Кейнсіанська модель загальної економічної рівноваги

Модель IS = LM являє собою вдалу спробу поєднати неокласику і кейнсіанство з метою визначення стану одночасної рівноваги на товарному і грошовому ринках. Зазначимо, що запис IS відображає рівновагу товарного ринку, умовою якої є рівність інвестицій I заощадженням S при певному співвідношенні відсоткової ставки i та доходу Y. Запис LM відображає рівновагу грошового ринку, на якому необхідний розподіл грошової маси М визначається функцією ліквідності L при певному співвідношенні відсоткової ставки i та доходу Y.

Рівновага на двох ринках буде реалізованою тоді, коли виконуються такі умови:

S(Y, i) = I(i) L1(Y) + L2(i) =MS

(4.22.)

Прокоментуємо перше рівняння системи (4.22.). Як нам вже відомо, неокласики цілком справедливо визначають еластичність заощаджень S відносно зміни відсоткової ставки і. Крім того, із основного психологічного закону Кейнса випливає, що величина заощаджень за будь-яких умов залежить від величини доходу. Таким чином, справедливо записати функцію заощаджень так:

Що стосується функції інвестицій, то слід прийняти до уваги те, що інвестиції, як правило, є автономними, а, по-друге, є еластичними відносно ставки відсотку, а тому вона може бути записана так:

I = I – bi

Знак мінус перед коефіцієнтом еластичності b вказує на обернений зв’язок між величиною інвестицій та відсотковою ставкою.Функцію інвестицій також можна записати:

I = f (I, i)

Якщо перше рівняння системи являє собою умову рівноваги товарного ринку, то друге рівняння відображає кейнсіанське розуміння рівноваги грошового ринку. В даній системі Y та і є ендогенними величинами, тому рішення цієї системи відносно змінних Y та і дає рівноважні величини.Розглянемо спочатку товарний ринок і визначимо такі співвідношення Y та і, які відповідають умовам рівноваги товарного ринку. Ця залежність Y = f(i), яка склалася на товарному ринку та отримала назву IS (investments-saving) і була запропонована і використана в науковому аналізі Дж. Хіксом. Для визначення IS використаємо основне кейнсіанське рівняння

Зверніть увагу на те, що в кейнсіанському рівнянні Хікс використовує неокласичну функцію інвестицій

Якщо прийняти, що

,

то рівняння IS набуде кінцевого вигляду:

(4.24.)

Від’ємний коефіцієнт еластичності b при ставці відсотку і відображає обернену залежність між Y та і, а також від’ємний кут нахилу кривої IS на рис 4.11. Зрозуміло, що збільшення або зменшення будь-якого із компонентів автономних видатків призведе до відповідного зміщення кривої IS праворуч або ліворуч відносно осі Y на графіку моделі IS = LM.

Тепер, використовуючи кейнсіанську модель рівноваги грошового ринку, визначимо функцію рівноваги грошового ринку з урахуванням ендогенних змінних Y та і.

(4.25.)

Наведене рівняння з урахуванням загального рівня цін справедливо записати у такому вигляді:

де k – коефіцієнт еластичності попиту на гроші за розміром реального випуску;

h – коефіцієнт еластичності попиту на гроші за розміром відсоткової ставки.

поділивши обидві частини рівняння на h, отримуємо:
	(4.26.)

Таким чином, ми отримали рівняння лінії LM (liquiditi-money), яка являє собою геометричне місце точок, кожна з яких відповідає певному рівню Y та і при фіксованому значенні запасів реальних грошових засобів .Оскільки коефіцієнт , то крива LM має позитивний нахил, причому, чим більша величина даного коефіцієнту, тим сильніше реагує ставка відсотку на зміну випуску. В той же час коефіцієнт при величині реальних запасів грошей , а тому зменшення реальних запасів грошей зміщує криву LM ліворуч, а їх збільшення, навпаки, зміщує її праворуч. Точка перетину кривих IS і LM відображає єдине можливе рішення системи рівнянь (4.22.) відносно Y та і. Саме визначені величини Y та і є такими, що забезпечують стан одночасної рівноваги товарного і грошового ринків.

19. Основні положення кейнс. теорії про вплив держави на економіку.

Після економ. кризи 30-х рр. Джон Мейнард Кейнс вирішив переглянути класичні уявлення про економічний механізм.Новий економічний світогляд Кейнс подав у своїй книзі «Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей». На противагу класичній теорії ринкового саморегулювання і державного невтручання в економіку він запропонував альтернативну макроекономічну теорію, в основі якої лежить державне регулювання економіки. Це явище отримало в науці назву «кейнсіанської революції».На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостій­но не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Повна зайнятість за рахунок лише ринкових регуляторів — це не закономірність, а випадковість. Для підтвердження цього положення кейнсіанці наводять кілька аргументів, які заперечують здатність ринкового механізму самозабезпечувати повну зайнятість: 1) відкида­ється положення про те, що відсоткова ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями; її прихильники вважають, що власники заощад­жень та інвестори — це зовсім різні економічні групи, які в процесі прийняття рішень про заощадження та їх перет­ворення в інвестиції керуються неоднаковими мотивами. При цьому відсоткова ставка не відіграє ролі єдиного чинника. Крім неї на рівень заощаджень впливають також інші фактори, які не відображають прагнення людей одер­жувати доходи від заощаджень. 2) кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і заробітної плати, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту. Це пояснюється двома обставинами: 1.наявність монополій, які стри­мують зниження цін, і профспілок, які стримують змен­шення заробітної плати, що перешкоджає адекватному зниженню цін і заробітної плати в короткостроковому періоді і протидіє відновленню сукупної пропозиції на рівні потенційного ВВП. 2.якщо навіть припу­стити можливість зниження заробітної плати внаслідок падіння сукупного попиту і попиту на ринку праці, то це не викличе зростання сукупного доходу працюючих і тому не забезпечить відновлення їхнього попиту на рівні потенційного ВВП.Таким чином, згідно з кейнсіанською теорією, не про­позиція створює попит, а навпаки, попит створює власну пропозицію. Тому головним об'єктом державного втру­чання в економіку повинен бути сукупний попит, який в кейнсіанській теорії дістав назву “ефективний попит”. Це означає, що збільшуючи сукупний попит, держава може ефективно впливати на рівень виробництва. Спираючись на концепцію «ефективного попиту», кейнсіанці пропону­ють два методи активізації і стимулювання сукупного попиту: 1)за рахунок збільшення державних закупок або зниження податків;2)за рахунок зниження відсоткових ставок за кредит, що підніме «граничну ефективність капіталу» і збільшить інвестиції приватного сектора економіки.Розглядаючи роль фіскальних і грошово-кредитних інструментів в стимулюванні сукупного попиту, кейнсіанці віддають перевагу першим. Це пояснюється тим, що під час спаду виробництва інвестиції слабо реагують на зниження відсоткової ставки. Отже, за цих умов грошово-кредитна політика е неефективною. Тому головну увагу слід приділяти не зниженню відсоткової ставки, а фіскаль­ній політиці на основі збільшення державних інвестицій, надання пільгових кредитів тощо.Звичайно, використання державного бюджету для стимулювання сукупного попиту може породжувати бюд­жетний дефіцит. За цих умов кейнсіанці пропонують використовувати державні займи, податки і в певних ме­жах грошову емісію.Важливу роль в кейнсіанській теорії відіграє мультиплі­катор інвестицій. Але ефект мультиплікатора за різних умов може бути різним. Найбільшу величину він має за умов наявності в економіці невикористаних потужностей і вільної робочої сили. При наявності резервних потуж­ностей досягається «дешеве» нарощування випуску про­дукції за рахунок незначних додаткових інвестицій. Тому в умовах недостатності сукупного попиту держава може за рахунок бюджетних витрат забезпечувати значний мультиплікативний ефект.

Поиск по сайту: