Курс Джаважарлала Неру у внутрішній і зовнішній політиці

Конспект-лекція.

Індія в2пол. ХХст.

Здобуття незалежності.

Одразу після закінчення Другої світової війни рух про­ти колоніального панування охопив широкі верстви насе­лення Індії. Керували ним дві партії — ІНК (Індійський національний конгрес) і Мусульманська ліга. ІНК виступав за збереження цілісності ї єдності країни, а Мусульманська ліга вимагала створення незалежної мусульманської держави Пакистан.

15 серпня 1947 р. на картах світу з'явилося дві нових держави — Індій­ський Союз (Індія) і Пакистан. Однак в Індії, де більшість населення за віросповіданням становили індуси, мешкало багато мусульман, а у Пакистані, де переважали мусульма­ни, велику групу становили індуси. Релігійно-общинні заворушення розпочались у Пенджабі. Шляхами Пенджа­бу у різних напрямках рухались одночасно сотні тисяч біженців.

Заворушення перекинулись і на інші райони Індії, де мешкали мусульмани. Поділ Індії негативно позначився на економіці обох домініонів. Вели­кої шкоди завдали і воєнні дії що спалахнули через стратегічно важливе князівство Кашмір.

Магараджа Кашміру, за віросповіданням індус, хотів приєднати князівство до Індії, а основна маса населення, мусульмани, — до Пакистану. У жовтні 1947 р. між Індією і Пакистаном розпочався збройний конфлікт через Каш­мір. Для вирішення кашмірської проблеми ООН призна­чила комісію. 1 січня 1949 р. Індія і Пакистан підписали угоду про припинення вогню.

26 січня 1950 р. країна стала повністю незалежною. За. державним устроєм Індія федеративна республіка. Глава держави — прези­дент. Фактично прем'єр-міністр і уряд зосереджують у своїх руках значну владу. З серпня 1947 р. прем'єр-міністром Індії став Джавахарлал Неру.

Курс Джаважарлала Неру у внутрішній і зовнішній політиці

Із здобуттям Індією незалежності розпочалася нова епоха у житті її народу. Безпросвітні злидні переважної більшості населення, одностороння, орієнтована головним чином на виробництво сировини і сільськогосподарської продукції економіка, примітивні методи обробки землі, велике по­ширення ручної праці, епідемічні захворювання, що періо­дично повторювались (холера, віспа, малярія), — таким був далеко не повний перелік гострих соціально-економіч­них проблем, залишених британськими колонізаторами у спадок індійському народу.

Це була країна, де один із семи дорослих громадян умів читати і писати і де багато мільйонів людей споживали продовольства вдвічі менше, ніж було необхідно для під­тримання їхнього існування.

До моменту проголошення незалежності багато про­відних галузей національної економіки (гірничовидобувна промисловість, переробка сировини, транспорт, фінансова система, торгівля, особливо зовнішня) контролювались іноземним капіталом. 40% всіх капіталовкладень в еконо­міку на червень 1948 р. становили іноземні інвестиції, з яких 72% припадали на частку Великої Британії.

За цих обставин довелося розпочати свою діяльність першому урядові незалежної Індії на чолі з Дж. Неру.

ІНК та його лідер прийшли до влади з прогресивною лібераль­но-демократичною програмою, яка мала на меті подолання віковічної економічної відсталості і забезпечення дійсно незалежного національного розвитку.

Курс Дж. Неру у промисловості полягав у наступному: було створено три сектори у промисловій галузі економіки

• держав­ний, до якого належали галузі важкої промисловості, засо­би зв'язку і транспорт;
• приватний, який охоплював легку і харчову промисловості,
• змішаний, фінансування якого здійснювалось як державою, так і приватними особами (переважно це були власники підприємств сучасних галу­зей економіки нафтохімія, приладобудування, радіоелектроніка).

Зміст аграрної політики ІНК зводився до розвитку великих господарств, які мали б високу продуктивність. У деякому зростанні виробництва зернових певну роль віді­грала так звана "зелена революція" — комплекс агротехнічних заходів, пов'язаних зокрема із застосуванням високовро­жайних сортів культур, штучних добрив, сучасної сільсько­господарської техніки. Однак "зелена революція" мала обмежений характер. Вона охопила порівняно невелику кількість поміщицьких і заможних господарств, оскільки вимагала значного збільшення капітальних вкладень.

Зовнішньополітичний курс ІНК у 1947-1964 рр. виріз­нявся чіткістю позицій у таких основоположних питаннях, як боротьба за мир, безпеку і співробітництво, протидія агресії, колоніалізму і расизму. Свої міжнародні відносини незалежна Індія почала будувати на основі п'яти принци­пів мирного співіснування. Вони включали.

1) взаємну повагу до територіальної цілісності і суверені­тету одне одного;

2) взаємний ненапад;

3) взаємне невтру­чання у внутрішні справи одне одного;

4) рівність і взаємну вигоду;

5) мирне співіснування.

Індія стала ініціатором скли­кання конференції у Бандунзі у квітні 1955 р., у роботі якої взяли участь керівники урядів 29 держав Азії та Африки. Ця конференція виступила на підтримку миру і націо­нальної свободи. Уряд Індії рішуче виступив проти блоко­вої політики західних країн в Азії і засудив створення СЄАТО (1954 р.) і СЄНТО

(1955 р.).

Наприкінці 50-х — на початку 60-х років КНР висунула претензії на ряд районів у Гімалаях, Погіршення індійсько-китайських взаємин не раз призводило до збройних конфліктів між двома країнами.

Урад І. Ганді

Після смерті Дж. Неру 1964 р. прем'єр-міністром Індії став Лал Бахадур Піастрі. У своєму першому виступі по радіо Л. Б. Піастрі заявив, що його уряд неухильно йтиме курсом Дж. Неру. 11 січня 1966 р. Л. Б. Піастрі несподівано помер від серцевого нападу. Третім прем'єром незалежної Індії стала Індіра Ганді, дочка Дж. Неру.

Уряд І. Ганді провів ряд реформ.

• Націоналізацію банків і системи загального страхуван­ня,
• поступову передачу до рук держави експортної та імпортної торгівлі,
• організацію кооперативної торгівлі то­варами широкого вжитку у містах і сільській місцевості,
• ефективні заходи з обмеження росту монополій
• встановлення обмежень на міське землеволодіння,
• земель­ної реформи,
• скасування пенсій і привілеїв князів.

Світова енергетична криза середини 1973 — початку 1974 рр. призвела до різкого спаду виробниц­тва в енергетиці, який, у свою чергу, відбився на розвитку промисловості. Тривали зростання цін і інфляція. Вкрай негативно відбилася на розвиткові сільського господарства посуха, що тривала 4 роки поспіль, Падав і без того невисокий життєвий рівень населення. Індія мусила вдатися до значних іноземних займів. В умовах економічної кризи посилився наступ опозиції. Вона консолідувала свої силиі створила нову партію "Джаната парті" (Народна партія).

На виборах до парламенту 1977р. вона отримала більшість місць.

Поиск по сайту: