Розвиток освіти й науки України в повоєнний час

ОСВІТА. Першочерговою справою в повоєнний період стала робота закладів освіти,

науки і культури як невід’ємної складової нормалізації життя. Ще під час воєнних дій

слідом за визвольною ходою військових частин розпочалася відбудова шкіл, вищих

навчальних закладів, театрів, видавництв, культосвітніх закладів виробничих структур.

Свідченням державної турботи про підвищення загальноосвітнього рівня населення є

перехід у 1953 р. до обов’язкової семирічної освіти та скасування в 1956 р. плати за

навчання. Було відкрито вечірні школи робітничої та сільської молоді, яка не змогла

здобути освіти в денній школі. Основною базою підготовки вчителів були учительські

інститути, а після 1950 р. — педагогічні, які готували вчителів для 5–10-х класів, і

педагогічні училища — для початкових. педагогічні класи. Було створено також

спеціальні педагогічні класи при 177 середніх школах республіки, які за перші 5

повоєнних років підготували 2,6 тис. учителів. У результаті вжитих заходів кількість

учителів у республіці з року в рік збільшувалася. З 1956 р. вони почали готувати вчителів

широкого профілю, які могли викладати не лише основні, а й споріднені дисципліни.

Багато уваги приділялося підвищенню професійної кваліфікації, це завдання реалізували

республіканський Інститут підвищення кваліфікації керівних працівників народної освіти

та обласні інститути удосконалення вчителів. На кінець 1943/44 навчального року було

здійснено реевакуацію вузів. Крім відбудованих вузів, які працювали до війни, було

створено 16 нових вищих навчальних закладів. У повоєнний час формувалась освітня

система в Західній Україні. До початку 50-х років у Західну Україну було направлено

понад 35 тис.учителів із Східної України. Галичина, Волинь і Буковина мали найвищий

відсоток українських шкіл — понад 93 %. У 1946–1947 рр. тут було створено 22 вузи,

серед них Ужгородський університет, медінститути Чернівецький,Івано-Франківський та

ін. Було здійснено укрупнення вузів, у результаті зі 160 їх стало 140, що сприяло

консолідації науково-педагогічних сил, зміцненню вузівських кафедр, ефективному

використанню коштів.

НАУКА.У повоєнні роки розширилась мережа науково-дослідних установ, збільшилась

чисельність наукових кадрів. У березні 1944 р. повернулася з евакуації Академія наук України. У

повоєнні роки було внесено зміни в організацію наукових досліджень. Якщо в 1945 р.

налічувалося 267 науково-дослідних установ, то в 1950 р. — 462, було створено понад 30 нових

інститутів — радіофізики та електроніки, фізико-технічний низьких температур у Харкові,

машинознавства та автоматики, суспільних наук, геології, корисних копалин у Львові,

металофізики, металокераміки і сплавів у Києві та ін. Зміцнювалася матеріально-технічна база.

Багато було зроблено для розвитку ракетної техніки, космонавтики, використання атомної енергії.

Українські вчені брали активну участь у підготовці до запуску першого штучного супутника Землі

в жовтні 1957 р., польоту в космос першої у світі людини — Ю. Гагаріна. Генеральним

конструктором космічних кораблів у 1956 р. став український вчений С. Корольов. Широке

визнання як конструктор турбореактивних двигунів здобув академік А. Люлька. Одним з творців

танкаТ-34 був генерал-лейтенант М. Духов. З 1949 р. в Інституті фізики під керівництвом М.

Пасічника розгорнулися дослідження в галузі фізики атомного ядра. В Інституті

електрозварювання успішно досліджувався і впроваджувався у виробництво новий метод

електрошлакового зварювання кожухів доменних печей,суцільнозварних мостів, суден тощо.

Певних результатів було досягнуто літературознавцями, мовознавцями, етнографами,

мистецтвознавцями, економістами, філософами, правознавцями. Робота останніх зосереджувалась

у створеному в 1946 р. Інституті філософії та секторі держави і права. Літературознавці

досліджували творчість українських класиків та письменників сучасної України. Науковці зібрали

рукописи Т. Шевченка, Марка Вовчка,М. Коцюбинського та багатьох інших видатних

письменників. У 1949 р. розпочато видання 20-томного зібрання творів І. Франка, на початку 50-х

років видано повне зібрання творів І. Котляревського у двох томах, підготовлено 5-томне зібрання

творів Лесі Українки. В Інституті мовознавства ім. О. Потебні здійснювалися дослідження

фонетичної системи, граматичної будови і лексичного складу сучасної української літературної

мови,збиралися матеріали для атласу української мови. Особливо пильну увагу партійне

керівництво приділяло вивченню вітчизняної історії.

Поиск по сайту: