 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Діяльність нетрадиційних релігійних рухів (НРР) у сучасній Україні
Соціально-економічні особливості розвитку українського суспільства в 90-ті роки ХХ ст. і на початку ХХІ ст. сприяють стрімкому зростанню чисельності адептів НРР. Адже економічний занепад країни супроводжується зубожінням значної частини населення й зниженням загального рівня освіти і культури. Зростанню чисельності послідовників НРР сприяло також стрімке скорочення мережі клубних закладів і бібліотек, припинення виховної роботи серед дітей та молоді з боку держави; заповнення книжкового ринку містичною літературою і т. ін. І хоча економіко-політична криза й сприяла розповсюдженню НРР, але в умовах розпаду соціальних інститутів і кризи етичних цінностей у суспільстві на перший план виходять соціально-психологічні причини розвитку нетрадиційної релігійності. Важливою причиною швидкого розповсюдження НРР в Україні є втрата нашим суспільством чіткої мети розвитку, адже крах радянської ідеології й ідеалів спонукає багатьох людей шукати нові цілі у своєму житті. НРР пропонують свої шляхи порятунку, відкриваючи перед потенційними адептами горизонти «вічного блаженства» у потойбічному світі. Як правило, такі конфесійні утворення декларують свою підтримку найважливішим позитивним цінностям, що покращує їх імідж у суспільстві. Вони закликають до колективізму, здорового способу життя, святості сім’ї й шлюбу, нових можливостей самовдосконалення і т. ін.
Прихід багатьох індивідів у НРР викликаний їх прагненням знайти своє місце в соціумі і брати активну участь в суспільно-корисній діяльності. Більшість НРР якраз і пропонують своїм послідовникам брати участь у різних культурних заходах та соціальних програмах: паломницьких поїздках за рубіж, курсах для здобуття додаткової освіти і т. ін. НРР проголошують своєю метою створення стабільної основи для життя своїх адептів і забезпечення їх захисту від зовнішніх несприятливих чинників. Людям пропонується такі необхідні для них перспективи досягнення сенсу життя, пізнання істини, відходу від самотності і т. д. Тому діяльність адептів НРР може розглядатися як альтернативна форма їхньої соціалізації, від якої суспільство може отримати імпульси для свого позитивного розвитку. Саме тому багато людей, які не знайшли себе в сучасному українському суспільстві, бачать у НРР можливість задоволення своїх духовних потреб. Але досягнення цієї мети у більшості випадків виявляється лише іллюзією. Ми обмежимося характеристикою діяльності найбільш поширених в Україні НРР.
«Свідки Єгови»
В Україні «Свідки Єгови» вперше з’явилися в західних регіонах у 20 х рр. ХХ ст. Фундаторами перших єговістських громад стали українці, які повернулися на Батьківщину з еміграції до США. Незабаром громади свідків здебільшого увійшли до польського крайового бюро «Товариства свідків Єгови», що тоді діяло під назвою Товариство дослідників Святого Письма. Своє вчення свідки Єгови поширювали, насамперед, у формі друкованої продукції. Україномовних брошур і листівок було привезено у 1920–1930 і рр. близько 30 найменувань.
Під час Другої світової війни тисячі «Свідків Єгови» були кинуті у нацистські концентраційні табори. Не краще ставлення з боку влади зустрічали вони в СРСР. Наприкінці 1940 х – на початку 1950 х рр. «Свідки Єгови» піддавалися масовим репресіям, арештам і висиланню у східні райони країни. У 1951 р. спеціальною постановою Ради Міністрів СРСР, підписаною особисто Й.Сталіним, діяльність «Свідків» була остаточно заборонена. «Свідків» звинуватили в антирадянській агатації та у зв’язках із закордонними центрами. Змушені кілька десятиліть діяти нелегально в умовах постійних переслідувань з боку влади, «Свідки Єгови» створили чітко організовану і дисципліновану систему громад, підлеглих єдиному центрові. Тільки в 1991 р., коли було вирішено, що їхня діяльність не несе загрози закону й порядку, «Свідки Єгови» одержали право на офіційну реєстрацію.
У сучасній Україні нараховується понад 1300 осередків «Свідків», приблизно третина яких діє без державної реєстрації. Переважну більшість приміщень свідки Єгови через нестачу власних культових споруд орендують. В Україні Свідків Єгови нараховувується приблизно 150 тисяч, а ще 140 тис. є їхніми симпатиками. Діяльність цієї організації зосередилася в центральних та східних районах нашої держави, де працює переважна частина єговістських місіонерів. «Свідки Єгови» в Україні зосереджують увагу на таких індивідуальних формах роботи, таких як «повторні відвідування» й запровадження «домашніх біблійних студій».
«Мормони»
В Україні перші мормони з’явилися в 1990 р. У країні діє зараз 50 релігійних інституцій мормонів, які нараховують понад 7 тис. членів. Філії Церкви Мормонів відкрито у Харкові, Дніпропетровську, Макіївці, Одесі, Сімферополі, Львові тощо. Їхнє Релігійне Управління знаходиться у Києві. Адміністративно українські мормони входять до складу президентства Центральної та Східної Європи.
«Міжнародне Товариство Свідомості Крішни»
«Міжнародне Товариство Свідомості Крішни» є найбільшою з неоорієнтальних течій, представлених в Україні. У 1993 р. було створено Центр громад свідомості Крішни в Україні, який був зареєстрований державними установами в 1995 р. У 1996 р. Державним комітетом України у справах релігій було зареєстровано також Духовну академію свідомості Крішни. Академія готує священнослужителів та служителів інших необхідних спеціальностей для громад свідомості Крішни. а також розробляє наукові та методичні рекомендації, відповідну літературу й надає загальну вайшнавську освіту.
Протягом перших років ХХІ ст. релігійна мережа крішнаїтів стабілізувалася. Крішнаїстські групи діють майже в усіх великих містах України. Вони мають у своєму розпорядженні більше десятка культових споруд, навчальні заклади, 2 періодичні видання. Крішнаїти стверждують, що в Україні нараховується нині понад 300 їх священнослужителів, 120 учнів близько 5 тис. активних адептів. В останні роки крішнаїти розгорнули широку пропагандистську кампанію для створення позитивного іміджу своєї організації й покращенню суспільної думки щодо себе. Вони започаткували низку гуманітарних програм, таких як «Їжа життя» (безкоштовні їдальні для малозабезпечених), «Дайте людям шанс» (праця в місцях позбавлення волі), «Сільськогосподарське товариство» (пропаганда стародавнього способу обробки землі) і т. ін. Крім того, вони в усілякий спосіб намагаються підкреслити «нерозривну єдність» української та ведичної культури, чиїм спільним витоком була культура аріїв. На території України нині працює більше 30 центрів роздачі їжі. Найбільші – в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові та ін. У київській їдальні щоденно роздається 150–200 порцій гарячих обідів нужденним вже протягом п’яти останніх років.
«Церква саєнтології»
Діяльність «Церкви саєнтології» у країнах СНД не афішується (у Росії зареєстроване єдине об’єднання в 1994 р.). Усі саєнтологічні й похідні від них організації зареєстровані як громадські, жодного випадку реєстрації релігійної організації «Церкви саєнтології» не було. Такі громадські центри діють зокрема, в Харкові, Кременчуці, Ужгороді. Книга Хаббарда «Діанетика» була безкоштовно розіслана у всі найбільші бібліотеки країни й активно вивчалася на спеціальних семінарах. Зараз саєнтологи зосередили свої зусилля на роботі з жителями великих міст.
«Церква Об’єднання»
Офіційна діяльність «Церкви Об’єднання» почалася після зустрічі президента СРСР М.С.Горбачова із Сан Мен Муном у 1991 р. У 1992 р. «Церква Уніфікації» проводила в Росії, у Прибалтиці й у Криму семінари з вивчення «Божественного Принципу», на яких побувало понад 60 тис. викладачів вузів і шкіл, студентів, учнів та їхніх батьків. Особлива увага приділялася вчителям, оскільки вони найбільшою мірою можуть впливати на ситуацію в суспільстві недалекого майбутнього.Проводилися семінари та конференції з науковою громадськістю, викладачами, студентами та активом Спілки жінок України з питань філософії та етики сучасного навчання. Ці теоретичні та практичні «заняття» з українськими освітянами (вчителями молодших і старших класів, директорами шкіл та їхніми заступниками, викладачами ВНЗ) зводилися до проповідництва. Головною метою таких місіонерських зібрань була підготовка «кадрів нового типу» з метою створення широкої мережі релігійних шкіл на базі державних навчальних закладів України.
Використовуючи свій статус студентів вищих навчальних закладів у Донецькій, Харківській та Дніпропетровській областях як прикриття для місіонерства, адепти «Церкви Об’єднання» активно навчали принципам Муна вчителів та учнів цілої низки шкіл. З метою виявлення потенційного поповнення для цієї церкви у низці міст України (Києві, Харкові та ін.) ними було здійснено широке тестування студентської та шкільної молоді. Найбільш сприйнятливих до «віри Муна» слухачів студентів було відряджено на річне стажування до церкви у Лос Анджелес (США).
Більшість релігієзнавців вважають «Церкву Уніфікації» деструктивною релігійною організацією. Її діяльність в Україні на початку ХХІ ст. майже припинилася.
Поиск по сайту: