Літературні жанри Київської Русі

Література виникла на Русі разом з прийняттям християнства. Писемна література,

яка сформувалася в Київській Русі на початку XI століття, спиралася на два

найважливіших джерела -усну народну творчість і християнську традицію, що прийшла з

сусідніх держав, насамперед Візантії. У творах літераторів того часу широко

використовувалися героїчні й обрядові пісні, загадки, прислів'я, приказки. Народні пісні і

перекази широко використовувалися літописцями. Від усної народної творчості древньої

Русі у фольклорі українського народу збереглися найяскравіші зразки обрядової поезії –

колядки і щедрівки. Вершиною усної народної творчості став героїчний билинний епос,

що склався до Х столітті і розвивався в XI—XIII століттях. З утвердженням християнства

велику роль починає відігравати перекладна література

Первинними ці жанри називаються оскільки вони служили будівельний матеріал

для що об'єднує жанрів.

Первинні жанри:

– Житіє -найбільш поширений й улюблений жанр давньоруської літератури, ств.

при смерті людини і тими людьми, які спілкувалися з людиною.

– Слово -прикладом політичної різновиду давньоруського красномовства служить

«Слово про похід Ігорів» + «Слово про Закон і Благодать»(Іларіон)

–Поучение – «Повчання дітям» В. Мономаха

– Повість -текст епічного характеру, що розповідає про князів, про військові

подвиги, про княжі злочини. Прикладами військових повістей є «Повість про битві річці

Калці», «Повість про руйнуванні Рязані ханом Батиєм», «Повість про житії Олександра

Невського». Жанр військової повісті – одне з найбільш розроблених жанрів давньоруської

літератури.

До первинним жанрам також відносять погодну запис, літописний розповідь,

літописне сказання і церковну легенду.

Літопис – ця розповідь яка базується на історичних подіях. Це найбільш древній

жанр давньоруської літератури. У Київської Русі літопис набуває значної ролі, так як

повідомляла про історичні події минулого + політичниий і солідний юридичний документ,

засвідчував як потрібно вступати у певних ситуаціях. Найдавніша літописом є «Повістю

временних літ».

Патерик – опис життя святих батьків.

Апокриф – буквально перекладається з давньогрецького мови як «потаємний,

таємний». Це твори релігійно-легендарного характеру. Апокрифи отримали особливе

поширення 13–14 століттях, але церква не визнавала цей жанр і визнає до нашого часу.

Поиск по сайту: