 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Епоха піднесення та розквіту Київської Русі (кінець Х – середина ХІ ст.)
| Володимир Великий 980-1014 рр. | Формування державної території.Відсунув кордони Київської Русі в західному напрямку: 981 р. заволодів Черевенськими містами (Перемишль, Волинь, Червень, Белз). Приєднав Закарпаття. У північному напрямку: отримав вихід до Балтійського моря. На півдін: зміцнив свої позиції у Таманському півострові - у Тмутараканській землі. Київська Русь Володиммира простиралася на 800 тис кв. км Внутрішні реформи, спрямовані на консолідацію країни Адміністративна землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі передавалася 12 синам князя, великокнязівським посадникам та найближчим боярам. Внаслідок зламу сепаратизму племінної верхівки на зміну родоплемінному поділу давньоруського суспільства прийшов територіальний поділ, що є однією з основнх ознак сформованої державності (назви племен зникли, поступаючись територіальним назвам Чернігівська земля, Новгородська земля тощо) Військова: ліквідація племінних військових об’єднань і злитті військової системи із системою феодального землеволодіння. Володимир активно роздавав «мужам луччим» земельні володіння в прикордонних районах Русі, зобов’язуючи їх до військової служби (волості). Ця реформа мала кілька важливих наслідків: вона дала змогу надійно укріпити південні рубежі від нападів кочівників; сформувати боєздатне, віддане князю військо; створити нову, або молодшу знать-дружину, цілком залежну від великого князя, яка стала своєрідною противагою місцевому боярству. Законодавча запровадження нового зведення законів усного звичаєвого права, названого літописцем «Уставом земленим» Релігійна почалася із спроб модернізувати язичництво. ЇЇ суть полягала у модернізації язичництва, запровадженні на Русі культу єдиного бога – громовержця Перуна. 988 р. запровадив християнство державною релігією Київської Русі, що закріпило міцні позиції держави на міжнародній арені, сприяло її централізації, а також спрямувало подальший культурний розвиток під впливом Візантії. Грошова: почав карбувати перші руські монети срібники (із срібла) та златники (із золота) Розбудова Києва. Дитиненець («місто Володимира»): церква Богородиці (Десятинна) – перший християнський храм на Русі, збудований із каменя; на його утримання Володимир віддавав десяту частину своїх прибутків. Князівські палаци. Подол – торгово-реміснича частина міста. Зовнішня політика.Започаткував практику династичних шлюбів («шлюбна дипломатія»).Зміна зовнішньої політики: далекі походи поступаються місцем захисту власних кордонів. Розпочав боротьбу з печенізькими ордами. «Змійові вали» - дерево-земляні укріплення – нова форма захисту від кочівників-печенігів. |
| Боротьба за владу між синами Володимира Великого 1014-1019 рр. | У ході чотирирічного кривавого братовбивчого протистояння, спричиненого бажанням нащадків Володимира Великого посісти київський великокняжий стіл, загинули Борис, Гліб, Святополк, Святослав, і 1019 р. у Києві вокняжівся Ярослав. Загиблих братів Бориса та Гліба невдовзі було прилучено до лику святих: їм судилося стати першими святими, канонізованими руською церквою. 1026 р. Ярослав уклав угоду із своїм молодшим братом Мсиславом, згідно з якою брати поділили руські землі по Дніпру: правобережні землі з Києвом належали Ярославові, а лівобережжя із Черніговом – Мстиславові. Такий порядок володарювання проіснував 10 років – до смерті Мстислава. Тож лише від 1036 р. Ярослав став єдиновладним володарем Київської Русі. |
| Ярослав Мудрий 1019-1054 рр. | Збереження територіальної єдності Київської держави, оборона кордонів. 1030-1031 рр. Ярослав у союзі з Мстиславом відвоював (у Болеслава Хороброго) Черевенські землі, внаслідок чого до Русі відійшли Перемишль, Червен, Белз. Продовжував зведення «змійових валів». Остаточно розбив печенігів під Києвом 1036 р. На честь перемоги заклав на місці вирішальної битви 1037 р. Софійський собор – перлину давньоруської архітектури. Зовнішня політика.Подовжував практику міждинастичних шлюбів. «Тесть Европи». Анна – королева Франції, Єлизавета – Швеції і Данії. Через династичні шлюби підтримував мирні стосунки із Візантією, Германською імперією, Францією, Польщею, Данією, Швецією, Угорщиною. Розбудова Києва.Площа «міста Ярослава» порівняно із дитинцем Володимира зросла у сім разів.Зведені Золоті Ворота, Софійський собор. Впорядкування законодавства.Уклав першу писану збірку руських законів «Руська Правда»: не було смертного покарання, залишалося право родичів на кровну помсту, вводилася система штрафів (вири, головщина). Культурницька діяльність.У 1051 р. було обрано першого митрополита з русичів – ним став Іларіон (автор «Слова про закон і благодать»). У 1054 році, сповіщав літописець, ченцем Антонієм було започатковано Печерський монастир. Бібліотека в Софійському соборі налічувала до 1000 томів книг. Школи. Запровадження нової системи престолонаслідування.Запровадив принцип сенйоріату – найстаршого в роді. Поділив Київську державу між синами: найстарший Ізяслав – одержав Київ, Туров, Новгород і Псков; Святослав – Чернігів і Муром, Тмутаракань; Всеволод – Переяслав і Ростов; Ігор – Володимир-Волинський; Вячеслав – Смоленськ, заповівши їм «не переступати братнього уділу». |
| Початок міжусобних війн в Київській Русі | Правління Ярославичів - влада трьох.Ізяслав, Святослав і Всеволод – старші сини Ярослава Мудрого - утворили тріумвірат і, спільно управляючи державою, забезпечували єдність та безпеку руських земель. Боролися із черговими кочівниками - половцями, що прийшли у першій половині ХІ ст. у причорноморські степи з Прикаспію і вперше підійшли до руських кордонів у 1055 р. Найбільше від половців потерпало Переяславське князівство. Битва на р.Альті 1068 р.:Ярославичі зазнали нищівної поразки від половців, що призвело до повстання киян, захопленню Переяславщини та початку розпаду тріумвірату. Перший з΄їзд князів у Вишгороді 1072 р.Ухвалили загальноруський кодекс юридичних норм «Правду Ярославичів», де, між іншим, ліквідоване право кровної помсти. З΄їзд князів у Любечі 1097 р.Схвалено принцип князівської отчини – тобто володіння, що належали батькам: «Кожен хай держить отчину свою». Отчинні землі закріплювалися за певними гілками князівського роду й могли передаватися у спадок дітям та онукам. Так, Київ було визнано отчиною нащадків Ізяслава в особі київського князя Святополка Ізяславича, Чернігів належав Святославичам, а Переяслав – Володимирові Всеволодовичу (Мономаху). |
| Володимир (Всеволодович) Мономах 1113-1125 рр. | Переяславський князь, Чернігівський князь, Великий князь Київський (1113-1125), онук Ярослава Мудрого. Отримав в подарунок від візантійського імператора корону (звідти прізвисько Мономах). Відновив велич та могутність Київської Русі (3\4 території визнавали його зверхність). Організатор і учасник численних (87) походів на половців (1103, 1111). Організатор з’їзду князів у Любечі (1097), де ініціював впровадження вотчиної форми землеволодіння («Кожен хай держить отчину свою»). Розробив «Устав». Автор «Повчання дітям». |
| Мстислав Великий 1125-1132 рр. | Син Володимира Мономаха. Останній київський князь, чию владу можна схарактеризувати як монархічну. |
| Визначальні риси історії Київської Русі періоду розквіту (Х – середини ХІ ст.) | Завершення формування території держави; Перенесення уваги влади до внутрішньої політики; Злам сепаратизму місцевої племінної верхівки та посилення централізації влади; Активна реформаторська діяльність великих князів; Запровадження і поширення християнства – як державної консолідуючої ідеології; Поява писаного кодифікованого права; Ширше використання дипломатичних методів розв’язання міжнародних конфліктів Зростання цивілізованості держави Розквіт давньоруської культури |
Поиск по сайту: