|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Визначте зміст соціального конфлікту – 15 б- суть і динаміка соціальних конфліктів – 8 б.Соціальний конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — крайній випадок загострення соціальних протиріч, який виражається в зіткненні різних соціальних спільнот, обумовленому протилежністю чи суттєвою відмінністю їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку.соціальний конфлікт включає ряд основних складових: учасників (суб'єктів) конфлікту, причини конфлікту, об'єкт і предмет, певну конфліктну ситуацію.Суб'єктами конфлікту можуть бути окремі індивіди, різні соціальні групи, класи, нації, держави.Об'єктом конфлікту завжди є дефіцитний ресурс. Це, наприклад, одне директорське крісло, на яке претендують декілька кандидатів.Предметом конфлікту є об'єктивно існуюча або уявна проблема, яка виступає причиною суперечки між суб'єктами. Власне кажучи, це і є протиріччя, заради вирішення якого і починається боротьба.Причини конфлікту можуть бути як об'єктивними і суб'єктивними: наявність соціальної нерівності, різноспрямованість ідеологічних засад, соціально-психологічні та морально-етичні причини. В процесі свого розвитку конфлікт проходить декілька етапів. Ці етапи чи стадії не є обов’язковими, можливо, що деякі із них в ході конфлікту „проскакують”, по різному складається тривалість кожної стадії (етапу), проте послідовність їх в будь-якому конфлікті буде однаковою. Таким чином, динаміка конфлікту – процес його зміни. Отже у конфлікті розрізняють такі 6 стадій: - шляхи розв’язання соціальних конфліктів – 7 б.Розв'язання, вирішення - це заключна стадія розвитку конфлікту. Вона можлива завдяки перетворенню самої об'єктивної ситуації, а також унаслідок зміни образів ситуації, що виникли в учасників конфлікту. Практичні питання розв'язання конфліктних ситуацій у виробничих організаціях досить детально розглядають В. Бойко та О. Ковальов. Серед шляхів розв'язання таких ситуацій вони виділяють: а) попередження конфлікту;б) управління конфліктом; в) прийняття оптимальних рішень у конфліктних ситуаціях; г) розв'язання конфлікту. Успішне розв'язання конфліктних ситуацій можливе з допомогою розробки тактик, що враховують усі аспекти конфлікту як соціально-психологічного явища. З них вибирається та, яка відповідає певній конкретній ситуації. Виділяють такі тактики:1. Розв'язання конфлікту на основі його сутності та змісту. 2. Розв'язання конфлікту з урахуванням його цілей. З Розв'язання конфлікту з урахуванням його функцій. Учасників конфлікту треба переконати в тому, що стосунки між ними можна владнати шляхом обміну думками, уточнення позицій тощо. 4. Розв'язання конфлікту з урахуванням емоційно-пізнавального стану учасників полягає в тому, щоб показати негативний вплив емоційного напруження на учасників конфлікту. 5. Розв'язання конфлікту з урахуванням властивостей його учасників. Конфлікти нерідко виникають унаслідок невмілих дій керівника, неадекватного стилю його діяльності, психологічної некомпетентності Причинами конфліктних ситуацій можуть слугувати специфічні риси характеру, особистісні властивості членів групи.6. Розв'язання конфлікту з урахуванням його можливих наслідків. 7. Розв'язання конфлікту з урахуванням етики стосунків конфліктуючих сторін. Будь-який конфлікт має розв'язуватися відповідно до етичних норм. ТЕСТИ: 1. Чим характеризується полігамний шлюб: а. наявністю у людини декількох шлюбних партнерів; 2. Що не є соціальним інститутом: а. авторитет; 3. Нуклеарна сім`я - це: а. подружжя з дітьми; 4. До юнацтва відноситься віковий період: а. 15 – 18 років; 5. Хто досліджував проблему групової поведінки: а. Г. Лебон; 6. До якого типу конфліктологічної теорії належить марксизм: а. класова; 7. Два розділи соціології за О. Контом: а. соціальна статика та соціальна динаміка; 8. Автором концепції харизматичного панування є: а. М.Вебер; 9. Хто з перелічених авторів обґрунтував закон відповідності продуктивних сил характеру виробничих відносин: а. К. Маркс; 10. Найважливішою характеристикою малої (первинної) соціальної групи, за Ч. Кулі, є: а. стабільні, персоналізовані, емоційно забарвлені безпосередні контакти між членами групи; 11. Кого можна віднести до маргіналів: а. емігрантів; 12. Автором теорії соціальної мобільності вважається: а. П.Сорокін; 13. Амбівалентність - це: а. співіснування в структурі особистості протилежних емоційних установок; 14. Ресоціалізація - це: а. процес переоцінювання норм та повторної адаптації, який супроводжує перехід людини з одного середовища до іншого. 15. Дзеркальне «Я» Ч.Кулі формується: а. шляхом прийняття на себе значущих й узагальнених інших; ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _ __ 8 __ 1. Розкрити суть соціальної мобільності та її види – 15 б. В суспільстві постійно відбуваються певні соціальні рухи, зміни. Ці соціальні переміщення призводять до змін у соціальній структурі суспільства, а також зміни соціальної стратифікації суспільства. Такі соціальні переміщення в соціології називають соціальною мобільністю. Соціальна мобільність (лат. mobile — рух, рухливість) — це перехід людей з одних соціальних груп і верств в інші. Основоположником теорії соціальної мобільності прийнято вважати П. Сорокіна. Під соціальною мобільністю учений розуміє будь-який перехід індивіда або соціального об'єкта з однієї соціальної позиції у соціальному просторі в іншу [9]. Соціальний простір за Сорокіним, має два основних класи координат — горизонтальний і вертикальний (наприклад, єпископ — парафіянин, партійний лідер - рядовий член партії, управлінець — робітник), які є параметрами соціального простору. Тому існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна й вертикальна. Просування соціальний суб'єкт може здійснювати як у межах одного, так і другого параметру, а тому існують дві основні форми соціальної мобільності — горизонтальна і вертикальна. Під горизонтальною соціальною мобільністю мається на увазі перехід індивіда з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на тому самому рівні. Під вертикальною соціальною мобільністю маються на увазі відносини, що виникають при переміщенні індивіда з одного соціального прошарку в інший. Залежно від напрямку переміщення існує, згідно П. Сорокіну, два типи вертикальної мобільності: висхідна й спадна, у сучасній термінології відповідно соціальне сходження і соціальна деградація. Висхідні й спадні течії існують удвох формах: проникнення індивіда з нижнього шару в більш високий або створення індивідами нової групи й проникнення всієї групи в більш високий соціальний прошарок, і навпаки. Ситуацію в цілому П. Сорокін узагальнює так, як показано на мал. 3 [9]. Таким чином, вертикальна мобільність є вихідною з соціальної стратифікації суспільства, адже нагадаємо, що Сорокін виділяв три її типи — економічну, політичну і професійну, а тому кожній із цих форм стратифікації притаманна своя форма вертикальної мобільності. Оскільки вертикальна мобільність спостерігається в будь-якому суспільстві, а між прошарками повинні існувати якісь шляхи, по яких індивіди переміщаються нагору або вниз із одного прошарку в інший, згідно П. Сорокіну, існують канали соціальної циркуляції, найважливішими з яких учений вважає такі: армія, церква, школа, політичні, економічні й професійні організації. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.) |