Гравітаційне збагачення

Гравітаційний метод збагачення оснований на законах руху, який відрізняється за щільністю мінеральних частин у повітрі, воді, важких рідинах або водно-мінеральних суспензіях. Збагачення у повітрі називається пневматичним, у воді, важких рідинах і суспензіях – гідравлічним. У залежності від щільності, мінерали поділяють на групи: важкі з щільністю більше 4000 кг/м³; з проміжною щільністю 2700-4000 кг/м³ та легкі із щільністю менше 2700 кг/м³. До гравітаційних процесів відносять: збагачення у важкому середовищі, відсадка, збагачення у струмі води, що стікає по похилій площині та пневматичне збагачення.

Збагачення у струмі води, що стікає по похилій площині

При русі потоку суспензії по похилій площині (наприклад жолобу) зерна мінералів, що в ній знаходяться будуть рухатися з різною швидкістю, яка залежить від їх щільності. Більш важкі частини під дією сили тяжіння осідають на дні жолобу і рухаються з меншою швидкістю, більш легкі знаходяться у верхньому шарі потоку і рухаються зі швидкістю, близькою до швидкості потоку. При створенні на шляху руху потоку перепонів у вигляді рейок утворюється турбулентний (віхревий) характер руху потоку суспензії у нижньому шарі і ламінарний (спокійний) – у верхньому. Важкі зерна мінералів затримуються рейками, а легкі зносяться потоком. Внаслідок турбулентного руху потоку у нижньому шарі здійснюється змішування осівших зерен і винос легких частинок у верхній шар потоку. На цьому принципі розділення мінералів за щільність заснована робота багатьох апаратів: шлюзів, концентраційних столів, струйних, конусних та гвинтових сепараторів. Використовуючи однаковий принцип розділення мінеральних частинок, вони відрізняються тільки способом уловлювання та розвантаження важких і легких фракцій.

Шлюз

Шлюз (рис. 3.17) являє собою похилий жолоб (1) прямокутного розрізу, на дні якого укладено шороховате покриття – мат (3) і рейки – трафарети (2) (може бути і те і інше одночасно).

Рис. 3.17. Принципова схема шлюзу

Суспензія, що завантажується зверху, рухається зі швидкістю, яка визначається нахилом жолобу. При русі суспензії важкі мінерали концентруються на дні і затримуються шороховатою поверхнею мата або трафарету, легкі виносяться потоком до нижнього розвантажувального кінця жолобу. Важка фракція, що осіла, називається концентратом або шлихами. Для зняття шлихів подачу вихідної суспензії припиняють. Операцію зняття називають сполоском. Для виключення втрат цінних мінералів необхідно своєчасно здійснювати сполоск.

Концентраційний стіл

Концентраційні столи використовують для збагачення вугілля, руд кольорових та рідких металів та розсипів. Для руд, крупніють вихідної сировини яких не перевищує 4 мм, для вугілля 0,1-40 мм. Концентраційний стіл (рис. 3.18) являє собою похилу площину (8), яка виготовлена з соснових дощок і покрита лінолеумом, поверх якого набиті дерев’яні рейки. Похилу площину називають декою. Дека за допомогою шарнірних опор кріпиться на рамі (4). Від електродвигуна (7) за допомогою привідного механізму (1) та зворотної пружини (3) дека приводиться у зворотно-поступовий рух, паралельний до рейок. Швидкість руху деки мінімальна на початку переднього ходу та максимальна наприкінці його. При зворотньому русі навпаки – на початку ходу максимальна, а у кінці – мінімальна. Нахил деки у поперечному та продольному напрямках регулюється за допомогою маховичків кренового механізму, тяги (2) та гвинта (5). Суспензія подається у завантажувальну камеру (9) і стікає зі швидкістю, що залежить від нахилу стола. При русі потоку суспензії важкі мінерали затримуються рейками і

Рис. 3.18. Принципова схема концентраційного столу (а) і розподіл

продуктів на його поверхні (б)

завдяки зворотно-поступовому русі деки рухаються вздовж рейок, а легкі частки продовжують рухатись з потоком у поперечному напрямку. Здійснюється своєрідний вейєр розподілу продуктів за щільністю.

Поиск по сайту: