Академіна модель освіти

Моделі освіти в країнах ЄС.

Модель розвивальної освіти передбачає організацію освіти як особливої інфраструктури через широку кооперацію діяльності освітніх систем різного рангу, типу і рівня. Така побудова дає змогу забезпечувати й задовольняти потреби різних прошарків населення країни в освітніх послугах. Спрямована на розвиток різних прошарків населення.

Традиційна модель освіти - модель систематичної академічної освіти як способу передавання молодому поколінню універсальних елементів культури. Основну роль освіти традиціоналісти вбачають у тому, щоб зберігати й передавати молоді елементи культурної спадщини людської цивілізації.

Раціоналістична модель освіти передбачає таку її організацію, яка насамперед забезпечує засвоєння знань, умінь, навичок і практичне пристосування молодого покоління до сучасного суспільства. У межах цієї моделі дбають про передавання-засвоєння лише тих культурних цінностей, які дають змогу молодій людині безболісно пристосовуватися до наявних суспільних структур.

Феноменологічна модель освіти (А. Маслоу, А. Комбс, К. Роджерс та ін.) передбачає персональний характер навчання з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей тих, хто навчається, дбайливе й уважне ставлення до їхніх інтересів і потреб. Освіту вони розглядають як гуманістичну в тому значенні, щоб вона найбільш повно й адекватно відповідала справжній сутності людини, допомагала їй знайти те, що в ній уже закладено природою, а не "відливати" у певну форму, придуману кимсь заздалегідь, апріорі.

Орієнтована на ринок праці - це модель професійної освіти і навчання, яка декларує пріоритети ринку праці, фактично вона орієнтована на ринок освітніх послуг.

Економічна ефективна модель освіти - полягає в тому, що дії у сфері освіти мають бути скеровані на забезпечення зростання видатків на освіту і суттєве підвищення їхньої ефективності, створення умов для залучення у сферу освіти засобів із позабюджетних джерел, виділення коштів на інформаційне забезпечення освітніх закладів, формування незалежної системи атестації й контролю за якістю освіти.

Суспільно орієнтована модель - виявляється у громадсько-активній школі, закладі, який відкритий після завершення традиційного шкільного дня для надання академічних, розважальних, оздоровчих, соціальних послуг та програм підготовки до професійної діяльності людей усіх вікових категорій.

Модель освіти вільного вибору

Академіна модель освіти

Японська модель освіти – визнає домінуючою цінністю виховання слухняних учнів, а не ініціативних.

З кінця 60-х — початку 70-х років XX ст. на зміну педагогічної парадигми у Західній Європі з’являється принципово нова модель шкільної освіти — організація системи масової середньої школи, основою якої є новий тип загальноосвітньої школи, що поєднує початкову школу і цикли середньої школи. Надзвичайно вагомою характерологічною ознакою вибудови нової моделі шкільної освіти є орієнтація на об’єднання з початковою школою старших груп дошкільних установ різних типів.

В організації освіти для дорослих у Польщі виокремлюють два підходи. Перший з них покладає організацію освіти дорослих та забезпечення її функціонування на державу і місцеве самоврядування. Другий підхід – ринковий. У ньому обмежена роль держави у визначенні мети навчання і контролю за роботою центрів освіти. Особливості формування центрів визначаються потребами ринку праці та економічного розвитку регіону. Механізми такого вільного ринку освіти дорослих вже діють у всій Польщі і знаходять відображення у кількості недержавних шкіл та центрів безперервного навчання. Удосконалення професійної підготовки в центрах безперервного навчання Польщі відповідно до вимог та стандартів ЄС, а також зростання ролі неперервної освіти та самоосвіти дорослих – спрямованість реформування польської системи підготовки кадрів. Таких позицій у освітній політиці дотримується й Україна, про що свідчить актуальність проблеми дослідження для обох країн

За критерієм структурний простір обов’язкового навчання періоду 1984-1994рр. у країнах Європейського Союзу експертами з освіти поділяється на шість серій модельних типів у двох класифікаційних версіях:

Ø диференціація моделей структур обов’язкової освіти на певні ступені чи цикли (the division of compulsory schooling structures intostages or cycles);

Ø стратифікація моделей структур обов’язкової освіти на більш абоменш диференційовані рівні середньої освіти (a concept of more orless differentiated streams of secondary education).

Модель сучасної вищої освіти: визначення профілю фахівців, вимоги та рівні їх підготовки.

Найбільш поширеною є структура освіти, що включає:
-початковий Або основну освіту (у різних країнах ця шкільна щабель називається по-різному, що заважає її ідентифікації), тривалістю від 5 до 6 років;
-Ступені нижчої середньої освіти тривалістю від 3 до 5 років;
-старший Щабель середньої освіти від 2 до 3 років.
Таким чином, тривалість шкільного навчання в країнах ЄС складається по одній з наступних схем (в роках): 6 + 3 + 3 = 12 (найбільш поширена схема); 5+ 4 + 3 = 12 або 6 + 5 + 2 = 13. У ряді країн Євросоюзу (Данія, Швеція, Фінляндія) початкову або основну освіту не виділяється у вигляді самостійної щаблі. Перший рівень шкільної освіти тривалістю 8-9 років характеризується як базова (основна освіта).

Відмінністю німецької системи є збереження дворівневої системи ступенів післядипломної освіти: докторських і кандидатських
Університетська освіта складається з трьох циклів (Франція):
1. Веде до отримання диплома про загальну університетську освіту (2 роки).
2. Для переходу до другого циклу необхідно мати
диплом про науково-технічну освіту. Етапи навчання: 1 рік завершується отриманням ступеня ліценціата 5 один рік навчання після цього дозволяє отримати ступінь майстра Maitrise («диплом майстерності») - це закінчена вища освіта.
3. Спеціальна підготовка після закінчення школи, диплом про спеціальну вищу освіту (5 років).

Концепція безперервної освіти розглядає процес навчання як «постійний континуум«від колиски до смерті». У зв'язку з цим, крім формальної освіти, що завершується видачею загальновизнаного диплома або атестата, навколо якого і формується освітня політика будь-якої держави, в концепцію безперервної освіти включені ще два види освітньої діяльності, а саме: неформальна освіта (як правило, не супроводжується видачею документа, відбувається в освітніх установах або громадських організаціях, клубах та гуртках, а також під час індивідуальних занять з репетитором або тренером) і інформальна освіту (наша індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує наше повсякденне життя і необов'язково носить цілеспрямований характер). В рамках даної концепції неформальне і інформального види освіти включаються в загальний процес навчання.

Поиск по сайту: