АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Аналіз ринку металів в умовах світової економічної кризи

Читайте также:
  1. Cтиль керівництва: сутність, вимоги у його сучасних умовах
  2. IY.2. Современный экологический кризис
  3. XV.8. Корозія і захист металів
  4. XVII в. — кризис Московского царства
  5. Административное деление украинских земель в составе империй. Социально-экономический уклад, начало кризиса феодально-крепостнической системы общественных отношений.
  6. Адміністративно-командна система (АКС) – спосіб економічної ор-
  7. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу
  8. Анализ деятельности организации в технологии антикризисного управления
  9. Аналитическая основа государственного регулирования кризисных ситуаций
  10. АНАЛІЗ ABC-XYZ В УПРАВЛІННІ МАТЕРІАЛЬНИМИ ЗАПАСАМИ
  11. Аналіз беззбитковості підприємства
  12. Аналіз валового прибутку підприємства

Металургійна промисловість – основна експортна галузь України та головне джерело надходження іноземної валюти в Україну, що дозволяє Національному банку України накопичувати валютні резерви, а уряду - виконувати бюджет. Валютні надходження напряму залежать від ціни на сталь на світових ринках.

На хвилі сировинного бума, який тривав до ІІ півріччя 2008 року, обсяги виробництва чорних металів в Україні стабільно росли, що забезпечувало стійкий ріст промислового виробництва і ВВП країни. Постійний ріст виробничих і фінансових показників вітчизняних металургів протягом останніх років складав уявлення відносного благополуччя галузі. Однак, економічна криза, що призвела до різкого спаду обсягів виробництва сталі восени 2008 року, оголила всі ті проблеми, які накопичились у галузі ще з радянських часів. За підсумками 2008 року спад виробництва склав більш 13%. Такого значного зниження обсягів виробництва в цьому періоді не було відмічено ні в однієї з країн, що входять в топ 10 світових виробників сталі.

На початку 2009 року ситуація в українській металургії стабілізувалась, а обсяги виробництва трохи збільшились у порівнянні з останнім кварталом попереднього року. Однак рівень завантаженості виробничих потужностей залишається низьким, а спад виробництва у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року складає майже 40% (в січні-березні 2009 року вітчизняними металургами було виплавлено 6,8 млн. тон сталі). До того ж на початку весни не відбулося пожвавлення попиту на металопродукцію на світовому ринку, що прогнозувалося багатьма експертами, а ціни продовжують залишатися на низькому рівні.

Економічна криза 2008-2009 років в Україні є наслідком світової фінансової кризи, нарощування від’ємного зовнішньоторговельного сальдо і зовнішнього боргу, ускладнюючись політичною кризою і кризою споживчого кредитування. У 2009 році відповідно до аналізу Всесвітнього банку економіка України різко погіршилась із-за негативних умов торгівлі та перепрофілювання потоків капіталу, а найбільший ризик для України створюють фіскальний дисбаланс, викликаний падінням бюджетних доходів, витратні бюджетні зобов’язання і значні фінансові потреби Нафтогаза.

Суттєвою проблемою вітчизняної металургії є її орієнтація переважно на зовнішні ринки (біля 80% продукції реалізується на експорт), що робить її чутливою до кон’юнктури світових ринків чорних металів, а також вжиття різних дискримінаційних заходів по відношенню до українського експорту в різних країнах. До того ж до 50% українського експорту належить до напівфабрикатів, які є найбільш чутливими до коливань попиту і цін.



Падіння цін на українську металургійну продукцію було пов’язано зі зростаючою конкуренцією виробників з Китаю і сезонним скороченням попиту в основних країнах-споживачах. На початку літа 2008 року ріст цін на чорні метали уповільнився, а наприкінці липня почалося зниження цін на продукцію чорної металургії.

На початку жовтня 2008 року Мінпромполітики України оголосило про початок серйозної кризи у металургії: із-за падіння попиту і цін на українську металопродукцію на металургійних підприємствах України зупиненні 15 доменних печей (8 – на капітальні ремонти, з них 5 мали бути зупинені за графіком на капремонт і 3 печі підприємства повинні мали бути зупинені на достроковий капремонт; ще 7 печей просто зупинені із-за відсутності реалізації продукції). Зокрема, 4 доменні печі зупинені на „АрселорМіттал Кривий Ріг”, по 2 печі на Алчевському МК, Краматорському МЗ, ММК ім. Ілліча. Крім того, у галузі зупинено біля половини мартенівських печей.

Відмінні особливості металургії України, що визначають її уразливість в умовах кризи:

· експортна орієнтованість;

· висока ціна енергоносіїв (російський газ) і перспектива їх подальшого підвищення;

· суттєве запізнення програм модернізації виробництва у порівнянні з рівнем передуючих економік (і навіть в порівнянні з російською ).

Вже сукупність цих факторів потребує вжиття серйозних заходів державного регулювання і державної підтримки галузі (особливо враховуючи її внесок у наповнення держбюджету). У вересні обсяги виробництва чавуну, сталі, прокату скоротилися на 33% відносно середньомісячного фактичного обсягу за 7 місяців поточного року

‡агрузка...

Замовлення на українську металопродукцію зменшилися в середньому на 50%, а ціна наблизилась до рівня цін у грудні 2007 – січні 2008 р. (при збільшенні за перше півріччя 2008 р. витрат на виробництво металопродукції на 59%). За оцінками об’єднання „Металургпром”, в результаті погіршення кон’юнктури світового ринку збитки металургійних підприємств України у вересні склали 2 млрд. грн.

Більш за все постраждали підприємства, орієнтовані на експорт – на зовнішніх ринках відзначається найбільш сильне падіння ціни на металопродукцію. На внутрішньому ринку ціни також знижуються, хоча і не в тому ступеню, як на світових. В той же час, багато українських покупців призупинили закупівлі в очікуванні подальшого зниження цін на металопрокат.

Виробничі показники у вітчизняній металургії за червень-липень свідчать, що галузь вже досягла дна падіння. Більш того, є позитивні зрушення, які дають підстави говорити про початок відновлення ринків.

Рівно рік тому під тиском світової фінансової кризи вітчизняний металургійний комплекс почав сповзати в провалля.

Для вітчизняної економіки проблеми у галузі, яка створює близько 7% ВВП країни, 10% валового випуску товарів і послуг, 22% промислового виробництва і 40% експорту, стали ключовим чинником розгортання внутрішньої економічної кризи. Проте в останні місяці вітчизняна чорна металургія вперше продемонструвала сталу висхідну тенденцію, що дало підстави говорити про досягнення дна і початок відновлення галузі.

Подолання кризових явищ в українській економіці неможливе без стабілізації ситуації у цьому секторі. Будучи стратегічною частиною національного виробництва, вона є ключовою базовою галуззю промисловості і загалом економіки країни, яка поряд з іншими визначає стан соціально-економічного розвитку держави.

Закономірно, що глибоке падіння обсягів виробництва у даному сегменті стало одним із найважливіших чинників розгортання кризи. У першому півріччі саме металургія внесла більш ніж 10 процентних пунктів у 30-відсотковее загальне падіння промисловості.

Вітчизняна металургія, будучи залежною від зовнішніх факторів, чітко прямує за глобальним трендом. Світова ж чорна металургія наразі знаходиться у важкому стані, хоча є підстави говорити про досягнення дна спаду на рівні 80% від обсягів виробництва пікового періоду.

Водночас, різні країни постраждали неоднаковою мірою. Показники виробництва сталі в Україні є дещо кращими, ніж в розвинутих країнах, проте гірші, ніж у її головних конкурентів.

Фундаментальною причиною спаду світової чорної металургії є спровокована фінансовою кризою низхідна фаза чергового циклу розвитку даної галузі. Негативна динаміка тут спостерігається вперше з 1998 року, коли у світі вирувала азійська криза. Тоді спад виявився тимчасовим, після чого почався новий виток активності, що завершився торік.

Як і всі попередні цикли, нинішній мав ряд рушійних факторів.

- Стрімке зростання цін на нафту, що дозволило азійським та африканським видобувним країнам фінансувати реалізацію великих інфраструктурних проектів.

- Агресивна індустріалізація країн Азії, насамперед, Китаю.

- Загальне підвищення добробуту країн, що виявилося у збільшенні споживання металу на душу населення.

Нинішній цикл виявився схожим на попередні, однак за своїм масштабом був унікальним. За шість років випуск сталі збільшився майже на 490 мільйонів тонн, або на 60%. За темпами росту даний злет можна зрівняти тільки з післявоєнним відновленням світу. З тих пір підйоми ринків металопродукції відбувалися помірними темпами, не більше 5-7% у пікові періоди.

Як правило, період підйому сектора триває довше, ніж спад, однак менше, ніж період стабілізації. В історії глобального ринку металопродукції не було тривалих спадів виробництва. Найбільш значними є падіння у 1972-1974 роках та 1979-1983 роках, які були викликані рецесією у країнах Заходу, пов'язаною з енергетичними кризами. Ще одне падіння сталося у 1989-1995 роках, воно було обумовлене економічною кризою у країнах СНД і Східної Європи.

У той же час, досить тривалими були періоди стабільності, коли попит та пропозиція залишалися збалансованими. Ці періоди тривають від двох до семи років.

Період з четвертого кварталу 2005 року по третій квартал 2008 року був одним з найсприятливіших на світових ринках металу за останні кілька десятків років. Вартість продукції за цей час виросла у два-три рази, досягнувши максимуму у другому кварталі 2008 року.

Таке пожвавлення було обумовлене будівельним бумом у нафтогазових країнах Північної Африки та Близького Сходу, стрімким зростанням країн Центрально-східної Азії, а також підвищенням рівня життя населення у світі, що розширювало попит на автомобілі.

Особливо важливими для України є ринки Північної Африки та Близького Сходу. За останні три роки ціна на нафту виросла більш ніж утричі і довго трималася вище рівня 140 доларів за барель. Це обумовило колосальний приплив валюти у дані регіони.

У міру ослаблення долара, уряди цих країн, золотовалютні запаси яких розміщені переважно в американській валюті, вирішили спрямувати значну їх частину в інфраструктурні проекти, що й створило ажіотаж на ринку металопродукції даного регіону.

Проте у третьому кварталі 2008 року через фінансову кризу умови зовнішньої торгівлі різко погіршилися. Ключовим фактором стало різке звуження попиту на металопродукцію, що спостерігалося у всіх регіонах, за винятком Південно-східної Азії. Внаслідок цього вартість металопродукції з липня 2008 року по лютий 2009 року знизилася більш ніж утричі.

Зокрема, середня ціна заготовки - 52% експорту вітчизняної металопродукції - на Лондонській біржі металів у січні-лютому 2009 року опустилася до 220 доларів за тонну, тоді як у липні 2008 року вона сягала 1 000 доларів за тонну. На ринку ж країн Ближнього Сходу вартість заготовки впала до 260 доларів за тонну, тоді як ще у червні 2008 року сягала 1 200 доларів за тонну.

Падіння цін на метал було обумовлене також різким скороченням попиту на листовий прокат з боку автомобільної промисловості розвинутих країн та на сталь з боку країн, що розвиваються.

Особливо різко попит зменшився у державах, що спеціалізуються на видобуванні нафти та газу. Здешевлення вуглеводнів з 147 доларів за барель у квітні 2008 року до 35 доларів за барель у листопаді суттєво звузило їхні доходи, тому чимало об'єктів було заморожено.

Звуження попиту загострило конкуренцію: на ринку залишилися лише ті гравці, які мінімізували собівартість продукції.

Проти національних виробників зіграли наступні чинники.

1. Висока енергоємність продукції через застарілі технології та зношеність основних фондів. Загалом українські металурги витрачають майже двічі більше енергії, ніж їхні конкуренти. При цьому вітчизняні підприємства щорічно споживають 6-7 мільярдів кубометрів газу, тоді як більшість світових виробників уже давно відмовилися від використання цього енергоносія.

2. Монополізм на сировинних ринках України, передусім у сегментах залізної руди, коксівного вугілля та коксу, що призводить до подорожчання сировини за її низької якості.

При цьому якщо імпорт вугілля є об'єктивним явищем через відсутність достатнього об'єму потрібних марок цього товару в Україні, то проблема з рудою - політична. Профіцит сировини на внутрішньому ринку сягає 20-22 мільйонів тонн - 30% від загальної потреби, однак українські металургійні підприємства вимушені возити її з Бразилії.

3. Неконтрольований ріст цін на послуги державних монополій. Передусім, мова йде про тарифи на електроенергію, залізничні перевезення та ставки портових зборів.

4. Відсутність швидкої, адекватної та ефективної антикризової політики з боку уряду. Кабмін лише у листопаді 2008 року вжив ряд заходів, спрямованих на підтримку сектора. Більшість з них зводилися до зменшення фінансового тиску на підприємства.

Натомість конкуренти вітчизняних металургів - турецькі, китайські та російські компанії - за допомогою адміністративних заходів домоглися оперативного замороження і навіть зниження цін на сировину і тарифи.

Завдяки цьому, стверджують дані "Укрзовнішекспертизи", собівартість продукції у Китаї знизилася з 700 до 510 доларів за тонну, у Туреччині - з 624 до 430 доларів за тонну, у Росії - з 560 до 390 доларів за тонну.

Українські металурги зуміли здешевити тонну продукції з 650 до 550 доларів за тонну. Як наслідок, вітчизняні компанії з вересня 2008 року були часткового витиснуті із світових ринків. Піком падіння стали жовтень та листопад, після чого виробництво почало зростати.

Перше півріччя 2009 року стало для вітчизняних металургів періодом адаптації до нових умов на зовнішніх ринках. Очевидно, що швидкого відновлення, принаймні у 2009 році, очікувати не варто. Лише у кінці другого кварталу ціни на заготовку досягли 400 доларів за тонну. В середньому ж у першому півріччі цей товар коштував 260-320 доларів за тонну.

Як наслідок, за підсумками першого півріччя 2009 року українські підприємства гірничо-металургійного комплексу скоротили виробництво чавуну, сталі і прокату на 39% порівняно з аналогічним періодом 2008 року, залізорудної сировини - на 35%. При цьому виробництво труб знизилося на 43% до 728 тисяч тонн, дрібних металевих виробів - на 50% до 99 тисяч тонн.

Водночас, вже у липні висхідна тенденція різко прискорилася. За цей місяць виробництво сталі зросло до 2,7 мільйона тонн, що є найвищим показником з серпня 2008 року. Зараз завантаження виробничих потужностей українських профільних підприємств складає 64%. Це помірний результат серед металургійних країн світу.

Наростити виробництво вітчизняним компаніям дозволяє відновлення сприятливої кон'юнктури на світових ринках металопродукції.

Аналіз стану справ у галузі свідчить, що найменше виробництво впало на підприємствах, які мають власну сировинну базу та займаються модернізацією. Так, за рахунок інвестиційної активності Алчевський та Дніпровський металургійні комбінати вперше вийшли на третє і четверте місця за показниками виплавки сталі.

Підтримують вітчизняну металургію у 2009 році наступні чинники.

1. Девальвація національної валюти, що створила додатковий ресурс цінової конкурентоспроможності та очистила внутрішній ринок від конкурентів.

За п'ять місяців 2009 року імпорт металопродукції до України скоротився на 72,9% порівняно з аналогічним періодом 2008 року до 426,7 тисячі тонн.

2. Замороження і навіть зниження цін на деякі ресурси і тарифи - газ, електроенергію, транспортні послуги, що стало наслідком співпраці металургійних компаній з урядом.

Зокрема, у липні 2009 року Кабмін продовжив на 6 місяців - до кінця року - дію постанови "Про заходи щодо стабілізації ситуації у гірничо-металургійному та хімічному комплексах країни".

Документ ввів мораторій на підвищення тарифів на вантажні залізничні перевезення і електроенергію, скасував 12-відсоткову цільову надбавку при продажі газу. Також уряд пообіцяв сприяти зниженню цін на основні види сировини для металургійного виробництва і скороченню до п'яти днів термінів відшкодування ПДВ для експортерів.

3. Розширення географії експорту.

Зокрема, українські компанії вперше з 2004 року повернулися на ринки Південно-східної Азії, зокрема Китаю. Це стало можливим за рахунок збільшення цінового ресурсу їх конкурентоспроможності внаслідок девальвації гривні.

Підвищення доходів від подорожчання долара дозволило компаніям зменшити вартість металопродукції та збільшити відшкодування ПДВ. Варто зазначити, що основні конкуренти України проводили більш м'яку девальвацію своїх національних валют, а найбільший конкурент у Південно-східній Азії Китай взагалі відмовився від девальвації власних грошей.

Це зробило вітчизняну продукцію дешевшою, ніж товар китайських виробників, що дозволило українським металургійним компаніям частково потіснити їх з ринку.

4. Мінімізація собівартості продукції.

Якщо до початку кризи собівартість тонни заготовки становила 585 доларів, то зараз вона становить 250 доларів за тонну. Цього вітчизняним металургам вдалося досягти за рахунок зниження вартості сировини: вартість концентрату впала із 125 до 54 доларів, коксу - з 376 до 126 доларів, металобрухту - з 472 до 130 доларів.

Гальмують розвиток вітчизняної металургії наступні негативні тенденції.

1. Зростання у структурі експорту частки низькотехнологічної продукції.

За підсумками першого півріччя, частка напівфабрикатів у загальній структурі експорту металу з України досягла 55,1%, тоді як за аналогічний період 2008 року вона склала 45,7%.

Така тенденція - наслідок низької якості української продукції з вищою доданою вартістю, а також надто високою її собівартістю. Оскільки кожен переділ є більш ресурсоємним, ніж у конкурентів, у підсумку кінцева продукція виявляється дорожчою.

2. Зростання частки експорту.

Якщо у 2008 році співвідношення між частками металопродукції, що була реалізована на внутрішньому ринку та на експорт, складало 32 до 68, то у 2009 році частка експорту перевищила 80%.

Хоча експортна орієнтація української металургії є ключовим ризиком для розвитку галузі, доступ до зовнішніх ринків дозволив вітчизняному гірничо-металургійному комплексу дещо пом'якшити наслідки кризи.

3. Зупинка модернізації виробничих фондів.

Закономірно, що криза майже повністю законсервувала інвестиційну діяльність. Це негативно впливає на галузь, яка характеризується високою енергоємністю та високим питомим споживанням сировини.

Водночас, падіння вкладень почало спостерігатися ще у період надвисоких цін на металопродукцію. Це свідчить про відсутність стимулів для інвестування у виробничі фонди.

4. Погіршення рентабельності вітчизняних металургійних компаній.

Через кризу рентабельність підприємств чорної металургії у першому півріччі знизилася на 18% до -9%, що негативно позначається на їх фінансовому стані.

Загалом виробничі показники у секторі за червень-липень дають підстави констатувати, що металурги уже досягли дна падіння. Більш того, названі позитивні зрушення дають підстави говорити про початок відновлення ринків.

У найближчій перспективі основу для позитивного тренду створюватимуть такі фактори.

По-перше, ціни на нафту відірвалися від дна падіння. Зараз вартість сировини коливається на рівні 60 доларів за барель. Це нижче на 20-30% тих значень, що фіксувалися у держбюджетах країн ОПЕК і Росії, але вище за песимістичні прогнози.

Завдяки цьому будівельні плани у названих країнах були заморожені у набагато менших масштабах, ніж це очікувалося на початку 2009 року. Аналітики країн Близького Сходу та Північної Африки говорять про 15-40% заморожених проектів, що відносно небагато.

Крім того, найбільший споживач сталі Китай почав витрачати стимулюючий пакет у розмірі 600 мільярдів доларів на розвиток інфраструктури. Це створює непогані умови для ринку металу.

По-друге, існує висока вірогідність, що завдяки збільшенню випуску автомобілів восени будуть зростати котирування плоского металопрокату. Українські виробники підтверджують цю тезу.

Таким чином у першому півріччі 2009 року за рахунок експорту товарів 72 групи за УКТЗЕД металургійні підприємства отримали 3 931 906,7 тис. $, що складає 40,5% від валютної виручки за аналогічний період 2008 року. Тобто за період кризи українські виробники металопродукції недоотримали 5 776 504,9 тис $ валютної виручки. Що стосується імпорту, то внаслідок занепаду металургійного комплексу України, умовні недоврахування до держбюджету України митних платежів за підсумками 2008 року склали 360 млн. грн.(48 859,08 тис $), за перше півріччя 2009 року 550 млн. грн. (73 288,62 тис. $). Якщо ж брати до уваги припинення оновлення підприємствами основних фондів (обладнання та ін.) та занепад пов’язаних з металургійним комплексом підприємств, можна казати про збільшення вказаного показнику більш ніж у 3 рази.

На тлі позитивних очікувань у липні відразу кілька найбільших світових сталеливарних компаній повідомили про плани різко підвищити ціни й обсяги випуску металопродукції.

Водночас, проти металургів будуть працювати два фактори: спад ринку в арабських країнах, пов'язаний із святкуванням Рамадана, та перегляд цін на сировину.

Як тільки китайські металургійні компанії доб'ються зменшення ціни від трьох найбільших постачальників, вартість їхньої продукції почне знижуватися, що може переломити висхідну тенденцію на ринку. Зараз китайські фірми купують сировину удвічі дорожче, ніж українські.

На тлі інших країн вітчизняна металургія виглядає досить привабливо. Проте наскільки міцними є позитивні тенденції, можна буде оцінити упродовж наступних двох місяців.

Наразі ж можна констатувати стабілізацію виробництва сталі в Україні на рівні 60% від докризових обсягів. Водночас, позитивні фактори мають зовнішнє походження, тоді як внутрішні резерви підтримки галузі не задіяні. Це створює поле дій для української влади.

Основою ГМК є чорна металургія, у структурі якої видобуток, збагачення і агломерація залізних, марганцевих і хромових руд, виробництво чавуну, сталі і прокату, металів спеціального призначення, вторинна переробка металів, коксування вугілля тощо. Металургія характеризується великою концентрацією виробництва і наближеністю до джерел сировини. Для виплавки 1 тони чавуну необхідно 1,5 тони вугілля, 1,5-2 тони залізної руди, 0,5 тони вапняків.

До основних підприємств, які випускають таку товарну продукцію, як труби, відносяться:

- Харцизький трубний завод,

- Нижньодніпровський трубопрокатний завод,

- Новомосковський трубний завод,

- Нікопольський південнотрубный завод,

- Дніпропетровський трубний завод,

- Макіївський трубопрокатний завод.

Сировинною базою для чорної металургії України є 5 найбільших гірничорудних підприємств України:

- ВАТ „Інгулецький ГЗК”,

- ВАТ „Південний ГЗК”,

- ВАТ „Північний ГЗК”,

- ВАТ „Центральний ГЗК”,

- ВАТ „Полтавський ГЗК”.

Велика частка залізної руди (75%) добувається у Криворізькому залізному басейні. Окрім Криворізького родовища в Україні діє Керченський залізорудний басейн (Камиш-Бурунський комбінат), Бєлозерське (Запорізька область) і Кременчуцьке (Полтавська область) родовище.

Коксохімічні підприємства забезпечують металургів коксом. Найбільшими з них є:

- Макіївський коксохімічний завод,

- Авдієвський коксохімічний завод,

- Маріупольський коксохімічний завод,

- Донецький коксохімічний завод,

- Алчевський коксохімічний завод,

- Горлівський коксохімічний завод,

- Дніпродзержинський коксохімічний завод,

- Дніпропетровський коксохімічний завод,

- Запорізький коксохімічний завод.

Флюсова промисловість України включає підприємства з видобутку вапняків та їх переробки. Флюси додаються при металургійному переділі з метою утворення легкоплавких шлаків для більш легкого усунення сторонніх домішок. У структуру флюсових підприємств України входять:

- ВАТ „Докучаєвський ФДК”,

- ВАТ „Комсомольське рудоуправління”,

- ВАТ „Новотроїцьке рудоуправління”,

- ВАТ „Балаклавське рудоуправління”.

За 2006 рік цими підприємствами було вироблено товарної продукції 21866 тис. тон.

Марганець використовується в основному в чорній металургії (майже 95% марганцю використовується на розкислення і десульфурацію сталі та чавуну, а також на добавки у спеціальні сталі), при виплавці різних сплавів кольорових металів для утворення антикорозійних покрить. Широко використовується при виробництві скла, оліф, у гальванічних елементах, медицині тощо.

В Україні розташовано два великих родовищ марганцю: Нікопольське у Дніпропетровській області (ВАТ „Марганецький ГЗК” та ВАТ „Орджонікідзевський ГЗК”) та Великотокмакське родовище у Запорізькій області.

Кольорова металургія в Україні не дуже розвинена через відсутність родовищ багатьох корисних копалин.

Алюміній (20% усієї продукції кольорової металургії) представлений родовищами алюмінієвих руд та Миколаївським глиноземним комбінатом, Запорізьким алюмінієвим заводом.

Титаномагній представлений Запорізьким титаномагнієвим комбінатом. Титан видобувається та збагачується „Іршинським ГЗК” Житомирської області та „Вольногорським ГЗК” Дніпропетровської області.

Ртуть виробляється з кіноварі (гірська порода), поклади якої розташовані в Микитівці Донецької області та на Закарпатті (Закарпатський експериментальний рудний комбінат).

Цинк видобувається у Донецькій області (Костянтинівський завод „Укрцинк”).

Нікель. Поклади розташовані у Кіровоградській області (Побужський нікелевий завод).

Уранові руди у Кіровоградській області м. Жовті Води.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.022 сек.)