Буддизм, християнство та іслам

Релігії також відрізняються залежно від того, скільки богів є об'єктом

поклоніння. Політеїстичні релігії сповідають багатобожжя, монотеїстичні —

єдинобожжя. Перехідною формою між ними є генотеїзм, який визнає

існування багатьох богів, але серед них шанує лише одного — заступника

свого народу.

Релігія як соціальний інститут. Релігія є одним із найдавніших

соціальних інститутів і має досить складну структуру. Основними її

елементами с релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійні відносини

та релігійні організації.

Релігійна свідомість — це релігійна віра, релігійні норми, символи,

ціннісні орієнтації, санкції, заборони, упередження і т. ін.

Релігійна свідомість буває масовою, груповою та індивідуальною.

Релігійна діяльність — це практично духовне освоєння світу.

Розрізняють два види релігійної діяльності: поза культову та культову.

Позакультова діяльність здійснюється у духовній та практичній сферах.

Розробка релігійних ідей, систематизація та інтерпретація догматів теології

відносяться до духовної сфери. До практичної сфери належать місіонерська

діяльність релігійних індивідів (їх групи); викладання богослівських

дисциплін у навчальних закладах; управлінська діяльність у системі

релігійних організацій та ін.

Культова діяльність — це культ у власному розумінні цього слова, тобто

це релігійні дії віруючих (поклони, вставання на коліна, складання рук,

хресне знамення тощо при молитвах, а також символічні боготворчі акти —

чин богослужби, обряд, проповідь, жертви, таїнства).

Релігійні відносини залучені до систем суспільних відносин -—

матеріальних та ідеологічних. Вони складаються відповідно з релігійною

свідомістю, існують через релігійну діяльність. У зв'язку з цим релігійні

відносини бувають культові (існують через культову діяльність) та

позакультові (існують через позакультову діяльність). Носіями релігійних

відносин виступають релігійні індивіди, групи, організації.

Релігійні організації. Структура релігійної організації пов'язана з

традицією та звичаєм, церковним правом або статутом. У релігійній

організації складаються зв'язки координації (взаємодія по горизонталі) та

субординації (підлеглість по вертикалі), діють відносини авторитарного

характеру.

Організація забезпечує існування та функціонування релігійної

спільності, тобто сукупності послідовників певного віросповідання.

Спільність разом із своїми організаційними елементами являє собою

релігійне об'єднання, первинним осередком якого виступає людина. Над

общиною надбудовується комплекс ланок (аж до вищої ланки — центра

об'єднання), що забезпечує цілісність об'єднання.

У соціологічній літературі виділяють такі типи релігійних об'єднань:

церква (для організаційної структури характерна наявність інституту

священства. чітка ієрархія по «горизонталі» і «вертикалі» відповідно з

нормативною системою та тенденція подальшої інституціоналізації); секта

(інститут священства, навпаки, відсутній, лідерство визначається

харизматичним: право на нього надається особі, яка виявила ніби-то

особливу здібність керівництва, сприйману як милість Бога і спрямовану на

розкол релігійної спільності); деномінація (її ідейні, культові та організаційні

принципи формуються в конфронтації до церкви і секти: характерна чітка

організація як по «горизонталі», так і по «вертикалі»; не зважаючи на

проголошення засади рівності усіх членів і виборності керівництва, існує

еліта постійних керівників, які наділені широкими повноваженнями).

Функції релігії. Під функціями релігії розуміють різноманітні засоби її

дії в суспільстві. У літературі виділяють 5 функцій:

1. світоглядна (певне світорозуміння — пояснення світу, місце людини у

ньому тощо);

2. компенсаторська (релігія виконує роль компенсатора в суспільстві, тобто

релігійного «заповнення» дійсності — соціальна нерівність, наприклад,

перетворюється у рівність у стражданні; роз'єднаність замінюється

братерством у громаді);

3. комунікативна (релігія сприяє спілкуванню людей через культову та

позакультову діяльність);

4. регулятивна (релігійні ідеї, цінності, стереотипи, культова діяльність і

релігійні організації виступають як регулятори поведінки людей);

5. інтегративна (підсумовуючи поведінку та діяльність індивідів, об'єднуючи

їхні думки, прагнення, спрямовуючи зусилля соціальних груп і

інститутів, релігія якоюсь мірою сприяє стабільності в суспільстві).

Поняття «сакралізації» та «секуляризації». Функції релігії змі-

нюються з розвитком суспільства. Ці зміни відображені в поняттях

«сакралізація» та «секуляризація».

Поиск по сайту: