Дохристиянська культура східних слов’ян

Древні слов’янські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні

сил природи. Найбільше вражали слов’ян явища природи, пов’язані з виявом сили та міці:

блискавка, грім, сильний вітер, палахкотіння вогню. Не випадково верховним божеством

був Перун — бог блискавки і грому. Сварог — бог вогню; Стрибог — бог вітрів, який

втілює стріли і війну; Даждьбог — бог успіху, який ототожнювався з сонцем; Хорс — бог

сонця (іноді місяця); Симаргл — бог підземного світу. Уявляли його в образі крилатого

пса. Велес (Волос) — бог багатства, худоби і торгівлі, Мокош (Мокоша) — богиня дощу і

води, яка в той же час протегувала ткацтву. а також Дану – богиню річок. Скульптурні

зображення божеств виконувалися частіше за все з дерева, рідко з каменю. Унікальним

пам’ятником культової скульптури є так званий Збручський ідол.

Ідоли богів встановлювалися не в храмах, а в гаях, на берегах річок і т.д., такі місця

називалися капищами.

Шкоду, марноту, негативні властивості втілювали в дохристиянських народних

віруваннях злі духи: лісовик, біс, водяний, русалки, полуденниця — дух літньої

полуденної спеки, крикси — духи крику і плачу тощо. Злі духи вважалися безпечними для

тих, хто дотримувався всіх обрядів і заборон. Як і інші народи, вони вірили у пекло.

Культ охоплював також численні свята, якими відзначали зміни пір року, початок

тих або інших сільськогосподарських праць, вшановували богів. До циклу зимових свят

належало свято Коляди або народження нового Сонця, яке відзначалось у час зимового

сонцевороту. По селах, містах ходили групи перебраних у страшні звірячі і фантастичні

маски юнаків, які виглядом, співом, биттям у бубни відлякували нечисту силу. У родинах

готувалась священна вечеря з 12 страв, яка мала забезпечити добробут у наступному році.

Також діти, молодь, ходили по хатах, славили піснями нове Сонце і вітали господарів. На

початку березня святкували прихід весни, приліт птахів з вирію. Весняні свята

супроводжувалися засіванням полів. Широко відомі до нашого часу такі літні свята, як

русалії -на початку літа, коли житла прикрашали зеленими гілками, приносили жертву

русалкам з річок, колодязів, озер, і свято літнього сонцевороту -Купало. Це свято

відзначалось на честь Сонця, Вогню і Води. Вночі запалювали ритуальні вогнища, які

мали підтримати силу Сонця, скакали через них, щоб очистились від усього злого. Восени

відзначали свято богині Мокоші, під час якого в храм приносили частку врожаю, цілющі

трави, квіти. Були свята на честь Перуна, Дажбога та інших божеств.

Поиск по сайту: