В чому полягають особливості концепції особистості Ч.Кулі – 15 б

- поняття особистості в соціології – 7 б

Особистість — інтегральна (цілісна) сукупність соціальних властивостей людини, що формується та видозмінюється протягом усього життя у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників Ті розвитку, активної взаємодії із соціальним середовищем.
Формування особистості є результатом включеності людини до існуючої системи соціальних відносин шляхом засвоєння нею соціальних функцій, а також усвідомлення своєї приналежності до соціуму.
Поняттям "індивід" позначається людина як окремий представник людського роду. Він є основою формування особистості. Тобто особистість є результатом розвитку індивіда, найбільш повним втіленням його людських властивостей.
Соціальні властивості особистості є проявом у її поведінці та діяльності соціальних відносин — політичних, економічних, сімейних тощо. Проте кожна людина по-різному відбиває ці відносини. Вони ніби проходять крізь фільтри індивідуальності, утворюючи неповторний синтез соціального та індивідуального.
Отже, кожна особистість є унікальною, неповторною і саме у цьому виявляється її самоцінність, її право на суспільне визнання, шанування гідності.

Якщо індивід повторює риси всіх інших людей, то особистість завжди оригінальна, оскільки тут маються на увазі тільки ті якості, які притаманні даній людині. Звідси, кожна людина, з одного боку, — індивід (один із роду людей), а з іншого — особистість (людина, яка має свою індивідуальність). І якщо поняття "людина" та "індивід" об'єднують всіх людей, то особистість відрізняє їх один від одного.

- особливості концепції Ч. Кулі – 8 б.

Однією з дослідників самості (тобто понять «я» (I), «мене» (Me), «моє» (mу), «сам» (myself)) і автором концепції дзеркального «Я» був Чарльз Хортон Кулі (1864 – 1929) -одного з засновників символічного интеракционизма.

Кулі пише, що відмінністю ідеї, іменами якої є займенника третя особа, виступає якийсь характерний тип почуття, що можна назвати «почуттям мого (my-feeling)» чи «почуттям присвоєння (sense of appropriation)». Майже всі види ідей може бути пов'язані з цим почуттям й можуть бути тому названі «я» чи «моє». Відчуття, чи відчуття, самості можна як інстинктивне, воно, безсумнівно, розвивалося у зв'язку з його важливою функцією зі стимулювання і об'єднанню різноманітних особливих діяльностей індивідів. Воно, в такий спосіб, дуже глибоко вкорінено історія людського роду та, очевидно, необхідне будь-який системи життя загалом, яка схожа з нашої.

Кулі поставив собі завдання досліджувати процес поступового розуміння особистістю відмінності свого Я інших особистостей. Через війну численних досліджень він визначив, що успішний розвиток концепції власного Я відбувається у процесі тривалого, суперечливого і заплутаного процесу неспроможна здійснюватися й без участі інших особистостей, тобто. без соціального оточення. Навіть скупар, потай любующийся своїм схованим золотом, може відчути «моє» в тому разі, коли він згадує світі людей, з якого вона має таємну влада.

Кожна розумна людина, за припущенням Ч. Кулі, будує своє Я, виходячи з сприйнятих їм реакціях іншим людям, із якими контактує. Крім простого сприйняття «Я» через себе, ми також сприймаємо своє «Я» хіба що побачивши його на свій відбиток у інших. Тобто величезну роль для індивіда грає як очевидно: він думає тільки про сама, але те, що неї інші. Ми постійно дивимося в уявлення інших нас самих, як дзеркало, і судимо самих собі у цій відображенню.

Саме через відносини коїться з іншими, через їх оцінки кожна людина встановлює, розумний він чи дурний, привабливий чи негарний, гідний чи нікчемний, у своїй така оцінка може відповідати реальності.

Поиск по сайту: