Валютний курс, валютний ринок

Валютний (обмінний) курс являє собою відносну ціну валют різних країн. Обмінні валютні курси визначаються як результат взаємодії попиту й пропозиції валют на валютному ринку. Встановлення обмінного курсу національної валюти відносно іноземної валюти в даний момент називають котируванням, яке здійснюється у формі прямого, або оберненого котирування.

Залежно від урахування співвідношення національних та іноземних цін на товари зовнішньої торгівлі виділяють номінальні й реальні валютні курси.

Номінальний валютний курс q_n відображає співвідношення між двома валютами або це – ціна одиниці національної валюти Р₁, що виражена в одиницях іноземної валюти Р₂.

,

(9.9.)

де q_n – номінальний валютний курс;

Р₁ – іноземна валюта;

Р₂ – національна валюта.

Реальний валютний курс – це номінальний валютний курс, перерахований з урахуванням зміни рівня цін у своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта. Фактично реальний валютний курс являє собою відносну ціну товарів, вироблених у двох різних країнах, і визначається за формулою:

(9.10.)

q_r – реальний валютний курс;

I₁ – індекс цін у зарубіжній країні;

І₂ – індекс цін у нашій країні.

Реальний валютний курс фактично оцінює конкурентоспроможність країни на світових ринках, оскільки на нього не впливають короткотермінові інфляційні чинники. За умов інфляції номінальний валютний курс завжди змінюється й компенсує різницю в динаміці рівня цін у різних країнах.

На величину валютного курсу впливає ряд макроекономічних чинників. Ці чинники діють опосередковано через грошовий ринок. Відомо, що рівновага грошового ринку будь-якої країни означає, що попит на гроші М^D дорівнює грошовій пропозиції M^S (M^D = M^S), а реальний попит на гроші , скоректований відповідно до рівня цін, дорівнює їх пропозиції . Згідно з монетарною теорією грошовий попит і пропозиція є функцією від рівня національного випуску Y і ставки відсотка і

.

(9.11.)

Якщо врахувати теорію паритету купівельної спроможності, згідно з якою різні валюти при незмінному рівні цін у кожній країні мають однакову купівельну спроможність, і припустити, що рівень цін у країнах суб’єктах міжнародних економічних відносин однаковий, формулу номінального валютного курсу можна записати так:

(9.12.)

Якщо між країнами не існує обмежень щодо перетікання капіталу і, як наслідок, відсоткові ставки у них вирівнюються, то

(9.13.)

Якщо припустимо, що рівень доходу в кожній з країн є постійним, то співвідношення є постійним. Для визначення валютного курсу важливий не абсолютний рівень відсоткових ставок у кожній з країн, а їх різниця, а також не абсолютний рівень доходів, а їх співвідношення.

Отже, співвідношення реального попиту на гроші в різних країнах є функцією від різниці відсоткових ставок і співвідношення доходів у них

 

(9.14.)

Врахуємо умову паритету відсоткових ставок під впливом ефекту Фішера. Фішер довів зв’язок між відсотковою ставкою й темпом інфляції. Зростання прогнозованого рівня інфляції призводить до пропорційного збільшення відсоткових ставок і, навпаки, зменшення рівня прогнозованої інфляції призводить до зменшення рівня відсоткових ставок. Цю закономірність називають ефектом Фішера, який проявляється в довгостроковому періоді:

де і ₁ ,і₂ - відсоткові ставки в країнах 1,2

q_t, q_t+1 - валютний курс у роки t, t+1

Враховуючи це, маємо формулу:

.

(9.15.)

Рівняння доводить, що валютний курс у довгострокових періодах визначається відносними пропозицією й попитом національної валюти в кожній з країн. Пропозиція грошей – це випуск грошей в обіг Центробанком та їх подальше збільшення завдяки дії мультиплікативного ефекту, він є пропорційним рівню цін, залежить від номінальної відсоткової ставки та реальних доходів і показує реальну потребу в касових залишках.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |

Поиск по сайту:

---