Неокласична модель рівноваги грошового ринку

У неокласичній макроекономічній теорії гроші розглядаються як такі, що виконують кілька функцій:

- гроші як міра вартості;

- гроші як засіб обміну;

- гроші як засіб накопичення.

В неокласичній теорії вважається, що грошова маса не впливає на основні макроекономічні показники випуск, зайнятість і ставку реальної середньої заробітної плати, а лише визначає загальний рівень цін і рівень середньої номінальної заробітної плати. В цьому розумінні можна говорити про “нейтральність грошей” в економіці.

Розглянемо функцію попиту на гроші, які виконують, як вже зазначено вище, лише функцію засобу обміну і обслуговують угоди з купівлі-продажу товарів і ресурсів. Кількість грошей визначається величиною номінального випуску, математично це має такий вигляд:

(3.16.)

Попит на гроші розглядається як кількість грошей, що зберігаються у касі, і є відносно постійним у короткому періоді. Виходячи із уявлення про відносну стабільність угод, існує постійний коефіцієнт зберігання грошей у касі:

(3.17.)

Оберненою до визначеного коефіцієнту величиною є відносно стабільна швидкість обертання грошей

(3.18.)

Виходячи із неокласичного припущення про постійну швидкість обертання грошей можна визначити функцію попиту на гроші

(3.19.)

Визначивши функцію попиту на гроші можна побудувати графік грошового ринку. Оскільки рівень цін прямо визначається грошовою масою, на графіку грошового ринку на вертикальній осі можна загальний рівень цін замінити грошовою масою (рис. 3.7.).

В неокласичній моделі грошового ринку вважається, що пропозиція є екзогенною величиною, яка визначається Центральним Банком і не є функцію цін, тому можна розглядати пропозицію грошей як автономну величину, крива якої на графіку грошового ринку є абсолютно нееластичною відносно рівня цін.

Рівновага грошового ринку визначається рівністю попиту і пропозиції:

(3. 20.)

Оскільки грошова пропозиція є автономною величиною, а швидкість обертання грошей є постійною, то попит може пристосуватись до пропозиції через зміну випуску Y. Це означає, що за умови рівноваги існує лише один рівень доходу, якому відповідає автономний рівень пропозиції і певна швидкість обертання грошей.

Неокласична теорія виходить з того, що в економіці існують гнучкі ціни, збільшення або зменшення яких дозволяє забезпечити стан рівноваги на грошовому ринку.

Вплив зміни грошової пропозиції на сферу реальної економіки, де створюється дохід, і на відповідні зміни доходу пояснюються за допомогою “реального касового ефекту”.

Цей ефект полягає у тому, що суб’єкти економіки намагаються тримати грошову масу, або “реальну касу”, поділену на загальний рівень цін у постійному відношенні до реального доходу.

де а – коефіцієнт пропорційності.

Виходячи із наведеної формули стає зрозуміла теорія реального касового ефекту, яка була сформульована Доном Патінкіним. Якщо реальна грошова маса більше (менше) бажаної, то сукупні видатки і номінальний продукт збільшується (зменшується) до тих пір, поки бажана і реальна грошова каса не співпадуть.

Наприклад, якщо реальна сума в касі М_r дорівнює бажаній М_А, то

де а - бажаний коефіцієнт зберігаємих у касі грошей:

дорівнює коефіцієнту суми грошей у касі:

Важливим є питання щодо дії ефекту реальної каси, як саме при зміні величини пропозиції грошей до неї пристосовується дохід шляхом зміни загального рівня цін, шляхом зміни величини реального доходу або комбінацією цих шляхів.

У неокласичній теорії вважається, що зміна грошової маси призводить виключно до цінових ефектів, а не ефектів реального доходу. Цей факт відображений у монетаристській теорії, яка спирається на формулу Фішера:

(3.21.)

Так звана проста кількісна теорія грошей арифметично може бути виражена у вигляді:

(3.22.)

де, n являє собою коефіцієнт еластичності між грошовою масою і рівнем цін.Така формула є правильною, якщо виходити із того, що V є постійною, а Q – випуск у натуральній формі, екзогенною величиною, яка визначається виробничою функцією.Таким чином, на думку неокласиків, зміна грошової маси призводить лише до зміни цін, але не впливає на макроекономічні показники виробництва і зайнятості.

Поиск по сайту: