Особливості роботи в залежності від спеціалізації за категоріями справ

Відповідно до чинного законодавства України підозрюваний, обвинувачений та підсудний мають право на правову допомогу та захист. У кримінальному процесі України ці права можуть реалізовуватися, зокрема, через захисника-адвоката. Дослідивши матеріали узагальнення практики застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві, наукову та довідкову літературу, слід визнати, що захисники-адвокати в основному виконують покладені на них обов’язки, відповідно до вимог закону. Водночас, в окремих випадках при застосуванні чинного кримінально-процесуального законодавства допускаються помилки, які тягнуть порушення зазначених прав і негативно впливають на якість здійснення правосуддя, що і надає особливої актуальності проблемі реалізації захисником-адвокатом своїх обов’язків у кримінальному процесі України.

Питання обов’язків захисника-адвоката у кримінальному процесі України неодноразово порушувалося в юридичній науці. У різні часи окремі аспекти даної проблеми досліджували в своїх роботах такі видатні науковці, як Т.В. Варфоломеєва, С.В. Гончаренко, І.Ю. Гловацький, О.В. Синеокий, Д.П. Фіолевський, С.Я. Фурса, О.Г. Яновська та ін.

Метою роботи є більш глибоке дослідження питань обов’язків захисника-адвоката у кримінальному процесі України, а також видів цих обов’язків. Її новизна полягаує в новому науковому погляді на порушену проблема-тику через призму аналізу чинного законодавства, що закріплює обов’язки захисникаадвоката, зокрема, із забезпечення прав та свобод підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого.

Конституція України є головним юридичним актом країни, яка закріплює і регулює найважливіші сторони життя суспільства і держави. Тому й аналіз обов’язків захисника-адвоката у кримінальному процесі України слід почати з розгляду норм Конституції. Кожному заарештованому чи затриманому має бути роз’яснено його права та надано, закріплену в ст.29 Конституції, можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Крім того, кожен має право на правову допомогу і є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура (ст.29, 59). Основи організації та діяльності адвокатури визначаються виключно законами України (п.14 ст.92).

З аналізу чинного законодавства України випливає, що адвокатура України, як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч.2 ст.59 Конституції України), визначена державою як суб’єкт надання правової допомоги. Право на таку правову допомогу – це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.

Конституцією України (ч.1 ст.59) кожному гарантується право на вільний вибір захисника своїх прав. Проте визначення поняття «захисник» відсутнє у чинному законодавстві України. Воно зустрічається у Конституції України, – норма щодо гарантування кожному заарештованому чи затриманому можливості користуватися правовою допомогою захисника (ч.4 ст.29), та у низці нормативно-правових актів. Стосовно нашого дослідження слід відмітити положення Кримінально-процесуального кодексу України, де зазначено, що захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Відмітимо, що серед переліку суб’єктів, які допускаються бути захисниками підозрюваних, обвинувачених і підсудних, першими зазначені особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Ця ж процесуальна норма визначає, що захисником допускаються не лише адвокати, але й інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники (ст.44 [2]).

Аналізуючи процесуальне законодавство України, зазначимо, що на відміну від Кримінально-процесуального кодексу в інших кодексах вживається поняття «представництво в суді», а не термін «захисник». Так, Цивільний процесуальний кодекс України у статті 12 закріплює право особи, яка бере участь у справі на правову допомогу, яка надається, зокрема, адвокатами. Останні можуть бути представниками у суді (ст.40) [3].

Адвокат має бути лояльним до інтересів свого клієнта. Досліджуючи види обов’язків захисникаадвоката слід виходити із видів адвокатської діяльності. Законом України «Про адвокатуру» встановлено, що адвокат може надавати різноманітні види юридичної допомоги, передбачені законодавством. У самому Законі визначено, що адвокати дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Вимогами, які висуваються до адвоката, є глибоке знання законодавства і вміння його практичного застосування, підтримання професійних правових знань і їх систематичне оновлення. В обов’язки адвоката входить підтримання своєї обізнаності щодо ведення цивільних та кримінальних справ, особливостей розробки та відстоювання правової позиції. Із закріпленим у статті 15 Закону України

«Про адвокатуру» обов’язком завжди берегти чистоту звання адвоката кореспондуються норми Правил адвокатської етики щодо того, що адвокат має бути чесним і порядним у приватному житті (ст.11) і, дбаючи про престиж звання адвоката, забезпечувати високий рівень культури, поведінки, мати пристойний зовнішній вигляд, поводити себе стримано, тактовно (ст.13) тощо.

Окремим видом обов’язків адвоката захисника при виконанні професійної діяльності є обов’язки щодо його стосунків з клієнтом, іншими учасниками процесу, колегами. Серед таких виділяють заборону адвокату захиснику приймати доручення, якщо засоби його досягнення, на яких наполягає клієнт, є протиправними (ст.22), також у кримінальному процесі адвокат-захисник не повинен приймати доручення від клієнта, направленого до нього особою, яка здійснює дізнання, слідство чи розглядає цю справу.

Правилами адвокатської етики визначено обов’язок адвоката використати всі розумно необхідні та доступні йому законні засоби для ефективної правової допомоги (ст.32). При цьому при наявності в законодавстві таких засобів, є й певні обмеження адвоката у досягненні цілей захисту. Прикладом є обмеження участі адвоката-захисника у слідчих діях або ознайомлення його з моменту допуску до захисту обвинуваченого лише з зазначеними у ч.2 ст.48 КПК документами, скасування права ставити запитання під час проведення слідчої дії тощо.

Підводячи підсумок відмітимо, що захисник-адвокат є одним із важливих учасників кримінального процесу, що забезпечує права та свободи підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Дослідження питань його діяльності буде актуальним завжди, тому визначаючи перспективи подальших досліджень у даному напрямку, звернемо увагу на гарантії виконання обов’язків захисника-адвоката та окремі види цих обов’язків.

Поиск по сайту: