Cтиль керівництва: сутність, вимоги у його сучасних умовах

План

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Cтиль керівництва: сутність, вимоги у його сучасних умовах……………..4

2. Характеристика стилів керівництва.................................................................7

3. Ситуаційний підхід до стилям керівництва…………………........................11

Висновки…………………………………………………………………………15

Список використаних джерел…………………………………………………..16

Вступ

Проблеми сьогодення, пов’язані з питаннями ефективного державного управління та раціонального використання влади вимагають вивчення феноменів лідерства та керівництва, стилів керівництва. Як відомо, ефективне державне управління сприяє стабільності і порядку, розв’язанню різноманітних проблем, сприятливому психологічному клімату у колективі, готовності кожного співробітника включатись у виконання складного завдання. Якщо керівник вміє ставити завдання, визначати засоби досягнення мети і методи контролю, управляти думкою колективу, мотивувати працівників на повноцінну роботу та досягати високих результатів, тоді колектив починає працювати як злагоджений механізм.

Люди мають власні мотиви і здатні самі ставити перед собою цілі. Вони можуть хотіти або не хотіти щось робити і залежно від цього будують свою поведінку. Сукупність дій, що здійснюється керівником з метою забезпечення бажаної поведінки своїх співробітників називають керівництвом.

Різні стилі керівництва можуть бути більш менш ефективними залежно від того, наскільки структурована виконувана робота (вирішуване завдання).

Таким чином, головною метою творчої роботи є аналіз сучасних підходів до стилів керівництва в управлінні та визначення найефективніших.

Даною творчою роботою передбачене вивчення наступних питань:

1. Поняття про «керівництво», «лідерство», «владу».

2. Стиль керівництва.

3. Характеристика основних стилів керівництва: авторитарний, демократичний, ліберальний.

4. Психологічні особливості стилів управління.

5. Особливості застосування різних стилів керівництва.

Cтиль керівництва: сутність, вимоги у його сучасних умовах

У сучасному літературі можна зустріти кілька різних визначень стилю керівництва. Розглянемо окремі.

Стиль керівництва - це звична манера поведінки керівника з відношення до підлеглим, щоб надати ними вплив та спонукати до досягнення стилів организації.

Стиль управління (керівництва) - спосіб звернення керівників з підлеглими у процесі виконання службових обовязків.

Стиль управління – сукупність найхарактерніших і стійких методів вирішення завдань й питання, використовуваних керівниками організацій та підприємств у своїй практичній діяльності.

Слово «стиль» грецького походження. Спочатку воно означало стрижень для писання на восковій дошці, а пізніше вживалося у значенні «почерк». Звідси вважатимуться, що стиль керівництва – свого роду «почерк» у діях менеджера.

Спільним в визначеннях стилю керівництва є його розуміння як засобу впливу керівника на підлеглих із єдиною метою ефективного виконання управлінських функцій.

Розрізняють індивідуальний і загальний стиль керівництва. Індивідуальний стиль постає як особлива форма поєднання виробничої функції керівника з його функцією регулювання особистісних відносин між членами підлеглого йому колективу. Загальний стиль – це що склалася у організації система відносин між представниками керівних посад і і підлеглими.

Стиль керівництва складається у залежність від безлічі різних чинників, як суб'єктивних (залежать від особистості керівника), і об'єктивних. До суб'єктивним чинникам, визначальним стиль управління, можна віднести:

1. Принципи та настанови, що зумовлюють вміння користуватися владою.

2. Специфіка психічного складу керівника (темперамент, характер)

3. Вибір форм і методів на підлеглих у кожній конкретній ситуації.

4.Неповторимие особисті риси, що визначають «управлінський почерк».

5. Індивідуальні особливості виконання соціальних ролей керівника.

6. Рівень професійних знань, інтелекту й Міністерство культури, визначальний роки поведінка.

Як бачимо, суб'єктивні чинники залежить від особистості керівника, а об'єктивні чинники формуються під впливом довкілля. Об'єктивно стиль керівника диктується, передусім, свідомої метою, що як закон визначає спосіб мислення і характер його дії і з якої він має підкоряти своєї волі. Загалом, об'єктивні складові стилю може бути було зведено до наступним:

1. Специфіка системи, її цілі й завдання, управлінської структури.

2. Закономірності управління.

3. Специфіка (функціональне призначення) сфери конкретної діяльності.

4. Навколишня виробнича середовище (технологічний рівень виробництва, форми організації праці, забезпеченість матеріальних ресурсів для).

5. Особливість керованого колективу (структура, рівень підготовки, характер взаємовідносин, соціально-психологічні риси виконавців).

6. Рівень практики управління.

7. Способи і прийоми управління, використовувані вищим керівництвом.

Зазначені складові стилю визначають особливості поєднання у діяльності керівника виробничої функції і функції регулювання взаємин у колективі, природу сформованих у ній традицій і прийоми спілкування, а й викликав цим стиль роботи.

Однак самотужки й самі способи на підлеглих виглядатимуть по-різному, якщо їх застосовують різні люди. Тому одним їхніх складових стилів управління сама особистість керівника, особливості його власних якостей, чорт характеру.

З іншого боку, на стиль управління впливає навколишня виробнича середовище, специфіка сфери діяльності, особливості керованого колективу, відносини, складаються між керівником і підлеглим й інших чинників.

У сучасному менеджменті до стилю керівництва пред'являють досить високі вимоги. Це було пов'язано, передусім, про те, що умови конкуренції між виробниками, орієнтація ринку, властиві нинішньої економічної системі, вимагають високої якості товарів та послуг. І це значною мірою залежить від грамотного й ефективного управління.

Серед основних вимог до стилю керівництва можна навести такі:

· Здатність управляти собою.

· Розумні особисті цінності.

· Чіткі особисті мети.

· Наголос на постійний особисте зростання.

·Навик розв'язувати проблеми.

· Винахідливість та здатність до інноваціям.

· Висока здатність проводити оточуючих.

· Знання сучасних управлінських підходів.

· Здатність керувати.

· Уміння навчати і розвивати підлеглих.

· Здатність формувати і розвивати ефективні робочих групах.

У цілому нині, можна сказати, що з відповідності таким високим які висуваються вимогам, сучасному керівнику необхідно постійно самовдосконалюватись та розвиватися у плані.

Поиск по сайту: