Для соціології релігії, на думку О. Конта, найважливішими є два

аспекти:

Релігія, яка на першій стадії була невід'ємним елементом людського

Суспільства, згодом поступово витісняється науковим знанням. Ця думка

Була покладена в основу концепції секуляризації, витіснення релігії з

Різноманітних сфер життя суспільства і занепаду її впливу.

Кожна стадія розвитку пов'язана з певними соціальними структурами,

Відносинами у сфері влади. Пануванню теологічних ідей, яке охоплює

Людську історію від її початку до XII ст., відповідає домінуюча роль

Духовенства та військових, які з точки зору позитивізму є

Непродуктивними соціальними верствами. На філософській стадії панівні

Позиції починає захоплювати бюрократія, передусім юристи. Останньою

Історичною формою теологічного порядку був, за Контом, адекватний

Християнському монотеїзму феодальний режим. Якщо на цій стадії

Релігійні вірування були зв'язуючою силою, основою соціального

Порядку, то із занепадом релігії постала загроза розпаду соціальних

зв'язків. Соціальна споруда затребувала нових опор. На позитивній стадії,

що утвердилася в XIX ст., провідну роль почали відігравати інженери,

вчені. Завдання консолідації суспільства на сучасному етапі передбачають

позитивний синтез наукового знання. Цього домагається соціологія,

поєднуючи ідеї порядку і прогресу.

Пізніше Конт, зневірившись у можливості розумної організації

суспільства шляхом просвіти, дійшов висновку про необхідність «другого

теологічного синтезу» як духовної опори соціальних зв'язків. Він за-

пропонував світський, раціоналістичний варіант «позитивної релігії» —

культ людства як єдиної «Великої істоти», величезного соціального

організму. В цій релігії соціолог, який найкраще знає механізми соціальної

динаміки і здатний керувати суспільством, стає верховним жерцем.

О. Конт не створив соціологію релігії як наукову дисципліну, а

підготував ґрунт для неї. Релігію він розглядав як необхідний компонент

суспільства, який дає людям почуття ідентичності. Цей компонент необ-

хідний не тільки для їх індивідуального існування, а й для забезпечення їх

єдності в соціальному житті.

Ідея органічної єдності соціальної системи та її еволюційного прогресу

Була центральною в соціології Г. Спенсера. У руслі цих принципів соціальна

Думка в Англії вивчала релігію не як основу соціального порядку і не як

Головну перешкоду на шляху соціального прогресу. З позицій утилітарного

Індивідуалізму ринок, політична діяльність є більш важливими регуляторами

Життя суспільства, ніж релігія. Про релігію йдеться як про одну з

Найпоширеніших і найвитонченіших культурних звичок, специфічну діяль-

Ність, яка не має великого значення. Роль соціології релігії вбачалась у

Поиск по сайту: