Комічне

Комічне –класична категорія естетики, яка не є антиподом трагічного, не є її модифікацією. Вони об’єднані своїм походженням з одного джерела культових свят на честь бога Діоніса.

Комічне, на відміну від трагічного, більш широка категорія. Вона охоплює не тільки мистецтво, а й більш широку сферу естетичного відношення людини і світу людини. Комічне в житті людини має безпосереднє відношення до естетики. Людина єдина істота, яка може сміятися й викликати сміх.

Комічне передусім передбачає таку почуттєво-ємоційну реакцію як сміх, одначе не зводиться до нього. Треба відмітити, що комічний сміх це особливий сміх, який не є чисто фізіологічною реакцією (наприклад при лоскатанні), а сміх, викликанний інтелектуально-смисловою грою. Жарти завжди прикрашали людське життя, робили його різнобарвним. Вміння посміятися над своїми недоліками, недолугими ситуаціями, критично осмислити їх, надавали людині духовної наснаги долати життєві негоди. Саме в цьому випадку, коли людина сміючись, переживає стан духовного задоволення, радість і є моментом естетичним, комічним.

Сутність комічного – розлад, результат контрасту, протистояння потворного – прекрасному, низького – піднесеному, внутрішньої пустоти зовнішньому вигляду, що претендує на значущість.

Естетична сутність комічного проявляється в такому зіткненні реального та ідеального, коли реальне заперечується, осуджується, викривається, критикується з позицій ідеалу.

Ці загальні риси комічного по різному втілюються в різноманітних формах його реального існування.Це такі форми як гумор, сатира, сарказм, іронія.

Гумор – найбільш м’яка форма комічного, відрізняється незлобливим, дружнім відношенням до негативних життєвих явищ та поведінки людей. Ця форма сміху покликана не знищувати об’єкт сміху, а допомогти йому подолати недоліки, добре зробити ще гарнішим. Найвищим проявом гумору і показником духовної зрілості людини є здібність бачити недоліки, смішне не тільки в інших людях, але й у самому собі. Гумор передбачає не тільки критику, але і самокритику.

Сатира – форма комічного, естетична сутність якої полягає в запереченні явищ життя, знущаючись над якими, виявляє їх несумісність, невідповідність високим людським ідеалам. Головним викривачем у сатирі є сміх, але він не віддільний тут від почуття обурення.

Іронія і сарказм це так звані філософські форми комічного, найбільш вишукані, інтелектуальні.

Іронія – форма комічного, що являє собою прихований глум. Це „сміх айсберг”, вибухова сила якого замаскована серйозною формою, приховується відкрите заперечення негативного явища, його викриття за видимістю спокійного опису чи навіть звеличення.

Сарказм – форма комічного, що на буденному рівні одержала назву трагікомедія. Зберігає комічний сміх над трагічними моментами життя. Сарказм викликає дошкульний сміх, який містить у собі руйнівну оцінку різних негативних явищ особистого та суспільного життя. Сарказм близький до іронії, але це в’їдлива, зла іронія.

Всі форми комічного спрямовані на подолання недоліків людини та соціальних процесів, руйнують хибні уявлення людей про себе, стверджують перемогу ідеалу через заперечення негативного, застарілого.

Поиск по сайту: