Листопадова національно-демократична революція на західноукраїнських землях. Утворення ЗУНР

Тема 6. Західноукраїнська Народна Республіка.

1. Листопадова національно-демократична революція на західноукраїнських землях. Утворення ЗУНР.

2. Внутрішня політика ЗУНР.

3. Україно-польська війна.

4. Зовнішня політика ЗУНР. Акт злуки.

Листопадова національно-демократична революція на західноукраїнських землях. Утворення ЗУНР.

Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні посилила боротьбу народів колишньої імперії Габсбургів за побудову своїх національних держав. 18 жовтня 1918 у Львові члени Української парламентської репрезентації, представники українських політичних партій, ієрархи Української греко-католицької церкви, делегати студентської молоді сформували Українську Національну Раду (УНРада), затвердили її статут і прийняли рішення про створення на західноукраїнських землях української держави.

19 жовтня президент УНРади Є.Петрушевич на зборах українських нотаблів (мужів довір’я) проголосив заснування української держави.

Захопити владу в Східній Галичині готувалися й поляки, тим більше, що стара державна адміністрація перебувала в їхніх руках. Польський національний комітет у Парижі (Франція) заручився підтримкою США і держав Антанти. 28 жовтня в Кракові була створена Польська Комісія Ліквідаційна, яка проголосила, що власті відродженої Польщі перебирають на себе всю владу в Галичині. Приїзд польської комісії з цією метою до Львова планувався на 1 листопада, а збройний виступ поляків міста — у ніч з 2 на 3 листопада.

Вирішальну роль у встановленні української влади на західноукраїнських землях відіграли старшини Українського Генерального Військового Комісаріату (УГВК) (в одних джерелах згадується як Центральний Військовий Комітет (ЦВК), створеного на чолі з сотником Легіону Українських січових стрільців Д.Вітовським у кінці вересня 1918 р.

31 жовтня на засіданні членів УНРади і УГВК було прийнято рішення негайно взяти владу у Львові й у всьому краї. Того ж дня розіслано накази до окружних військових команд, які УГВК створював ще з 15 жовтня, з вимогою перебрати владу на місцях у ніч на 1 листопада.

Повстання почалося бл. 4 години 1 листопада 1918. До 7 години ранку українці, не втративши жодного стрільця, зайняли всі урядові будинки (Галицького крайового сейму, магістрату) і стратегічні пункти Львова (вокзал, пошту, летовище). Того ж дня відбулася формальна передача влади УНРаді: від імені Австро-Угорщини урядовий протокол підписав заст. цісарського намісника генерала К.Гуйна українець В.Децикевич, від УНРади — С.Голубович, К.Левицький, Л.Цегельський. У більшості населених пунктів Східної Галичини влада, згідно із наказом ЦВК, перейшла до українців проти ночі на 1 листопада практично безкровно. Без збройної боротьби українська влада була встановлена в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), Коломиї, Долині, Снятині, Раві-Руській, Золочеві, Городку (нині місто у Львів. обл.), Підгайцях, Жовкві, Кам’янці-Струмиловій (нині м. Кам’янка-Бузька). У Тернополі, Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), Бориславі, Рудках, Бережанах, Стрию, Турці, Самборі укр. влада встановилася завдяки збройним виступам селян, а в Дрогобичі — сел. і робітн. виступові.

1 листопада за участю польських військових організацій та польських вояків австро-угорської армії у Львові розпочалося польське збройне повстання. У ніч з 2 на 3 листопада польські боївки захопили головний залізничний вокзал, залізничні склади. Невдовзі у місті утворилася формальна бойова лінія: поляки зайняли західну частину міста з головним залізничним вокзалом, українці утримували середню і східну частини з Високим Замком і вокзалом Львів—Підзамче.

Тим часом 9 листопада УНРада утворила уряд, що отримав назву Тимчасовий державний секретаріат. Його очолив колишній депутат австрійського парламенту і Галицького крайового сейму адвокат К.Левицький. До уряду увійшло 14 державних секретарів. 13 листопада 1918 р. Тимчасовий державний секретаріат було перетворено на уряд — Державний Секретаріат ЗУНР. Того ж дня УНРада затвердила Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким вона отримала назву «Західно-Українська Народна Республіка». Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття. Територія ЗУНР становила 70 тис. кв. км, населення — 6 млн. осіб. Затверджено герб держави — Золотий Лев на синьому тлі, та прапор — блакитно-жовтий. Національним меншинам на території ЗУНР гарантувалися рівні права з українським населенням.

16 листопада УНРада ЗУНР ухвалила «Закон про тимчасову адміністрацію областий Західно-Української Народньої Республіки», а 21 листопада — «Закон тимчасову організацію судів і власти судейської». Інакше розвивалися події на Буковині й Закарпатті. 6 листопада 1919 р. на Буковині розпочалося національне повстання, влада перейшла до Крайового комітету на чолі з Поповичем. Але вже 11 листопада край окупували румунські війська. Закарпаття, що стало ареною протиборства українських, чеських і угорських організацій, також було зайняте іноземними військами.

Поиск по сайту: