Українське образотворче мистецтво у 2й пол. XVII ст

Реалістичні тенденції мистецтва України попередніх часів набули дальшого

розвитку в живописі. В кращих творах відбивалися суспільні та естетичні ідеали нової

доби, знаходили відгомін події визвольної війни 1648—1654 рр. «спрямованої проти

шляхетської Польщі». В монументальному стінописі, іконописі та портреті провідне

місце зайняв образ людини, що складався під впливом естетичних і етичних уявлень

тогочасного суспільства. Творчість народних майстрів яскраво відбилася в картинах

«страшних судів». Визначним явищем стало звертання до образів козака-бандуриста

Мамая — захисника Батьківщини, а також селянина-повстанця, борця проти соціального і

національного поневолення. Особливості народного монументального живопису яскраво

виявилися в оздобленні церкви св. Юра в Дрогобичі, а також в розписах дерев'яних храмів

у Сихові, Берегометі, Колодному і Новоселищі в Закарпатті

Наприкінці XVII ст. в українському живописі набуває поширення стиль бароко,

з'являються нові та переосмислюються традиційні сюжети. Характерною особливістю

бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності.

Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна

декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли

відтворення в мистецтві України цього періоду. Злиття принципів бароко з національною

народною традицією визначило своєрідність його українського варіанту. Композиційне їх

вирішення частково оперте на зразки західноєвропейського мистецтва, зокрема на

графічні альбоми, присвячені темам Старого і Нового Завітів. Одним із найяскравіших

представників бароко в українському живописі на зламі XVII—XVIII ст. був Іван

Руткович із Жовкви. Його творам притаманні багата і насичена палітра та динамічність

композицій (Жовківський іконостас (1697—1699 рр.). Увага до образу простої, мудрої і

мужньої людини помітна в іконописі західноукраїнських земель, зокрема у творчості

таких митців, як Ілля Бродлакович, Іван Маляр, Стефан Вишенський, Йов Кондзелевич.

Творчість ієромонаха Йова Кондзелевича (1667— 1740 рр.), який мав добру професійну

підготовку, пройнята високою одухотвореністю, виваженістю в зображенні окремих

персонажів або сценічних сюжетів.

У цей період набуває розвитку український портретний живопис, особливо

популярний в середовищі шляхти і козацької старшини. У ньому виявляються риси

реалізму, тобто портретні зображення повинні бути правдивими та близькими до

реального життя. Портрет як жанр світського мистецтва мав національну особливість: при

всій своїй життєвості у кінці XVII ст. він зберіг тісний зв'язок з іконописом. Були створені

монументальні портрети Б. Хмельницького і визначних козацьких старшин.

Поиск по сайту: