Естетика в структурі міжпредметних зв’язків. Естетика і мистецтво. Естетика і мистецтвознавство

Взаємозв’язок естетики і філософії полягає в тому, що теоретичні принципи й науковий метод естетики залежать від світоглядних позицій, методології, філософської концепції конкретного філософа або певного філософського напрямку.

Естетичне як чуттєво-духовне в тій чи іншій мірі притаманне всім сферам людської діяльності. З’ясування природи «естетичного» потребує від дослідника фундаментальних знань не тільки самого мистецтва та його історії, але й релігії, філософії й практично всіх гуманітарних і навіть природничих наук.

І це природньо. Мистецтво, художня практика не вичерпують естетичну людську практику, естетичне відношення людини і світу людини взагалі. Естетика не може обмежувати себе розглядом лише тих сфер діяльності людини, які зв’язані з художнім світосприйняттям людини. Кожна із сфер життєдіяльності людини виявляє і повинна виявити себе в багатстві чуттєвого вираження й самоствердження людини.

Генезис предмету естетики – це історичний процес зміни й збагачення чуттєвого як такого, процес розширення сфер його виялення як у суб’єктивному, так і об’єктивному сенсі. Свого часу М.Г.Чернишевський зробив цікаве зауваження, що прекрасно намальоване обличчя й намалювати прекрасне обличчя - це різні речі. Але стосовно до сенсу сприйняття людиною краси взагалі, стосовно до самої необхідності її ствердження як такої тут буде важливим і те, що намальовано, і те, як намальовано.

Естетику цікавить не тільки те, як рухається й розвивається знання, збагачені вони емоціональністю чи ні, але й те, куди і до чого рухаються, що відображають, у чому полягає сенс існування цього відображення.

Сформувавшись як частина філософії, естетика через принцип калокагатії (єдність краси і добра) активно співпрацює з етикою. І етика, й естетика безпосередньо спрямовані на осмислення сенсу буття людини, її сутності та цілісності.

Важливо усвідомити, що естетичне не є окремими відчуттями дотику, зору, слуху, смаку, які стали результатом тривалої біологічної еволюції, а насамперед – це духовні, внутрішні, вищі почуття прекрасного, трагічного, комічного, піднесеного. Наповнюючись морально-етичним змістом (почуттям любові, ненависті, дружби, милосердя, добра), вони утворюють складну гаму переживань, якою тільки і може стверджувати себе людина в світі як людина – творець, цілісна особистість, а не частково, як робітник, підлеглий, інженер, лікар, домогосподарка і т.д.

Естетика тісно зв’язана з психологією, оскільки естетичне сприйняття й утвердження людини в світі носить чуттєво-емоційний характер; з мистецтвознавством, об’єктом дослідження якого є мистецтво; з педагогікою, соціологією, історією та багатьма іншими науками.

Сьогодні в центрі уваги естетики виокремилися дві головні магістральні лінії дослідження: естетична, тобто сукупність усіх явищ, процесів та відношень, які позначаються як естетичні, та мистецтво в його сутнісних засадах. Чому саме мистецтво, а не інші форми духовної культури, такі як мораль, релігія, наука?

Відповідь на це питання дає історія формування людської чуттєво-духовної культури. Мистецтво є найсуттєвішою частиною естетичного, оскільки тільки воно, а не мораль, релігія чи наука, ставить перед собою мету втілення естетичного як визначального, засадового принципу в своїх творах. Саме мистецтво є результатом діяльності естетичної свідомості й одним із головних виявів естетичного досвіду. Мистецтво має для цього свої специфічні й тільки йому притаманні художні засобами і методи.

У моралі, релігії, і навіть у науці естетичний момент може бути присутнім, але там він не є визначальним. Мистецтво - це унікальний засіб конкрено-чуттєвого (естетичного) вираження духовного досвіду. Воно за своєю природою завжди є естетичним, інакше воно втрачає свою сутність – художність - та перетворюється на свою протилежність, мертву схему, моралізаторський набір правил і т.п. Художнє й естетичне у певний спосіб збігаються, але не співпадають. Художнє завжди є естетичним, але естетичне не обов’язково є художнім. Художня практика не вичерпує собою людську естетичну практику й естетичне відношення людини до світу. Сфера естетичного не обмежується мистецтвом, а розповсюджується на всі галузі і явища суспільного життя. Художнє й естетичне співвідносяться як вид і рід. Тому мистецтво є одним з основних об’єктів дослідження науки естетики.

Мистецтво сьогодні є предметом дослідження багатьох наук. Так, психологія вивчає мистецтво як певний психологічний об’єкт, семіотика – як знакове утворення, теорія інформації– як інфомативну систему і т.д. Такі дослідження викликають інтерес і в естетиків, і в мистецтвознавців. Але естетика цікавить перш за все мистецтво не як психологічний чи семіотичний об’єкт, а саме як естетичний феномен. Бо ні психологія, ні теорія інформації, ні семіотика не взмозі дати вичерпну відповідь на питання про природу й сутність цього духовного феномену.

Досліджуючи найбільш загальні закономірності художньої діяльності, естетика ні в якому разі не виключає необхідності існування тих галузей знання, які виходять у сферу безпосередньої естетичної практики людства, в сферу вирішення практичних питань мистецтва. Кожна мистецтвознавча наука (літературознавство, театрознавство, музикознавство та ін.) досліджує той чи інший вид мистецтва, його характерні риси і якості.

Відношення естетики до мистецтвознавства є такими ж, як філософії до естетики. Естетика як методологічна основа мистецтвознавства наповнюється живим змістом, удосконалює свій категоріальний апарат, робить висновки й узагальнення, які потім повертаються в сферу мистецтвознавчих дисциплін та виконують там функцію певних методологічних вимог, настанов, принципів.

Якщо естетику й цікавить якийся конкретний феномен мистецтва, - (скажімо твір живипису чи музики), то тільки в тому сенсі, в якому вона, естетика, повинна виявити найбільш загальні закономірності руху та функціонування цього феномену. Іншими словами, естетика повинна відповісти не стільки на те чи інше окреме питання, яке висувається безпосередньо мистецтвом, скільки на питання: що таке мистецтво взагалі? У чому полягає сенс його як цілісного художнього феномену? Що таке твір мистецтва як такий? У чому полягає специфіка того чи іншого виду мистецтва? і т.д. До того ж сутність, природа естетики криються не просто в оцінці та уявлені їх окремою людиною, а саме як усвідомлення їх на теоретичному, понятійному, категоріальному рівні.

Наприклад, дослідника - естетика менш за все цікавить питання: де, коли, ким був створений той чи інший твір мистецтва? Це – питання мистецтвознавця, який для досягнення істини може звертатися в своєму досліджені не тільки до естетики, але й залучати матеріал етнографії, соціології, історії та інших наук. Естетик перш за все має відповісти на питання: що таке твір мистецтва взагалі? Тобто показати, в чому полягає його сутність, природа (закон, принцип побудови), його місце в системі видів мистецтва і т.п. Це стосується і таких понять, як „художній метод”, „вид мистецтва”, „художній образ”, „стиль художника” і т.д. Все це повинно бути схоплено естетикою на рівні наукового поняття, отже, на рівні сутності, закону, істини. Естетика розкриває закони, які виступають загальними для всіх видів мистецтва, але в кожному з них вони виявляються у специфічний, особливий спосіб. Тому естетика є не просто наукою про мистецтво, а наукою, яка досліджує загальні закони розвитку та функціонування мистецтва.

На методологічну базу естетики спираються нові напрямки, такі як: технічна естетика, естетика побуту.

У загальному комплексі наук про людину в естетики є своє унікальне місце. Вона не тільки всебічно досліджує свій предмет, а й тим самим показує місце, роль і значення естетичного досвіду в житті людини і суспільства. Критеріальний характер (прекрасне і потворне) естетичного знання, його чуттєво-ціннісна природа стосовно до пошуків людиною сенсу життя реально накреслює шлях, на якому людина може особисто пережити хоча б мить, але пережити особисто, не віртуально, не за переказом стан людської свободи, гармонії й абсолютної повноти буття.

Сама природа естетики як філософської науки визначила її основні функції: світоглядну, методологічну, пізнавальну та ціннісно-формуючу.

Засадничою з перелічених функцій безперечно, є світоглядна. Слушно з цього приводу зазначав І.Франко, що „ завдання нової естетики – поперед усього зрозуміти, а не судити чи приписувати законів” (Див. Франко І.Я. Із секретів поетичної творчості. С.171). Саме світогляд визначає рівень особистісної культури людини (в нашому випадку естетичної культури). Естетична культура особи не є просто набором різних здібностей і якостей, а це є єдність, тобто система потреб, інтересів, смаків, думок, почуттів, ідеалів, відношення людини до світу людей й визначення нею свого місця в ньому.

Естетично спрямований світогляд людини дозволяє їй зберегти свою людяність, протистояти й витримати сучасну навалу масової культури, не загинути у хвилях сучасних процесів стандартизації, деперсоналізації, „омасовлення” людського життя, зберегти жагу краси, істини та добра.

Поиск по сайту: