Вторинним натягом

Коли краї рани не стикаються, утворюючи порожнину, в рані є сторонні предмети, згустки крові, некротичні тканини, а також при нагноєнні. Ранова порожнина заповнюється грануляційною тканиною і поступово рубцюється.

Грануляції – розростання молодої ніжної сполучної тканини з судина-ми. Це видимі вузлики яскраво-червоного кольору.

Загоєння проходить ті самі фази ранового процесу, що і в разі загоєння первинним натягом, але з яскраво вираженими клінічними і морфологічними проявами запалення. Наявні біль, припухлість, почер-воніння і підвищення температури тіла, крім того, з рани виділяється значна кількість запального ексудату. Залежно від виду збудника ранової інфекції і наявності некротичних тканин виділення з рани може бути серозним, геморагічним або гнійним. Розвиток запальних явищ залежить від реактивності макроорганізму і вірулентності інфекції. Через 2-3 доби, а інколи і пізніше, на окремих ділянках з’являються яскраво-червоні вузлики (гранули), кількість яких поступово збільшу-ється. Грануляційна тканини стає помітною лише після очищення її від усіх елементів мертвих тканин, гною тощо.

У грануляційній тканині в міру дозрівання гістологічно розрізняють 6 шарів:

1-й – поверхневий шар (лейкоцитарно-некротичний),

2-й – шар судинних петель,

3-й – шар вертикальних судин,

4-й – дозріваючий шар,

5-й – шар горизонтальних фібробластів,

6-й – фіброзний шар.

У міру загоєння рани грануляційна тканина заміщується фіброзною сполучною тканиною.

Грануляційна тканина не лише відіграє важливу роль у загоєнні рани, а й виконує бар’єрну функцію між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму. Здорова грануляційна тканина перешкоджає проникненню мікроорганізмів, усмоктуванню токсинів, продуктів некролізу. Вона бере участь в очищенні рани від некротичних тканин, що пов’язано з функцією лейкоцитів, макрофагів і наявністю протеолітичних ферментів. Фагоцитарна активність клітин забезпечує бактерицидні властивості грануляційної тканини.

Третя фаза ранового процесу – рубцювання та епітелізація – почина-ється через 2-4 тижня. У цей період у грануляційній тканині зменшу-ється кількість судин, фібробластів, макрофагів, тканинних базофілів, збільшується кількість колагенових та еластичних волокон. Відбувається активний процес формування рубцьової тканини. Відбувається утворенні епітелію шкіри. Уже через кілька годин після поранення по краях рани епітеліальні клітини з глибини мальпігієвого шару розмножуються і поверхня рани відносно швидко вкривається тонким шаром епідермісу. Пізніше відбувається диференціація клітин і відновлення всіх шкірних елементів, крім залоз і волосяних мішечків.

Свіжий рубець м’який, гладенький і рожевий. З часом він зменшується – частина новоутворених капілярів зникає, рубець зменшується, стає більш твердим і міцним.

Відновлення іннервації в ділянці ранового дефекту починається пізніше. Джерелом його регенерації є центральні кінці перетятих нервів. Новоутворенні нервові волокна спрямовуються до епітелію, під базальним шаром якого повільно розвиваються кінцеві чутливі апарати. Часто великі рубці залишаються нечутливими; нервові волокна не проникають у середину такого рубця.

Ця схема загоєння притаманна всім видам ран.

Загоєння ран

Поиск по сайту: