Надання правової допомоги населенню

Консультування потребує певних професійних навиків. Консультацію визначають як процес взаємодії адвоката і довірителя з приводу проблеми останнього та з метою виявлення можливих правових варіантів її вирішення та їх наслідків, з'ясування шляхів і способів реалізації обраного варіанта вирішення проблеми.

Адвокат під час консультування має не лише добре знати право, а й володіти вмінням аналізувати фактичну інформацію, орієнтуватись у нормативному матеріалі та знаходити правову основу для вирішення проблеми довірителя, а також вміти віднаходити альтернативні способи вирішення проблеми. Адвокат має не тільки вказати на можливі способи вирішення проблеми, а й спрогнозувати позитивні та негативні наслідки таких дій.

Показником професійної майстерності адвоката є його вміння моделювати правові ситуації на базі одержаної інформації. Консультуючи довірителя, адвокат має не тільки роз'яснити ті чи інші положення закону та практики їх застосування, а й перевірити, чи правильно довіритель його зрозумів. Адвокат має потурбуватись, щоб клієнт усвідомив, чим йому загрожує і що обіцяє та чи інша дія. "Адвокат вибудовує свої відносини з довірителем, опираючись на його інтереси. Такий підхід одержав назву "опори на довірителя". Це звичайно не означає, що адвокат має танцювати під дудку клієнта. Опора на довірителя вимагає від адвоката не тільки з'ясування суті правової проблеми, а й вияснення дійсних бажань, цілей і намагань довірителя. Адвокат може запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми, але вибір конкретного варіанта залишається за довірителем.

Іноді висновок про наявність чи відсутність позиції, а відтак і про можливість досягнення бажаного результату скласти неважко. Наприклад, право позивача оформлено борговою розпискою і строк платежу вже настав.

Але є справи значно складніші, де потрібно: встановити фактичний склад вимог або заперечень довірителя, визначити докази, потрібні для підтвердження фактів, які підлягають доказуванню, чи є вони в наявності, де можна їх одержати і в який спосіб, визначитись з нормою закону, яка регулює спірні правовідносини сторін, чи не пропущена позовна давність, чи є поважні підстави для поновлення пропущеного строку, чи є можливість компромісу сторін, провести аналіз процесуального становища учасників справи.

Отже, між співбесідою і власне консультацією має бути певна перерва, яка полягає у підготовці консультації або поради. Така перерва може бути різною за обсягом роботи: від відтворення у пам'яті тексту закону до вивчення багатьох фактів, документів, нормативних актів, судової практики. У часі вона може займати від кількох хвилин до кількох тижнів або навіть місяців. Така перерва по суті має бути обов'язковою стадією консультування, яку в літературі називають основою консультації. Автори базують свої висновки, в тому числі, на досвіді адвокатів США і Європи.

У практиці України, особливо у наданні консультацій, такі обсяги робіт майже не трапляються. Але і в адвокатів України бувають ситуації, коли для підготовки консультації потрібен тиждень-два, а то й місяць-два. Потрібно витребувати додаткові документи за допомогою запитів адвоката, а якщо це не вдається, можна звернутись по допомогу до суду (ст. 133 ЩІК України). В цьому разі до суду потрібно подати позовну заяву протягом 10 днів з дня постановляння ухвали про забезпечення доказів. Що стосується КАСУ, то питання забезпечення доказів не містить таких обмежень, як ЦПК. Ст. 73 КАС передбачає, що особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд забезпечити ці докази. Забезпечення доказів за ч. 2 ст. 73 КАС здійснюється також за заявою заінтересованої особи до відкриття провадження у справі.

Під час перерви адвокат ще раз резюмує всі відомі йому факти, одержанні зі співбесіди й у результаті вивчення документів. Він має звернутись до нормативних актів: уточнити і з'ясувати для себе текст законів, зміст правових норм, вивчити судову практику з цього питання. Слід також визначити шляхи реалізації пропозицій, що надаватимуться під час консультування, можливі затрати, а також зусилля, які слід докласти для вирішення проблеми.

У підготовці до консультації рекомендують складати відповідні схеми, в яких викладають різні варіанти вирішення справи, при цьому плюси та мінуси кожної пропозиції.

Після того як консультація підготовлена, відбувається зустріч з довірителем, де адвокат ще раз викладе резюме, надасть консультацію, в якій пропонує не тільки варіанти вирішення справи, а й прогноз можливих наслідків. Для спокійного і всебічного обговорення перед початком зустрічі потрібно з'ясувати, чи не змінились плани у довірителя, скільки часу має довіритель, а також з урахуванням його характеру обумовити порядок проведення зустрічі. Встановлення порядку дозволяє адвокату провести консультування більш організовано, не витрачаючи часу на спори і обговорення сторонніх проблем32.

Предметом консультації є не тільки роз'яснення правових позицій, у яких опинився клієнт, а й варіанти вирішення проблеми та прогноз можливих наслідків. Адвокат має наголосити і на тих варіантах, які можуть обернутися проти довірителя, а також про можливі невдачі у вирішенні питання.

Консультація надається у письмовій формі, як правило, тільки на прохання довірителя. Адвокат також має допомогти довірителю обрати найбільш оптимальний варіант рішення шляхом порівняння, а також прогнозування часу та затрат, потрібних для того чи іншого рішення.

З усіх запропонованих рішень довіритель за допомогою адвоката віддає одному з них перевагу, і на цьому по суті консультація завершується.

Отже, консультація - одна з найважливіших і відповідальних форм діяльності адвоката. Вона вимагає високого рівня кваліфікації та специфічних професійних навичок, зокрема, вміння налагодити психологічний контакт з довірителем. Адвокат має володіти певним рівнем знань психології та вмінням їх використовувати у консультації. В процесі консультації адвокат використовує такі прийоми, як навідні запитання, емпатію, перефразування, слухання через порозуміння, технологію лійки та камінного димоходу (комину). Адвокат має вміти резюмувати виклад пояснень і будувати відносини з довірителем, опираючись на його інтереси ("опора на довірителя"). Всі ці прийоми здавна використовувались адвокатами України, тільки без певних фіксованих назв. Нові часи, нові віяння і вплив американських адвокатів з їх технологічними прийомами закріплюється у літературі, а відтак і в адвокатській практиці, в тому числі за допомогою програм правових ініціатив Американської асоціації адвокатів і Бюро з демократичних інститутів і прав людини Організації по безпеці та співробітництву в Європі (БИПЧ ОБСЕ), у фінансуванні яких бере участь і уряд США.

Список використаної літератури

1. Конституція України: від 28 червня 1998 року // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.

3. Цивільний процесуальний кодекс України: від 18.03.2004 р. // ВВР України. – 2004. – № 40–41, 42. – Ст. 492.

4. Господарський процесуальний кодекс України: від 06.11.1991 р. // ВВР України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР УРСР. – 1984. – до-даток до № 51. – Ст. 1122.

2. Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

3. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури від 5 травня 1993 р.

4. Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань.

Поиск по сайту: