Вибори як основне поняття соціології виборчого процесу

Не менш важливим для нашого аналізу є розгляд поняттєвого апарату соціології виборчого процесу в цілому та основних (базових, ключових) понять цієї науки – особливо. Адже загальновідомо, що кожна наука користується багатьма поняттями, які вживаються й в інших споріднених науках. Разом з тим, деякі із цих понять набувають у певній науці особливого значення і ваги. Так, соціологія політики, як вже зазначалося, є наукою, спорідненою із соціологією виборчого процесу, але, скажімо, поняття “вибори”, “виборчий процес”, “виборча комісія”, “виборець”, “голосування” тощо мають для першої із зазначених наук набагато меншу значущість, ніж для другої. Отже, мова йде про базово-визначальні поняття науки.

Певна річ, для соціології виборчого процесу найважливішим з таких понять є поняття “ вибори ”. Отож спробуймо уважно його розглянути та дати визначення.

Розпочавши цю роботу, ми не можемо абстрагуватися від факту різноманітності виборів як соціального феномена. Адже цілком зрозуміло, що під поняттям “вибори” можуть матися на увазі не лише загальнодержавні або регіональні (місцеві, муніципальні) вибори, а й звичайні вибори – чи то старости студентської групи, чи то голови домового комітету, чи то керівника громадської організації, наукового колективу тощо. З огляду на це, слушною є думка українського політолога С. Г. Рябова, який пропонує, перш за все, досить широке визначення виборів, відповідно до якого вони (вибори) являють собою процес “висунення певною групою людей одного або кількох своїх представників для виконання якихось громадських функцій”2.

Далі він слушно пропонує загальнодержавні вибори, вибори органів державної влади називати політичними виборами і вважає, що це – “демократичний спосіб формування, періодичної чи позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий строк, процедура призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних громадян шляхом голосування за кандидатів, висунутих відповідно до встановлених законом правил та процедур.”3

У цілому, вважаю, що таке визначення виборів є прийнятним, але – з деякими зауваженнями. По-перше, вибори, завдяки яким вирішується питання державної (у широкому розумінні) влади, дійсно є політичним процесом. Але цей процес значною мірою є також правовим, оскільки здійснюється на підставі виборчих законів. По-друге, щодо виборів як “демократичного способу формування...” і т. п. На мою думку, вибори можуть бути досить демократичними, не зовсім демократичними та зовсім недемократичними. Останні можна як завгодно критикувати, наділяти будь-якими епітетами, але якщо наявною є більшість з формальних ознак виборчого процесу, то таке соціальне дійство таки відповідає назві “вибори”.

По-третє, вважаю, що навряд чи доцільно вводити у визначення поняття “вибори” такі незагальні ознаки, як “періодичні” (чергові? – О.Н.), “позачергові” (українське виборче законодавство, до речі, передбачає, як вже зазначалося вище, окрім позачергових, ще й повторні, а також і проміжні вибори). По-четверте, в українському виборчому законодавстві не передбачено виборів, метою яких є “підтвердження повноважень на новий строк.” Нарешті, по-п’яте, певний сумнів викликає введення уточнення “дієздатні” щодо громадян, які здійснюють обрання. Дійсно, у виборчому законодавстві України є обмеження за цією ознакою, але ж є й інші обмеження, а саме: обирати мають право тільки ті громадяни, яким на день виборів виповнилося 18 років, а серед них (скажімо, щодо місцевих виборів) – тільки ті, які “проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах”. Не мають права голосу на місцевих виборах також особи, “які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, – на час перебування у цих місцях”4 і т. ін. Чому ж і ці обмеження не увійшли до визначення?

З огляду на викладене, пропоную таке визначення виборів на відповідальні посади до органів державної влади та органів місцевого самоврядування України: вибори – це політико-правовий процес, що поєднує впорядковані та спонтанні дії, офіційні та неофіційні заходи, результатом яких є визначення громадянами кандидатур народних депутатів України, депутатів міських рад, сільських, селищних, міських голів або Президента України.

Певна річ, досить цікавим було б розглянути, поряд із поняттям “вибори”, зміст та співвідношення таких понять, як “виборчий процес” і “виборча кампанія”; “виборчі процедури” і “виборчі технології”; “громадянин” – “учасник виборчого процесу” – “виборець” тощо. Однак це вже виходить за межі запропонованої читачеві теми цієї статті.

Поиск по сайту: