Розвиток освіти в Україні в умовах адміністративно-командної системи управління

ОСВІТА Радянська соціально-економічна і політична система стала вичерпувати

можливості свого розвитку. Реформування суспільства, що відбулося після ХХ з’їзду

КПРС, позначилося й на стані освіти. Цю сферу, яку партія розглядала як частину своєї

ідеологічної системи, періодично намагалися реформувати. Наприкінці 1958 р. було

опубліковано закон “Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток

системи народної освіти в СРСР”, який був продубльований Верховною Радою України у

квітні 1959 р. Згідно із цим законом семи-і десятирічні школи було перетворено на

восьмирічні (обов’язкові) та одинадцятирічні загальноосвітні трудові політехнічні з

виробничою практикою, що нагадувало попередні уніфіковані трудові школи.

Випускники середніх шкіл, за винятком 20 % кращих учнів, зобов’язані були

попрацювати принаймні два роки перед вступом до вузу. У зв’язку з цим увага

приділялась розширенню середньої освіти, будівництву нових шкіл, зміцненню

матеріально-технічної бази. У 1965/66 навчальному році в республіці налічувалось 34,6

тис.загальноосвітніх шкіл. Понад 80 % шкіл здійснювали навчання українською мовою.

Проте цей закон дав можливість обирати мову навчання дітей батькам, що фактично було

використано для русифікації української школи. З 1966 р. почалося впровадження

загальнообов’язкової середньої освіти. Одночасно посилюється централізація управління

освітою, в 1969 р. було створено Міністерство освіти СРСР, на яке було покладено

основні функції Міністерства освіти УРСР, суттєво урізавши його автономію. Велика

увага приділялася створенню шкіл і груп із продовженим днем,а також розширенню

мережі шкіл-інтернатів.

Щоб охопити якомога більше молоді, органи народної освіти розширили мережу:

вечірніх,змінних, заочних шкіл. Так, у 1965 р. без відриву від виробництва здобували

освіту майже 1262 тис. чол.

Зокрема, учням, які мали великий практичний досвід роботи, для одержання

восьмирічної освіти було організовано класи зі скороченим терміном навчання. До 1976 р.

в Україні було здійснено перехід до загальнообов’язкової середньої освіти.

Розширювалась мережа дитячих позашкільних закладів. У 60-ті роки різними літніми

оздоровчими заходами щороку охоплювалося близько 4 млн учнів. Хоча кількісні

показники у 60–80-ті роки засвідчували прогрес,проте рівень освіченості випускників,

зокрема учнів сільських шкіл, почав знижуватись. Важливу роль у підготовці

кваліфікованих кадрів робітників починають відігравати заклади професійно-технічного

навчання. Длямолоді,що закінчила восьмирічну школу, було створено професійнотехнічні

училища, навчання в яких, як і раніше, залишалося безплатним.

Відповідно до постанови Верховної Ради СРСР 1984 р. усі професійно-технічні училища

перетворюються на єдиний тип навчального закладу — середні професійно-технічні

училища.

ВИЩА ОСВІТА Господарські реформи, впровадження нової техніки в народне господарство, розвиток освіти і культури потребували дедалі більше спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою, а отже, збільшення кількості вузів і технікумів. Кращим випускникам середніх шкіл та профтехучилищ надавалися пільги при вступі до вузів і технікумів. Протягом 60-х років Луганський машинобудівний Краматорський індустріальний вечірні інститути було реорганізовано в стаціонарні вузи, Донецький індустріальний — у політехнічний, Київський фінансово-економічний — в Інститут народного господарства, Запорізький с\г машинобудування — в машинобудівний та ін. Крім того, з метою забезпечення республіки мистецькими кадрами:в Харкові у 1963 р. відкривається Інститут мистецтв. У 1964 р. було засновано Донецький університет, у 1969 р. — Київський інститут культури, в 1972 р. — Сімферопольський, а в 1985 р. — Запорізький. Особлива увага протягом 60–80-х років приділялася підготовці фахівців з нової техніки, зокрема інженерів На загально-технічних факультетах підготовка інженерно-технічних кадрів без відриву від виробництва здійснювалась у два етапи. Перший охоплював перші курси = давав загально-технічну і загальнотеоретичну підготовку, другий -фахову на старших курсах вузів. Висновок: Удосконалення вищої та середньої спеціальної школи дало позитивні результати. Значно збільшився обсяг випуску фахівців з вищою та середньою спеціальною освітою.

Поиск по сайту: