АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Класифікація, основні принципи і правила ведення суперечки

Читайте также:
  1. B3.4. Правила оформления графиков
  2. I. Організація та проведення модульного і підсумкового контролю
  3. I. Основні риси політичної системи України
  4. I. Правила терминов
  5. Аксіоми статики (принципи статики)
  6. Б) Основні властивості операцій над множинами
  7. Бази даних, їх призначення та основні елементи.
  8. Будова, призначення та правила використання порошкових вогнегасників.
  9. Бюджетна система України: основні характеристики
  10. Важливі принципи ООП
  11. Введення змінних
  12. Введення математичних виразів (формул)

 

Для того щоб суперечка дала позитивний результат, була ефективною і корисною її учасникам, необхідно правильно поставити мету, визначити предмет суперечки, бути компетентним в обговорюваних питаннях, знати закони логіки, володіти культурою ведення дискусій, диспуту, полеміки. Так, невизначеність тези (предмету обговорення) перетворює суперечку на пустослів’я, обмін риторичними прийомами, залишаючи її порожньою і марною. В ході дискусії всі її учасники зобов’язані в кожне поняття вкладати строго відповідний йому зміст, не змінювати його довільно. Якщо опоненти в термін вкладають різний зміст, не уточнюючи понять, полеміка приречена на невдачу. Щоб суперечка була конструктивною, важливо уточнити поняття, які використовуються. Варто також уникати алегоричних і образних виразів, афоризмів, метафор. Наприклад, «авіація – це крила країни». Визначення повинні строго й чітко виражати сутність об’єкта. Неприпустимо використовувати терміни, невідомі співрозмовнику. Наприклад, такі авіаційні терміни, як «флаттер», «бафтинг», «лонжерон», «стрингер», «шпангоут», і т.д. не слід вживати в суперечці з опонентом, що їх не знає. Прояснити предмет суперечки при їхній допомозі не можна.

Іншими словами, кожна суперечка розпочинається зі створення дискусійного міркування. Для цього необхідно:

1)визначити обсяг і зміст предмета міркувань;

2)виявити його протилежні сторони та властивості;

3)сформулювати можливі відповіді на поставлені дискусійні питання;

4)будувати міркування залежно від черговості його використання в загальному ході дискусії (монолог-вступ, монолог-твердження, монолог-спростування, монолог-висновок);

5)підібрати системи аргументів для доказу висунутих тез;

6)проаналізувати достатність зібраних доказів;

7)зробити висновки по дискусії.

При веденні суперечки притримуйтесь таких рекомендації: 1) стежте за тим, щоб у доводах і аргументах не було протиріч (неприпустимо застосовувати взаємно заперечливі один одного судження); 2) давайте надійне обґрунтування істинності висунутих положень, уникаючи бездоказових тверджень, розпливчастості, двозначності, неконкретності, голослівності.

Суперечка допомагає формувати в його учасників уміння зіставляти різні підходи, точки зору, аргументувати свої переконання в пошуках істини. Залежно від мети, методів, логічної побудови, способів реалізації поставлених завдань виділяють такі підходи до ведення суперечки:



· еристичний – це коли одна зі сторін, апелюючи до «здорового глузду» та інтуїції і не наполягаючи на своєму підході до вирішення проблеми, поступово схиляє інших учасників суперечки до своєї точки зору;

· логічний підхід передбачає логічний аналіз і аргументацію, при яких, користуючись прийомам і правилами формальної логіки, учасники приходять до єдиного висновку;

· софістичний підхід орієнтує на перемогу однієї зі сторін будь-яким, навіть логічно неправильним шляхом, використовуючи так звані софізми (міркування, що містять логічні помилки). Такий прийом застосовують у тому випадку, коли необхідно будь що виграти суперечку;

· авторитарний підхід ґрунтується на тому, що одна зі сторін, спираючись на авторитети, або використовуючи власний авторитет, силу, владу нав’язує свою точку зору іншим;

· критичний підхід до ведення суперечки – це коли одна зі сторін акцентує увагу лише на недоліках, слабких місцях і позиціях опонентів, але не хоче або не прагне побачити позитивні елементи в протилежній точці зору;

· демагогічний підхід до ведення суперечки полягає в тому, що одна зі сторін веде суперечку не заради істини, а прагне повести дискусію убік від істини, переслідуючи при цьому особисті, часто невідомі учасникам суперечки, цілі;

· прагматичний підхід передбачає, що одна чи інша сторона веде суперечку не заради істини, а переслідує практичні цілі, що сховані і невідомі співрозмовникам.

 

Обраний підхід до ведення суперечки перетворює її на конструктивну або деструктивну. Метою конструктивної суперечки є досягнення істини, спростування ненаукового, дилетантського підходу до рішення проблеми, раціональна критика. Деструктивні суперечки, як правило, приводять до розколу його учасників на непримиренні угруповання, заводять рішення проблем у тупик, ведуть до схоластики, софістики, демагогії. Причинами появи деструктивних елементів у діалозі є стереотипне мислення, нетерпимість до чужої думки, відсутність поваги та толерантності, егоїзм, амбіційність, впевненість у власній непогрішності, категоричність суджень, нездатність йти на компроміс, а також відсутність здорового глузду, нехтування реальними процесами, що відбуваються в суспільстві.

Зважаючи на сказане, стає очевидним, що сформулювати правила полеміки на усі випадки життя неможливо. Однак існує ряд рекомендацій, що сприяють успіху в суперечці, підвищують її ефективність. Широко відомою в останні роки стала система, запропонована американським психологом Д. Карнегі. Він запропонував правила, дотримання яких полегшить спілкування з іншими людьми, дозволяють схилити їх до вашої точки зору.

Правило 1. Єдиний спосіб одержати верх у суперечці – це ухилитися від нього.

Правило 2. Виявляйте повагу до думки вашого співрозмовника. Ніколи не говоріть людині, що вона не права.

Правило 3. Якщо ви не праві, визнайте це швидко і рішуче.

Правило 4. Із самого початку дотримуйте дружелюбного тону.

Правило 5. Примусьте співрозмовника відразу ж відповісти вам "так".

Правило 6. Нехай велику частину часу говорить ваш співрозмовник.

Правило 7. Нехай ваш співрозмовник вважає, що дана думка належить йому.

Правило 8. Щиро намагайтеся дивитися на речі з погляду вашого співрозмовника.

Правило 9. Відносьтесь співчутливо до думок і бажань інших.

Правило 10. Намагайтеся розкривати більш шляхетні мотиви.

Правило 11. Драматизуйте свої ідеї, подавайте їх ефектно.

Правило 12. Кидайте виклик, зачіпайте за живе.

 

Деякі з цих правил мають потребу в поясненні, інші цілком прийнятні і не викликають сумнівів. Приведені правила можуть принести користь у суперечці, тому що є психологічною тактикою впливу на свідомість і поводження людей. Загалом, правила Д. Карнегі носять прагматичний характер Їх основна мета – схилити людину до вашої точки зору, зробити його своїм союзником у ділових відносинах, вплинути на вчинки, досягти успіху, не претендуючи на що-небудь більше.

Приведемо ще одну систему правил ведення полеміки, викладену в брошурі В.А. Шенберга, в якій логічні вимоги сполучаються з моральними рекомендаціями:

· не слід вступати в полеміку без особливої необхідності;

· сперечайся, озброївши фактами й аргументами.;

· кожна зі сторін має право на сумнів і на помилку. Будь здатний визнати себе неправим;

· відокремлюй висловлення від людини, критикуй висловлення, але не людину,

· сперечайся тільки про те, що тобі досить добре відомо, інакше не домогтися основної мети полеміки – перемогти супротивника;

· сперечатися можна тільки щодо єдиної теми. Якщо це відсутнє, суперечка безпредметна. При переході до інших проблем слід спеціально домовитися про це;

· будь непоступливий, але тільки в тому випадку, якщо упевнений у своїй правоті і можеш її обґрунтувати. Однієї впевненості недостатньо.

Своєрідну систему рекомендацій по організації суперечок запропонував теоретик судової практики П. Сергеєч. На його думку для ефективної суперечки необхідно:

· не доводити очевидного;

· якщо вдалося знайти яскравий доказ чи сильне заперечення, не починайте з них і не висловлюйте їх без відомої підготовки. Рішучий довід варто вводити для завершення перемоги;

· відкиньте всі посередні і ненадійні доводи, тільки самі міцні й переконливі докази повинні входити в розмову;

· важлива якість, а не кількість. Кожен слабкий довід підриває довіру до всіх інших;

· не бійтеся погодитися із супротивником, не чекаючи заперечення;

· намагайтеся якнайчастіше підкріплювати один доказ іншим, не пояснюйте те, що самі не повністю розумієте;

· не намагайтеся доводити більше, коли можна обмежитися меншим. Не ускладнюйте своєї задачі;

· не допускайте протиріччя у доводах.

У приведених вище правилах і рекомендаціях містяться загальні положення, підходи і вимоги до ведення суперечки, полеміки, однак, вони мають і деякі розбіжності, свою специфіку.

Очевидно, що без засвоєння правил і рекомендацій ведення суперечки неможливо результативне обговорення складних проблем науки, техніки, мистецтва, суспільної практики. Варто враховувати, що будь-яка система правил, як би ретельно вона ні була розроблена, не може бути всеосяжною, охопити всі особливості і специфіку явища.

Знання правил і схем логічних умовиводів, уміння приводити переконливі доводи на захист своєї точки зору, робити узагальнення з наявних фактів і положень, явно недостатньо для цілеспрямованої полеміки чи дискусії. Адже нас переконують не тільки логічні аргументи і доводи оратора, але й його емоційні та моральні якості, краса і добірність мови. Не випадково Платон і Арістотель, закладаючи основи риторики, звертали увагу на формування цих якостей.

Отже, в суперечках людьми керують не тільки мотиви з’ясування істини. Часто переслідується мета будь-яким шляхом здобути перемогу над опонентом. Відомо біля шістдесяти аморальних прийомів і вивертів, які використовуються у суперечці. Щоб протистояти цим прийомам, не піддаватися на хитрості, необхідно зберігати витримку, самовладання, намагатися передбачати можливі виверти. Не слід полемізувати, якщо суперечка нав’язується опонентом, свідомо провокується. Не слід сперечатися і тоді, коли стало очевидно, що супротивнику неможливо що-небудь довести.

Потрібно враховувати і те, що суперечка містить не тільки раціональні, але й емоційні елементи, що нерідко не тільки не проясняють, а й затемнюють істину. Вступаючи в суперечку, потрібно бути коректним, витриманим, терпимим до думки опонента Не можна допускати, щоб суперечка перетворилася в перепалку, в обмін грубощам. Філософ М. Монтень вважав, що вплив такого шаленого порадника, як роздратування, пагубне не тільки для розуму, але і для совісті. А лайка під час суперечки повинна заборонятися і каратися, як і інші словесні злочини.

Варто ставитися з повагою до поглядів і переконань свого опонента. Важливо налагодити в суперечці налагодити контакт із ним, вникнути в суть розбіжностей, виробити в себе готовність вислухати думку протилежної сторони і враховувати її протягом усієї дискусії. Довіра і взаємна ввічливість позитивно впливають на людину і, в остаточному підсумку, на весь хід полеміки. «У диспуті, – писав І. Кант, – спокійний стан духу, поєднаний з доброзичливістю є ознакою наявності сили, унаслідок якої розум впевнений у своїй перемозі». Поважне відношення опонентів один до одного, прагнення зрозуміти погляди і переконання супротивника, вникнути в сутність його позиції – необхідні умови продуктивності публічної суперечки, плідного обговорення проблеми. Коли суперечка ведеться для перевірки істини, така суперечка здобуває риси особливої краси, значно розширює кругозір опонентів. Поділяючи думки, люди стають духовно багатшими, як образно сказав Бернард Шоу: «Якщо у вас є яблуко й у мене є яблуко і ми обмінялися яблуками, то у вас і в мене залишається по одному яблуку, а якщо у вас є ідея й у мене є ідея і ми обміняємося цими ідеями, то в кожного з нас буде по дві ідеї».

У публічній суперечці не можна бути занадто самовпевненим і категоричним, вважати тільки свою точку зору істиною, нігілістично підходити до думок, доводів і міркувань інших людей. Інакше, можна опинитися в положенні «двох учених», яких дотепно висміяв Шарль Луї Монтеск’є. Один з них цинічно заявив: «Те, що я сказав, – істина, тому що я сказав це». Інший стверджував: «Те, чого я не говорив, – не істина, тому що я не говорив цього».

Суперечка вимагає компетентності, ерудиції, знань правил полемічного мистецтва, високої загальної культури, уміння мислити творчо, конструктивно. Успіх у суперечці значною мірою залежить від світоглядної переконаності, твердої позиції, небайдужості, постійної роботи над собою. Суперечка, полеміка виступають як методи виховного впливу на особистість, ефективним способом формування переконання. Рівень і якість суперечки визначається, насамперед, рівнем інтелекту, цивілізованістю суспільства, зрілістю його мислення. Оволодіння культурою суперечки, уміння будувати міркування з метою пошуку відповідей на поставлені життям питання є важливим чинником, що розбудову правової, демократичної держави.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)