хартією згідно зі статтею K;

d) будь-яку заяву, зроблену на виконання пунктів 2 і 3 статті A, пунктів 1 і 2 статті D, пункту 2 статті F, пунктів 1, 2, 3 і 4 статті L;

e) будь-які зміни або доповнення, зроблені відповідно до статті J;

f) будь-яку денонсацію відповідно до статті M;

g) будь-який інший акт або повідомлення, які стосуються цієї Хартії.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені представники підписали цю переглянуту Хартію.

Вчинено у Страсбурзі третього дня травня місяця 1996 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає завірені копії цієї переглянутої Хартії кожній державі - члену Ради Європи та Генеральному директору Міжнародного бюро праці.

ДОДАТОК
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ
ХАРТІЇ
(Переглянутої)

Сфера застосування
переглянутої Європейської соціальної хартії
щодо захищених осіб

1. Без шкоди для пункту 4 статті 12 і пункту 4 статті 13 особи, на яких поширюється дія статей 1-17 і 20-31, включають тільки тих іноземців, які є громадянами інших Сторін та на законних підставах проживають або працюють на території держави відповідної Сторони, при тому розумінні, що ці статті мають тлумачитися в контексті положень статей 18 і 19.

Таке тлумачення не зашкоджує поширенню будь-якою Стороною аналогічних прав на інших осіб.

2. Кожна Сторона надасть біженцям, як вони визначені у Конвенції про статус біженців (995_011), підписаній у Женеві 28 липня 1951 року, та у Протоколі від 31 січня 1967 року (995_363), які на законних підставах перебувають на території її держави, якомога сприятливіший режим і у будь-якому разі не менш сприятливий, ніж режим, передбачений зобов'язаннями Сторони за зазначеною Конвенцією і будь-якими іншими існуючими міжнародними документами, які можуть застосовуватися до таких біженців.

3. Кожна Сторона надасть особам без громадянства, як вони визначені у Конвенції про статус осіб без громадянства (995_232), укладеній у Нью-Йорку 28 вересня 1954 року, які на законних підставах перебувають на території її держави, якомога сприятливіший режим і у будь-якому разі не менш сприятливий, ніж режим, передбачений зобов'язаннями Сторони за зазначеним документом і будь-якими іншими існуючими міжнародними документами, які можуть застосовуватися до таких осіб без громадянства.

Частина I, пункт 18,
і Частина II, стаття 18, пункт 1

Встановлюється, що положення цих пунктів не стосуються питання в'їзду на території держав Сторін і не зашкоджують положенням Європейської конвенції про поселення, підписаної у Парижі 13 грудня 1955 року (994_317).

Частина II
Стаття 1, пункт 2

Цей пункт не тлумачиться як такий, що забороняє або дозволяє будь-які положення чи будь-яку практику стосовно гарантій збереження прав профспілок.

Стаття 2, пункт 6

Сторони можуть передбачити, що цей пункт не застосовується:

a) до працівників, які мають трудовий договір або трудові відносини на загальний період, що не перевищує одного місяця, і/або з робочим тижнем, що не перевищує восьми годин;

b) коли трудовий договір або трудові відносини мають нерегулярний і/або специфічний характер за умови, що у таких випадках його незастосування зумовлюється об'єктивними міркуваннями.

Стаття 3, пункт 4

Встановлюється, що для цілей цього пункту функції, порядок організації та умови функціонування таких служб визначаються національними законами або правилами, колективними договорами або іншими засобами, що відповідають національним умовам.

Стаття 4, пункт 4

Встановлюється, що цей пункт не забороняє негайного звільнення у разі скоєння будь-якого серйозного порушення.

Стаття 4, пункт 5

Встановлюється, що Сторона може взяти на себе зобов'язання за цим пунктом, якщо відрахування із заробітної плати переважної більшості працівників забороняються законом або колективними договорами чи арбітражними рішеннями, за винятком осіб, на яких такі положення не поширюються.

Стаття 6, пункт 4

Встановлюється, що кожна Сторона, у тому, що її стосується, може регулювати законодавчим шляхом здійснення права на страйк за умови, що будь-яке інше можливе обмеження нею цього права може бути виправдане положеннями статті G.

Стаття 7, пункт 2

Цей пункт не перешкоджає Сторонам передбачати у їхньому законодавстві, що підлітки, які не досягли встановленого мінімального віку, можуть виконувати роботи, які конче необхідні для їхньої професійної підготовки, коли такі роботи виконуються відповідно до умов, визначених компетентним органом, і вживаються заходи для захисту здоров'я таких підлітків і забезпечення їхньої безпеки.

Стаття 7, пункт 8

Встановлюється, що Сторона може взяти на себе зобов'язання за цим пунктом, якщо вона на виконання суті цього зобов'язання у своєму законодавстві забороняє застосування праці переважної більшості осіб молодше 18 років на роботах у нічний час.

Стаття 8, пункт 2

Цей пункт не тлумачиться як такий, що передбачає категоричну заборону. Винятки можуть бути зроблені, наприклад, у таких випадках:

a) коли працююча жінка винна у неналежній поведінці, яка виправдовує розірвання трудових відносин;

b) коли відповідне підприємство припиняє свою діяльність;

c) коли строк, встановлений трудовим договором, закінчився.

Стаття 12, пункт 4

У вступній частині цього пункту вислів "і відповідно до умов, визначених у таких угодах" означає, серед іншого, що стосовно допомоги, яка надається незалежно від будь-яких страхових внесків, Сторона може вимагати в якості умови надання такої допомоги громадянам інших Сторін закінчення встановленого періоду проживання.

Стаття 13, пункт 4

Уряди, які не є Сторонами Європейської конвенції про соціальну та медичну допомогу (994_649), можуть ратифікувати Хартію стосовно цього пункту за умови, що вони надають громадянам інших Сторін режим, який відповідає положенням цієї Конвенції.

Стаття 16

Встановлюється, що захист, який надається цією статтею, охоплює неповні сім'ї.

Стаття 17

Встановлюється, що ця стаття охоплює всіх осіб молодше 18 років, якщо законодавство, що стосується повноліття дитини, не передбачає меншого віку повноліття, без шкоди для інших конкретних положень Хартії, зокрема статті 7.

Це не передбачає зобов'язання надавати обов'язкову освіту до самого вищезазначеного віку.

Стаття 19, пункт 6

Для цілей застосування цього пункту термін "сім'я іноземного робітника" розуміється як такий, що означає принаймні дружину робітника та неодружених дітей, до тих пір, доки останні вважаються державою, що приймає, неповнолітніми і перебувають на утриманні трудящого-мігранта.

Стаття 20

1. Встановлюється, що питання соціального забезпечення, а також інші положення, що стосуються допомоги по безробіттю, допомоги по старості та допомоги у разі втрати годувальника, можуть бути виключені зі сфери застосування цієї статті.

2. Положення, які стосуються захисту жінок, зокрема щодо вагітності, пологів та післяпологового періоду, не вважаються дискримінацією, про яку згадується у цій статті.

3. Ця стаття не перешкоджає вжиттю конкретних заходів, спрямованих на ліквідацію нерівності de facto.

4. Професійна діяльність, яка за її характером або умовами виконання може бути доручена тільки особам певної статі, може бути виключена зі сфери застосування цієї статті або деяких її положень. Це положення не повинно тлумачитися як таке, що вимагає від Сторін включення до законів або правил переліку робіт, які за їхнім характером або умовами виконання можуть бути доручені тільки особам певної статі.

Статті 21 і 22

1. Для цілей застосування цих статей термін "представники працівників" означає осіб, які визнаються такими за національними законодавством або практикою.

2. Вислів "національне законодавство і практика" у відповідних випадках охоплює, крім законів і правил, колективні договори, інші угоди між роботодавцями та представниками працівників, звичаї, а також відповідне прецедентне право.

3. Для цілей застосування цих статей термін "підприємство" розуміється як такий, що означає сукупність матеріальних і нематеріальних елементів, які можуть бути чи не бути юридичною особою, утворені для виробництва товарів або надання послуг з метою отримання фінансового зиску і мають право визначати свою власну ринкову політику.

4. Встановлюється, що релігійні громади та їхні установи можуть бути виключені зі сфери застосування цих статей, навіть якщо ці установи є "підприємствами" за змістом пункту 3. Заклади, що здійснюють діяльність, яка надихається певними ідеалами або ґрунтується на певних моральних принципах, ідеалах і концепціях, захищених національним законодавством, можуть бути виключені зі сфери застосування цих статей у такому обсязі, який є необхідним для збереження профілю підприємства.

5. Встановлюється, що коли в тій чи іншій державі права, викладені у цих статтях, здійснюються у різних закладах підприємства, відповідна Сторона повинна вважатися такою, що виконує зобов'язання, які випливають з цих статей.

6. Сторони можуть виключити зі сфери застосування цих статей підприємства, на яких кількість працівників менша за кількість, визначену національними законодавством або практикою.

Стаття 22

1. Ця стаття не зашкоджує ні повноваженням і зобов'язанням держав щодо прийняття правил з техніки безпеки та гігієни праці на робочих місцях, ні повноваженням та функціям органів контролю за їхнім дотриманням.

2. Термін "соціальні та соціально-культурні послуги і заходи" розуміється як такий, що означає соціальні та/або культурні заходи, що забезпечуються для працівників деякими підприємствами, такі як допомога по соціальному забезпеченню, спортивні майданчики, кімнати для матерів, що годують грудних дітей, бібліотеки, табори відпочинку для дітей тощо.

Стаття 23, пункт 1

Для цілей застосування цього пункту вислів "якомога довше" стосується фізичних, психологічних та інтелектуальних можливостей осіб похилого віку.

Стаття 24

1. Встановлюється, що для цілей цієї статті терміни "звільнення" та "звільнений" означають розірвання трудових відносин з ініціативи роботодавця.

2. Встановлюється, що ця стаття охоплює всіх працівників, але Сторона може частково або повністю виключити зі сфери захисту такі категорії працівників:

a) працівників, найнятих за трудовим договором на визначений період часу або на час виконання конкретної роботи;

b) працівників, які проходять випробувальний термін або не мають необхідної вислуги років, за умови, що тривалість цих періодів є розумною і визначається наперед;

c) працівників, які приймаються на роботу тимчасово на короткий період часу.

3. Для цілей цієї статті поважними причинами для звільнення не вважаються, зокрема:

a) членство у профспілках або участь у профспілковій діяльності у неробочий час або, за згодою роботодавця, у робочий час;

b) намагання отримати повноваження представника працівників, здійснення таких повноважень у теперішній час або у минулому;

c) подання скарги або участь у процесі, порушеному проти роботодавця у зв'язку зі звинуваченням останнього у порушенні законів чи правил, або звернення до компетентних адміністративних органів;

d) раса, колір шкіри, стать, сімейний стан, сімейні обов'язки, вагітність, релігія, політичні переконання, національна належність або соціальне походження;

e) відпустка по вагітності та пологах або по догляду за дитиною;

f) тимчасова відсутність на роботі у зв'язку з захворюванням або травмою.

4. Встановлюється, що компенсація або інша відповідна допомога у випадку звільнення без поважних причин визначається національними законами або правилами, колективними договорами або іншими засобами, що відповідають національним умовам.

Стаття 25

1. Встановлюється, що компетентний національний орган, як виняток і після консультацій з організаціями роботодавців і працівників, може виключити деякі категорії працівників зі сфери захисту, що надається цією статтею, з огляду на особливий характер їхніх трудових відносин.

2. Встановлюється, що термін "банкрутство" повинен бути визначений національними законодавством і практикою.

3. Вимоги працівників, що охоплюються цією статтею, включають, принаймні:

a) вимогу працівниками заробітної плати за встановлений період, який повинен бути не менше трьох місяців за пільговою системою і восьми тижнів за системою гарантій, до банкрутства або звільнення;

b) вимогу працівниками оплати відпустки, нарахованої за роботу, що була виконана упродовж року, в якому відбулося банкрутство або звільнення;

c) вимогу працівниками грошових виплат у зв'язку з іншими видами оплачуваної відсутності на роботі упродовж встановленого періоду, який повинен бути не менше трьох місяців за пільговою системою і восьми тижнів за системою гарантій, до банкрутства або звільнення.

4. Національні закони або правила можуть обмежувати захист вимог працівників встановленими грошовими виплатами, розмір яких повинен відповідати соціально прийнятному рівню.

Стаття 26

Встановлюється, що ця стаття не вимагає від Сторін прийняття законодавства.

Встановлюється, що пункт 2 не охоплює сексуальні домагання.

Стаття 27

Встановлюється, що ця стаття застосовується до працюючих чоловіків та жінок, які мають сімейні обов'язки стосовно дітей, що перебувають на їхньому утриманні, а також стосовно інших близьких родичів, які явно потребують їхнього догляду або підтримки, коли такі обов'язки обмежують їхні можливості підготовки до економічної діяльності, започаткування такої діяльності, участі у ній або її розширення. Вислови "діти, які перебувають на їхньому утриманні" та "інші близькі родичі, які явно потребують їхнього догляду або підтримки" означають осіб, визнаних такими згідно з національним законодавством відповідної Сторони.

Статті 28 і 29

Для цілей застосування цих статей термін "представники працівників" означає осіб, визнаних такими згідно з національним законодавством або практикою.

Частина III

Встановлюється, що Хартія містить правові зобов'язання міжнародного характеру, виконання яких підлягає виключно наглядові, який передбачається у частині IV Хартії.

Стаття A, пункт 1

Встановлюється, що позначені цифрами пункти можуть включати статті, які містять тільки один пункт.

Стаття B, пункт 2

Для цілей пункту 2 статті В положення переглянутої Хартії відповідають положенням Хартії (994_300), які містяться у статтях або пунктах, позначених такою самою цифрою, за винятком:

a) пункту 2 статті 3 переглянутої Хартії, який відповідає пунктам 1 і 3 статті 3 Хартії (994_300);

b) пункту 3 статті 3 переглянутої Хартії, який відповідає пунктам 2 і 3 статті 3 Хартії (994_300);

c) пункту 5 статті 10 переглянутої Хартії, який відповідає пункту 4 статті 10 Хартії (994_300);

d) пункту 1 статті 17 переглянутої Хартії, який відповідає статті 17 Хартії (994_300).

Частина V

Стаття E

Диференційоване ставлення, що ґрунтується на об'єктивних і розумних підставах, не вважається дискримінаційним.

Стаття F

Встановлюється, що вислів "під час війни або іншого надзвичайного стану в державі" розуміється також як такий, що охоплює загрозу війни.

Стаття I

Встановлюється, що працівники, виключені відповідно до додатка до статей 21 і 22, не враховуються при визначенні кількості відповідних працівників.

Стаття J

Термін "зміна або доповнення" охоплює також включення до цієї Хартії нових статей.

Европейская социальная хартия
(пересмотренная)
(ETS N 163)

(Страсбург, 3 мая 1996 года)

(неофициальный перевод)

Преамбула

Правительства - участники Совета Европы, подписавшие нижеследующий текст,

учитывая, что целью Совета Европы является достижение большего единства между его участниками во имя обеспечения и реализации идеалов и принципов, составляющих их общее наследство и облегчающих экономический и социальный прогресс и в особенности укрепление и дальнейшую реализацию прав человека и основных свобод,

учитывая, что в Европейской конвенции по защите прав человека и основных свобод, подписанной в Риме 4 ноября 1950 г., и в Протоколах (995_004) к ней государства-члены Совета Европы согласились обеспечить своему населению права и свободы, закрепленные в указанных документах,

учитывая, что в Европейской социальной хартии, открытой для подписания соглашением от 18 октября 1961 г. (994_300) в Турине, и в Протоколах (994_332, 994_333,994_807) к ней государства-члены Совета Европы согласились обеспечить своему населению социальные права, закрепленные в указанных документах, ради улучшения уровня жизни и социального благополучия,

напоминая, что Конференция министров по правам человека, состоявшаяся в Риме 5 ноября 1990 г., подчеркнула необходимость, с одной стороны, сохранить неделимый характер прав человека, гражданских, политических, экономических, социальных и культурных, а с другой стороны, дать новый импульс Европейской социальной хартии,

преисполненная решимостью, как это было решено на Конференции министров в Турине 21 и 22 октября 1991 г., обновить основное содержание Европейской социальной хартии с тем, чтобы учесть существенные социальные изменения, происшедшие с момента принятия Хартии и приспособить ее к происшедшим изменениям,

признавая преимущества закрепления в новой редакции Европейской социальной хартии тех прав, которые были провозглашены в первоначальном тексте Хартии (994_300), в поправках к ней и Дополнительном протоколе 1988 г. (994_332), а также новых прав,

договорились о нижеследующем:

Часть I

Стороны признают целью своей политики, проводимой путем использования как национальных, так и международных по своему характеру средств достижение условий, при которых были бы эффективно реализованы нижеследующие права и принципы:

1. Каждый должен иметь возможность зарабатывать себе на жизнь путем свободного выбора профессии и занятий.

2. Все работники имеют право на справедливые условия труда.

3. Все работники имеют право на здоровые и безопасные условия труда.

4. Все работники имеют право на справедливое вознаграждение, достаточное для поддержания достойного уровня жизни самих работников и их семей.

5. Все работники и предприниматели имеют право на свободу объединения в национальные и международные организации для защиты экономических и социальных интересов.

6. Все работники и предприниматели имеют право на ведение коллективных переговоров.

7. Дети и молодежь имеют право на специальную защиту от физических и моральных рисков, которым они подвергаются.

8. Работающие женщины - матери имеют право на особую защиту.

9. Каждый имеет право на пользование соответствующими возможностями в области профессиональной ориентации с целью выбора занятий, соответствующих личным способностям и интересам работников.

10. Каждый имеет право на соответствующие возможности в области профессионального обучения.

11. Каждый имеет право на пользование благами, позволяющее обеспечивать хорошее состояние здоровья.

12. Все работники и члены их семей имеют право на социальное обеспечение.

13. Каждый, не имеющий необходимых материальных средств, имеет право на социальную и медицинскую помощь.

14. Каждый имеет право пользоваться услугами социальных служб.

15. Нетрудоспособные лица имеют право на независимость, социальную интеграцию и участие в жизни общества.

16. Семья как основополагающая ячейка общества имеет право на соответствующую социальную, юридическую и экономическую защиту, призванную обеспечить ее полное развитие.

17. Дети и молодежь имеют право на соответствующую социальную, юридическую и экономическую защиту.

18. Граждане любого государства-участника Хартии имеют право на любую приносящую доход работу на территории другого государства-участника Хартии на началах равенства с гражданами последнего, если только ограничения не вызваны существенными экономическими и социальными причинами.

19. Работники-мигранты - граждане государства-участника Хартии и члены его семьи имеют право на защиту и помощь на территории любого другого государства-участника Хартии.

20. Все работники имеют право на равные возможности и на равное обращение в сфере занятости без дискриминации по признаку пола.

21. Работники имеют право на информацию и на консультации в рамках предприятий.

22. Работники имеют право участвовать в определении и в улучшении условий труда и производственной среды на предприятии.

23. Каждое пожилое лицо имеет право на социальную защиту.

24. Все работники имеют право на защиту в случае прекращения занятости.

25. Все работники имеют право на защиту их претензий в случае банкротства предпринимателя.

26. Все работники имеют право на защиту своего достоинства в период трудовой деятельности.

27. Все лица с семейными обязанностями, поступающие или желающие поступить на работу, имеют право сделать это, не подвергаясь дискриминации и по возможности не вступая в конфликт со своими семейными обязанностями.

28. Представители работников на предприятиях имеют право на защиту от действий, наносящих им вред, и им должны быть предоставлены соответствующие возможности для осуществления их функций.

29. Все работники имеют право на информацию и консультации в ходе осуществления коллективных увольнений.

30. Каждый имеет право на защиту от бедности и социального остракизма.

31. Каждый имеет право на жилье.

Часть II

Стороны обязуются, как это предусмотрено в части третьей Хартии, выполнять обязательства, установленные в нижеследующих статьях и параграфах.

Статья 1

Право на труд

Для обеспечения эффективной реализации права на труд стороны обязуются:

1. Принять как одну из главных целей достижение и поддержание по возможности высокого и стабильного уровня занятости, имея в виду достижение полной занятости;

2. Эффективно защищать право работника зарабатывать себе на жизнь, свободно избирая вид занятия;

3. Организовать и обеспечивать функционирование бесплатных служб занятости для всех работников;

4. Установить и поддерживать системы профессиональной ориентации, профессионального обучения и профессиональной реабилитации.

Статья 2

Право на справедливые условия труда

Для обеспечения эффективной реализации права на справедливые условия труда Стороны обязуются:

1. Обеспечить разумную дневную и недельную продолжительность рабочего времени с последовательным сокращением продолжительности рабочей недели в той мере, в какой это позволит рост производительности и другие необходимые факторы;

2. Обеспечить оплачиваемые праздничные дни;

3. Обеспечить минимальный 4-недельный ежегодный оплачиваемый отпуск;

4. Ликвидировать риск, присущий выполнению опасных и вредных работ, где это невозможно, ликвидировать или в достаточной мере смягчить этот риск, предусмотрев либо сокращение продолжительности рабочего времени, либо дополнительные оплачиваемые отпуска для работников, занятых на таких работах;

5. Обеспечить еженедельный период отпуска, который, насколько это возможно, должен совпадать с днем, признанным традициями или обычаями в данной стране или районе как день отдыха;

6. Обеспечить, чтобы работников информировали в письменной форме как можно быстрее и во всяком случае не позднее двух месяцев после начала работы о существенных аспектах трудового договора или трудовых отношений;

7. Обеспечить, чтобы работники, занятые ночью, получали льготы, учитывающие особый характер работы в ночное время.

Статья 3

Право на безопасные и здоровые условия труда

Для осуществления эффективной реализации права на безопасные и здоровые условия труда Стороны обязуются после проведения консультаций с организациями работников и предпринимателей:

1. Сформулировать, осуществлять и периодически пересматривать внутренне согласованную национальную политику по вопросам безопасности и гигиены труда и производственной среды. Первейшей целью этой политики должно быть улучшение техники безопасности и производственной санитарии и предотвращение несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний, особенно путем минимизации рисков, присущих производственной среде;

2. Издать правила по технике безопасности и производственной санитарии;

3. Обеспечить соблюдение этих правил путем введения мер контроля;

4. Предусмотреть последовательное развитие охватывающих всех работников служб по промышленной гигиене с консультативными и предупредительными функциями.

Статья 4

Право на справедливое вознаграждение

Для осуществления эффективной реализации права на справедливое вознаграждение Стороны обязуются:

1. Признать право работников на такое вознаграждение, которое обеспечит им и их семьям достойный жизненный уровень;

2. Признать право работников на повышенное вознаграждение за сверхурочную работу за исключением определенных случаев;

3. Признать право работников мужчин и женщин на равную оплату за труд равной ценности;

4. Признать право всех работников на разумный период предупреждения об увольнении с работы;

5. Разрешить вычеты из заработной платы только на условиях и в пределах, предусмотренных национальными законами и подзаконными актами или зафиксированных коллективными договорами и решениями арбитражных органов. Реализация этих прав осуществляется путем свободно заключаемых коллективных договоров, законодательной системой установления заработной платы или иными средствами, соответствующими национальным условиям.

Статья 5

Право на организацию

С целью обеспечения и поощрения свободы работников и предпринимателей создавать местные, национальные и международные организации для защиты их экономических и социальных интересов и присоединяться к этим организациям Стороны обязуются не допускать, чтобы национальные законы ограничивали эту свободу. Степень применения гарантий, установленных в данной статье, определяется национальными законами и регламентами. Принцип и степень применения этих гарантий к вооруженным силам также определяется национальными законами и регламентами.

Статья 6

Право на коллективные переговоры

Для обеспечения эффективной реализации права на коллективные переговоры Стороны обязуются:

1. Поощрять консультации работников и предпринимателей;

2. Поощрять там, где это необходимо и возможно, создание механизма коллективных переговоров между предпринимателями или предпринимательскими организациями и организациями работников с целью регулирования условий труда посредством коллективных договоров;

3. Поощрять формирование и применение подходящего механизма примирения и добровольного арбитража для разрешения трудовых споров;

и признавать:

4. Право работников и предпринимателей на коллективные действия в случае конфликтов интересов, включая право на забастовку, за исключением обязательств, которые могут возникнуть из заключенных ранее коллективных договоров.

Статья 7

Право детей и молодежи на защиту

Для обеспечения эффективной реализации права детей и молодежи на защиту Стороны обязуются:

1. Предусмотреть, что минимальный возраст приема на работу должен быть 15 лет за исключением детей, занятых на обозначенных законом легких работах, не могущих нанести ущерб их здоровью, нравственности или образованию;

2. Предусмотреть, что минимальный возраст приема на опасные и вредные работы должен быть 18 лет;

3. Предусмотреть, что лица, которые еще не завершили обязательного образования, не могут быть приняты на работу, препятствующую их обучению;

4. Предусмотреть, что рабочее время лиц до 18 лет должно быть ограничено в соответствии с нуждами их развития и особенно профессионального обучения;

5. Признать право молодых работников и учеников на справедливую заработную плату и дополнительные выплаты;

6. Предусмотреть, чтобы время профессионального обучения, проводимого с согласия предпринимателя в период работы, рассматривалось бы как рабочее время;

7. Предусмотреть, чтобы работники в возрасте до 18 лет имели бы право на 4-недельный минимальный оплаченный отпуск;

8. Предусмотреть, чтобы лица до 18 лет не допускались к работе в ночное время за исключением некоторых видов работ в соответствии с национальными законами и регламентами;

9. Предусмотреть, чтобы лица до 18 лет, занятые на работах, указанных в национальных законах, подвергались бы регулярным медицинским осмотрам;

10. Обеспечить специальную защиту детей и молодежи от физических и моральных опасностей, особенно от тех опасностей, которые прямо или косвенно проистекают из их трудовой деятельности.

Статья 8

Права работающих женщин на охрану материнства

Для обеспечения эффективной реализации права работающих женщин на охрану материнства Стороны обязуются:

1. Предусмотреть для работающих женщин отпуск по беременности и родам с оплатой за счет средств социального обеспечения или из государственных фондов общей продолжительностью, по крайней мере, 14 недель;

2. Считать незаконным для предпринимателя предупреждение работающей женщины об увольнении в период с момента, с которого предприниматель узнал о беременности, до конца отпуска в связи с материнством;

3. Предусмотреть, что женщинам, имеющим детей грудного возраста, должны предоставляться достаточные по продолжительности перерывы для кормления ребенка;

4. Регулировать работу в ночное время беременных женщин, женщин, в течение определенного периода после родов и кормящих матерей;

5. Запретить применение труда беременных женщин, кормящих матерей на подземных работах и на всех иных опасных, вредных или тяжелых работах и принять необходимые меры для защиты их трудовых прав.

Статья 9

Право на профессиональную ориентацию

Для обеспечения эффективной реализации права на профессиональную ориентацию Стороны обязуются создать или поддерживать по мере необходимости службу, которая поможет всем лицам, включая инвалидов, решить проблемы профессионального выбора и профессиональной карьеры с должным учетом личных качеств работника и его профессиональных возможностей; эта помощь должна оказываться бесплатно как молодежи, включая школьников, так и взрослым.

Статья 10

Право на профессиональное обучение

Для обеспечения эффективной реализации права на профессиональное обучение Стороны обязуются:

1. Создать или поддерживать по мере необходимости систему технического и профессионального образования для всех лиц, включая инвалидов, и предоставлять им возможности доступа к высшему техническому и университетскому образованию на основе исключительно их индивидуальных способностей. При этом должны проводиться консультации с организациями предпринимателей и работников;

2. Создать и поддерживать производственное ученичество и другие способы систематического обучения юношей и девушек;

3. Создать или поддерживать по мере необходимости:

a) адекватные и доступные образовательные учреждения для взрослых работников;

b) специальные образовательные учреждения для переобучения взрослых работников, необходимого в связи с технологическим развитием или новыми тенденциями в сфере занятости;

4. Принять специальные меры по переобучению и включению в производственный процесс длительно безработных;

5. Обеспечить наиболее полное использование следующих мер:

a) сокращение или отмену платы за обучение;

b) оказание в необходимых случаях финансовой помощи учебным заведениям;

c) включение в нормальное рабочее время времени дополнительного обучения работника по инициативе предпринимателя;

d) обеспечение путем необходимого надзора и проведения консультаций с организациями предпринимателей и работников эффективности производственного ученичества и других способов обучения молодых работников и адекватная общая защита их интересов.

Статья 11

Право на охрану здоровья

Для обеспечения эффективной реализации права на охрану здоровья Стороны обязуются непосредственно либо в сотрудничестве с публичными и частными организациями осуществить необходимые меры, направленные, в числе прочего, на то, чтобы:

1. Ликвидировать по возможности причины заболеваний;

2. Предусмотреть создание консультативных и образовательных учреждений, имеющих целью содействовать укреплению здоровья населения и поощрению индивидуальной ответственности людей за свое здоровье;

3. Предотвращать по мере возможности эпидемии, иные болезни, а также несчастные случаи.

Статья 12

Право на социальное обеспечение

Для осуществления эффективной реализации права на социальное обеспечение Стороны обязуются:

1. Установить и поддерживать систему социального обеспечения;

2. Поддерживать систему социального обеспечения на удовлетворительном уровне, по крайней мере, достаточном для ратификации Европейского кодекса социального обеспечения (994_329);

3. Стремиться последовательно совершенствовать систему социального обеспечения;

4. Принимать меры путем заключения соответствующих двухсторонних и многосторонних соглашений или иными путями и с учетом положений, закрепленных в этих соглашениях, с тем, чтобы обеспечить:

a) равенство граждан каждой из Сторон и граждан другой Стороны в области социального обеспечения в случае миграции работников из одной страны в другую;

b) предоставление, сохранение и возобновление права в области социального обеспечения путем аккумуляции страхового или трудового стажа в соответствии с законодательством каждой из Сторон.

Статья 13

Право на социальную и медицинскую помощь

Для обеспечения эффективной реализации права на социальную и медицинскую помощь Стороны обязуются:

1. Обеспечить, чтобы любое лицо, оказавшееся без адекватных ресурсов и не способное приобрести такие ресурсы путем собственных усилий или из других источников, в частности, из фондов социального обеспечения, смогло бы получить необходимую помощь в случае болезни;

2. Обеспечить, чтобы такая помощь не вела бы к сокращению политических и социальных прав лиц, ее получающих;

3. Предусмотреть, чтобы каждый мог получить через посредство соответствующих государственных и частных служб такой совет и личную помощь, какие необходимы, чтобы предотвратить, ликвидировать или облегчить личную или семейную нужду;

4. Применять положения, закрепленные в п. п. 1 - 3 настоящей статьи, на равных началах к своим гражданам и гражданам других государств-участников Хартии, которые законно находятся на территории соответствующего государства с учетом обязательств, вытекающих из Европейской конвенции о социальной и медицинской помощи, подписанной в Париже 11 декабря 1953 г. (994_649)

Статья 14

Право на социальное обслуживание

Для обеспечения эффективной реализации права на социальное обслуживание Стороны обязуются:

1. Принять необходимые меры для того, чтобы профессионально ориентировать лиц с пониженной трудоспособностью и предоставить им возможности профессиональной подготовки (там, где это возможно), в рамках общей системы образования, а там, где это невозможно, через специализированные государственные и частные учреждения;

2. Содействовать полной социальной интеграции лиц с пониженной трудоспособностью в общественную жизнь, их участию в делах общества путем проведения мер, включающих техническую помощь, направленную на преодоление барьеров в общении и затруднений мобильности и обеспечивающих доступ инвалидов к транспортным средствам, жилью, культурным учреждениям и учреждениям досуга.
Статья 15

Право нетрудоспособных лиц на независимость,
социальную интеграцию и на участие в общественной жизни

Для обеспечения эффективного осуществления права на независимость, социальную интеграцию и на участие в общественной жизни нетрудоспособных лиц независимо от возраста, характера и происхождения их нетрудоспособности Стороны, в частности, обязуются:

1. Принять необходимые меры для того, чтобы профессионально ориентировать лиц с пониженной трудоспособностью и предоставить им возможности профессиональной подготовки (там, где это возможно), в рамках общей системы образования, а там, где это невозможно, через специализированные государственные и частные учреждения;

2. Активно способствовать занятости лиц с ограниченной трудоспособностью путем всяческого поощрения предпринимателей нанимать на работу таких лиц, использовать их в обычной производственной среде и приспосабливать условия труда к нуждам нетрудоспособных, а там, где это невозможно, создавать специальные рабочие места и производственные участки для инвалидов. В некоторых случаях такие меры могут потребовать обращения к специализированным службам занятости и поддержки инвалидов;

3. Содействовать полной социальной интеграции лиц с пониженной трудоспособностью в общественную жизнь, их участию в делах общества путем проведения мер, включающих техническую помощь, направленную на преодоление барьеров в общении и затруднений мобильности и обеспечивающих доступ инвалидов к транспортным средствам, жилью, культурным учреждениям и учреждениям досуга.

Статья 16

Право на социальную, юридическую и экономическую
защиту семьи

Для обеспечения необходимых условий полного развития семьи - основной ячейки общества Стороны обязуются содействовать экономической, юридической и социальной защите семейной жизни путем выплаты семейных пособий, налоговых льгот, строительства семейного жилья, пособий для новобрачных и иных подходящих мер.

Статья 17

Право детей и молодежи на социальную, юридическую
и экономическую защиту

Для обеспечения эффективной реализации права детей и молодежи расти в среде, которая содействует наиболее полному развитию их личности и их физических и умственных способностей, Стороны обязуются непосредственно либо в сотрудничестве с государственными и частными организациями принять все необходимые меры, направленные на то, чтобы:

1. a) обеспечить детям и молодым людям с учетом прав и обязанностей их родителей заботу и помощь, образование и воспитание, в которых они нуждаются, в частности, путем создания необходимых для этого служб;

b) ограждать детей и молодежь от пренебрежения, насилия и эксплуатации;

c) обеспечивать защитой и специальной государственной помощью детей и подростков, временно или постоянно лишенных родительского попечения;

2. предоставить детям и молодежи бесплатное начальное и среднее образование, а также способствовать их регулярному посещению занятий в школе.

Статья 18

Право заниматься приносящей доход деятельностью
на территории других Сторон

Для обеспечения эффективной реализации права заниматься приносящей доход деятельностью на территории любой другой Стороны обязуются:

1. Применять действующие правила в либеральном духе;

2. Упростить имеющиеся формальности и сократить или ликвидировать судебные расходы и иные платежи, выплачиваемые иностранными работниками или их предпринимателями;

3. Либерализовать индивидуально или коллективно правила, регулирующие труд иностранных работников;

и признать:

4. Право граждан покидать страну и заниматься приносящей доход деятельностью на территории других государств-участников Хартии.

Статья 19

Право работников-мигрантов и их семей
на защиту и помощь

Для обеспечения эффективной реализации права работников-мигрантов и их семей на защиту и помощь на территории любой страны-участника Хартии Стороны обязуются:

1. Обеспечивать работников-мигрантов бесплатными и адекватными по качеству услугами с целью оказания им помощи, в частности, в отношении получения точной информации и принимать необходимые меры в той мере, в какой это допускается национальными законами, против вводящей в заблуждение пропаганды, касающейся эмиграции и иммиграции;

2. Принять необходимые меры в пределах своей юрисдикции для обеспечения отъезда, перемещений и принятия таких работников и членов их семей и создать в пределах своей юрисдикции необходимые службы для оказания работникам-мигрантам в период их перемещений из страны в страну медицинских и гигиенических услуг;

3. Содействовать налаживанию сотрудничества между государственными и частными социальными службами стран эмиграции и стран иммиграции;

4. Обеспечить работникам-мигрантам, законно находящимся на территории страны, прием, в той мере, в какой это регулируется национальными законами и регламентами и подвергается контролю административных властей, обращением не менее благоприятным, чем своих граждан в отношении:

a) заработной платы и других условий труда;

b) членства в профсоюзах и пользование благами коллективно-договорного регулирования труда;

c) жилья.

5. Обеспечить таким работникам обращение не менее благоприятное, чем гражданам страны приема в отношении налогов и сборов;

6. Обеспечить, насколько это возможно, воссоединение семей иностранного работника, которому разрешено пребывание в стране приема;

7. Обеспечить таким работникам обращение, не менее благоприятное, чем гражданам страны приема в отношении судебных процедур, относящихся к вопросам, получившим регулирование в данной статье;

8. Не допускать высылки работников-мигрантов, законно находящихся в стране приема, если они не угрожают национальной безопасности, публичным интересам или общественной морали;

9. Разрешить в определенных законом пределах перевод на Родину определенной части заработной платы и иных доходов работников-мигрантов в соответствии с их желанием;

10. Распространить предусмотренные в данной статье защиту и помощь на независимых работников-мигрантов;

11. Поощрять и облегчать обучение работников-мигрантов и членов их семей языку страны приема, а если в этой стране имеется несколько национальных языков, одному из них;

12. Поощрять и облегчать, насколько это практически возможно, обучение детей работников-мигрантов их родному языку.

Статья 20

Право на равные возможности и равное обращение
в сфере занятости без дискриминации по признакам пола

Для обеспечения эффективной реализации права на равные возможности и на равное обращение в сфере занятости без дискриминации по признакам пола Стороны обязуются принять меры к осуществлению этого права в следующих областях:

- прием на работу, защита от увольнений и профессиональная реинтеграция;

- профессиональная ориентация, профессиональное обучение и переподготовка, профессиональная реабилитация;

- условия труда, включая заработную плату;

- профессиональная карьера, включая поощрения.

Статья 21

Право на информацию и консультации

Для обеспечения эффективной реализации права работников на информацию и консультации на предприятии Стороны обязуются принять меры, предоставляющие работникам и их представителям в соответствии с национальным законодательством и практикой право:

a) быть регулярно и исчерпывающим образом информированным об экономическом и финансовом положении предприятия, однако в раскрытии конфиденциальной информации, могущей нанести ущерб интересам предприятия, может быть отказано;

b) учитывать в консультациях по поводу предлагаемых администрацией предприятия решений, которые могут существенно затронуть интересы работников, особенно тех решений, которые оказывают серьезное влияние на ситуацию с занятостью на предприятии.

Статья 22

Право участвовать в определении и в улучшении
условий труда и производственной среды

Для обеспечения эффективной реализации права работников на участие в определении и улучшении условий труда и производственной среды на предприятии Стороны обязуются принять меры, предоставляющие работникам или их представителям в соответствии с национальным законодательством и практикой участвовать:

a) в определении и улучшении условий труда, организации труда и производственной среды;

b) в обеспечении безопасности и гигиены труда на предприятии;

c) в организации социально-бытового обслуживания работников на предприятии;

d) в надзоре за соблюдением указанных правил.

Статья 23

Право пожилых людей на социальную защиту

Для обеспечения эффективной реализации права пожилых людей на социальную защиту Стороны обязуются принять самостоятельно или в сотрудничестве с государственными и частными организациями необходимые меры, направленные, в частности, на то, чтобы дать возможность пожилым людям оставаться, насколько это возможно, полноценными членами общества, посредством предоставления:

a) адекватных ресурсов, позволяющих им вести достойную жизнь и играть активную роль в публичной, социальной и культурной жизни;

b) информации о службах, созданных для удовлетворения нужд пожилых.

Все это должно дать возможность пожилым людям свободно избирать стиль жизни и вести независимое существование в привычной для них обстановке, пока они желают и могут делать это посредством:

a) предоставления им жилья, соответствующего их потребностям и состоянию здоровья и оказания помощи в приспособлении жилья к их нуждам;

b) заботы об их здоровье, создания соответствующих социальных служб, поддержки пожилых лиц, живущих в домах для престарелых при уважении неприкосновенности их личности и участии в решениях, касающихся условий жизни в домах для престарелых.

Статья 24

Право на защиту при увольнениях

Для обеспечения эффективной реализации права работников на защиту от увольнений Стороны обязуются признать:

a) право всех работников не быть уволенными без уважительных причин, связанных с их способностями или поведением или с производственными нуждами предприятия, учреждения, организации;

b) право работников, уволенных без уважительных причин, на адекватную компенсацию и иную необходимую помощь.

Для этих целей Стороны обязуются обеспечить работнику, который считает, что его увольнение было необоснованным, право апеллировать в беспристрастный орган.

Статья 25

Право работников на защиту их требований в случае
банкротства предпринимателя

Для обеспечения эффективной реализации права работников на защиту их требований в случае банкротства предпринимателя Стороны обязуются, чтобы претензии работников, вытекающие из трудовых договоров или трудовых отношений, были обеспечены гарантийными институтами либо иными действенными формами защиты.

Статья 26

Право работника на защиту своего достоинства
во время работы

Для обеспечения эффективной реализации права всех работников на защиту достоинства во время работы Стороны обязуются в консультациях с организациями предпринимателей и работников:

1. Содействовать предотвращению сексуальных приставаний на рабочих местах или в связи с работой и принять все необходимые меры с тем, чтобы защитить работников от таких приставаний;

2. Содействовать предотвращению издевательских, оскорбительных, агрессивных действий против отдельных работников на рабочих местах или в связи с работой и принять необходимые меры для защиты работников от таких действий.

Статья 27

Право работников с семейными обязанностями на равные
возможности и на равное обращение

Для обеспечения реализации права на равенство возможностей и на равное обращение работников - мужчин и женщин с семейными обязанностями, а также работников с семейными обязанностями и всех остальных работников Стороны обязуются:

1. Принять соответствующие меры с тем, чтобы:

a) предоставить работникам с семейными обязанностями возможность поступить на работу и оставаться занятым, а также возобновить работу после перерыва, вызванного семейными обязанностями, включая организацию профессиональной ориентации и профессионального обучения таких работников;

b) учитывать их нужды при определении условий труда и в области социального обеспечения;

c) развивать государственные и частные социальные службы, поощрять их деятельность, в частности, детские сады и другие подобные учреждения, берущие на себя заботу о детях;

2. Предоставить возможность одному из родителей получить отпуск по воспитанию ребенка, продолжительность которого должна определяться национальным законодательством, коллективными договорами или практикой;

3. Предусмотреть, что семейные обязанности как таковые не должны рассматриваться как уважительные причины увольнения.

Статья 28

Право представителей работников на защиту
и льготы на предприятиях

Для обеспечения эффективной реализации права представителей работников осуществлять свои функции Стороны обязуются обеспечить, чтобы представители работников:

a) пользовались бы эффективной защитой от действий, направленных против них со стороны администрации, включая увольнение за их общественную деятельность;

b) имели возможности быстро и действенно выполнять свои функции с учетом системы промышленных отношений в каждой стране и размера возможностей и потребностей каждого конкретного предприятия.

Статья 29

Право работников на информацию и консультации при
коллективных увольнениях

Для осуществления эффективной реализации права работников на информацию и консультации при коллективных увольнениях Стороны обязуются обеспечить, чтобы предприниматели заблаговременно информировали бы работников о предстоящих коллективных увольнениях, консультировались бы с представителями работников или ограничивали бы масштабы и смягчали бы последствия таких увольнений, например, путем использования сопровождающих увольнения социальных мер, направленных, в частности, на то, чтобы трудоустроить или переобучить увольняемых работников.

Статья 30

Право на защиту от бедности и социального остракизма

Для обеспечения эффективной реализации права на защиту от бедности и социального остракизма Стороны обязуются:

a) принять меры в рамках всеобъемлющей и скоординированной программы к приобщению лиц, живущих в условиях бедности и социального остракизма, к занятости, обеспечению их жильем, медицинской помощью, культурными ценностями, организации для них обучения;

b) в случае необходимости адаптировать принимаемые меры к меняющимся условиям.

Статья 31

Право на жилье

Для обеспечения эффективной реализации права на жилье Стороны обязуются принимать меры, направленные на:

1. Предоставление жилья на уровень адекватных стандартов;

2. Предотвращение бездомности и сокращение числа бездомных, имея в виду постепенную ликвидацию бездомности;

3. Сделать цену на жилье доступной для людей, не имеющих достаточных средств.

Часть III

Статья A

Обязательства

1. С учетом статьи B каждая из Сторон обязуется:

a) рассматривать часть 1 данной Хартии как декларацию целей, к достижению которых она будет стремиться, как это указано во вводном параграфе к указанной части;

b) считать себя связанной, по крайней мере, шестью из следующих девяти статей части второй настоящей Хартии, а именно ст. ст. 1, 5, 6, 7, 12, 13, 16, 19 и 20;

c) считать себя связанной дополнительными статьями и параграфами части II настоящей Хартии, которые она изберет при условии, что общее число статей и пронумерованных параграфов, с которыми Сторона считает себя связанной, не может быть меньше соответственно 16 и 63.

2. Номера статей и параграфов, с которыми Сторона считает себя связанной в соответствии с п. "b" и "c" настоящей статьи, должны быть сообщены Генеральному секретарю Совета Европы в момент предоставления депозитарию документа о ратификации, принятии или одобрении Хартии.

3. Любая Сторона может в более позднее время объявить путем нотификации, направленной Генеральному секретарю Совета Европы, что она считает себя связанной любыми дополнительными статьями и параграфами, которые она первоначально не приняла в соответствии с п. 1 настоящих параграфов. Эти дополнительные обязательства будут рассматриваться как неотъемлемая часть ратификации, принятия или одобрения Хартии и будут действовать с первого дня месяца после истечения одного месяца.

4. Каждая Сторона установит систему инспекции труда в соответствии с национальными условиями.

Статья B

Связи с Европейской социальной хартией
и Дополнительным протоколом 1988 г.

1. Ни одна из Сторон, подписавших Европейскую социальную хартию (994_300) и Дополнительный протокол от 5 мая 1988 г. (994_332), не может ратифицировать, принять или одобрить данную Хартию, если она не считает себя связанной, по крайней мере, положениями, закрепленными в Хартии, а там, где это необходимо, в Дополнительном протоколе к Хартии.

2. Принятие обязательств в отношении любого положения данной редакции Хартии означает, что с момента вступления в силу этих обязательств перестают действовать обязательства, предусмотренные в прежней редакции Социальной хартии, а там, где это необходимо, Дополнительным протоколом к ней 1988 г.

Часть IV

Статья C

Надзор за осуществлением обязательств,
установленных в настоящей Хартии

Имплементация юридических обязательств, предусмотренных в новой редакции Европейской социальной хартии, подлежит такому же надзору, который был предусмотрен в прежней редакции Хартии.

Статья D

Коллективные жалобы

Поиск по сайту: