Ринок праці та механізм його функціонування

Лекція 3. РИНОК ПРАЦІ

1. Ринок праці та механізм його функціонування.

2. Безробіття: сутність, види та соціально-економічні наслідки.

3. Державне регулювання зайнятості.

4. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення.

Метою вивчення теми є формування у студентів знань щодо ринку праці, механізму його функціонування, зайнятості, безробіття, а також вмінь та навичок щодо визначення рівня безробіття, втрат ВВП за умов циклічного безробіття.

Ринок праці та механізм його функціонування

Однією з найважливіших умов розвиненої ринкової системи є створення повноцінного ринку праці. Це означає надання кожній людині права на вільний продаж своєї робочої сили, за власним бажанням і вибором, на засадах трудового найму.

Центральне місце серед інших ринків займає ринок праці. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість яких залежить від товарного ринку. Але, представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.

Ринок праці – ринок, на якому в результаті взаємодії попиту та пропозиції встановлюється ціна на трудові послуги у вигляді заробітної плати.

Головні дійові особи на ринку праці - роботодавці та наймані працівники. Принципова різниця між ними полягає у відношенні до засобів виробництва. Власниками засобів виробництва є роботодавці, а особи, які не володіють засобами виробництва, але мають здібності до праці, - це наймані працівники. Вони пропонують свою робочу силу за певну плату, а роботодавці пред’являють попит на неї та оплачують її. Отже, на ринку праці, як і на інших ринках, мають місце пропозиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захисту, релігією, податковою системою тощо. Пропозиція робочої сили пов’язана з: попитом на робочу силу; конкуренцією серед робітників, які наймаються на роботу; зростанням населення; розвитком транспорту і ринку житла; конкуренцією серед роботодавців за робочу силу; статево віковою структурою економічно активного населення і культурно-освітнім рівнем робочої сили.

Попит на робочу силу визначається потребою підприємців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічного оснащення виробництва. Він пов’язаний із такими детермінантами: темпи розвитку і конкурентоспроможність національної економіки; ступінь конкуренції серед покупців робочої сили; пропозиція робочої сили.

Ціни на товари споживчого ринку безпосередньо впливають на рівень оплати робочої сили. Все це зумовлює перелив капіталу, зміни в попиті й пропозиції робочої сили, виникнення безробіття та інше, що дуже часто ускладнює відносини між економічними суб’єктами. Тому в налагодженні найраціональніших економічних відносин на ринку праці велика роль належить державі.

Ринок праці в ринковій економіці – це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи. Саме в цьому полягає унікальність ринку праці, його відмінність від інших ринків.

Принциповим є питання, що продається і купується на ринку праці: “робоча сила” чи “праця”. Прихильники марксистської теорії ринкових відносин стверджують, що на ринку праці продається робоча сила, як здібність до праці, яку і експлуатує роботодавець. Сучасна економічна теорія доказує, що на ринку праці продається і купується праця, а заробітна плата – плата за працю. Прибічники третьої точки зору вважають ринок праці ресурсним ринком.

Ефективне функціонування ринку праці можливе за наявності ряду умов, до яких відносяться: по-перше, повна самостійність та незалежність продавця та покупця робочої сили в поєднанні з їх економічною відповідальністю; по-друге, відносини агентів на ринку праці - це відносини договорів та угод між рівноправними партнерами; по-третє, функціонування ринку праці тим більш ефективне, чим активніша конкуренція між власниками робочої сили за право зайняття робочого місця та роботодавців за залучення кваліфікованої робочої сили; по-четверте, повинен існувати баланс між робочими місцями, сукупною пропозицією робочої сили та грошовою масою заробітної плати; по-п’яте, наймані працівники та роботодавці для захисту своїх інтересів можуть об'єднуватись в спілки (проте в одній спілці вони перебувати не можуть.); по-шосте, продавець прагне продати свій товар найдорожче, а покупець купити найдешевше; по-сьоме, повинна існувати єдність ринку робочої сили з ринком товарів та послуг, ринком капіталів та іншими типами ринків (наприклад, ринок робочої сили не може ефективно функціонувати без ринку житла).

За своїм змістом ринок праці складається із трьох частин:

1) потенційного, тобто тієї сфери, де формується сама праця;

2) циркулюючого, тобто сфери купівлі – продажу робочої сили;

3) внутрішньо фірмового, тобто того, де боротьба за робочі місця ведеться на підприємствах між зайнятими працівниками.

До потенційного ринку праці включаються особи, зайняті в домашньому та особистому підсобному господарстві; студенти та учні старших класів, які навчаються з відривом від виробництва; військовослужбовці; фермери й підприємці та інше працездатне населення.

Циркулюючий ринок праці – це сфера, де продавець своєї робочої сили переміщується між підприємствами в пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітним. До цієї категорії відносять осіб, які перебувають у фрикційному, структурному й циклічному безробітті; звільнених з лав збройних сил військовослужбовців; пенсіонерів, які шукають роботу, а також осіб, які перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах.

До внутрішньофірмового ринку праці належать особи, які переміщуються безпосередньо на підприємствах у зв’язку з появою вакансій (робочих місць) - за рахунок звільнення працівників, модернізації і розширення виробництва, нового будівництва, зростання коефіцієнта змінності роботи підприємства, переміщень на робочих місцях.

Отже, ринок праці охоплює всю робочу силу і визначається як сукупність економічних відносин, які складаються в суспільстві для узгодження попиту і пропозиції на робочу силу.

Суб’єктами на ринку праці виступають наймані працівники та роботодавці, а об’єктами – умови найму на роботу, що визначаються попитом і пропозицією на ринку праці.

Обсяг ринку праці переважно визначається попитом на робочу силу, який, в свою чергу, прямо залежить від загальної економічної кон’юнктури та фази економічного циклу в країні. Коли економіка перебуває в стані економічного піднесення, попит на робочу силу зростає. Отже, ринок праці розширюється. Якщо економіка в стані кризи чи депресії, попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується. Розширення чи звуження ринку праці впливає на чисельність та співвідношення між його складовими - зайнятими та безробітними.

Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці проявляється в ринковій ціні робочої сили і залежить від кон’юнктури ринку.

Рис. 3.1.

Поиск по сайту: