Архітектура та образотворче мистецтво України в кінці ХІХст. – на початку ХХ ст

Образотворче мистецтво.

В синтезі з архітектурою розвивається і монументальна скульптура. Серед нечисленних майстрів

підросійської України найвизначнішим скульптором російського класицизму є Іван Мартос з Ічні на Чернігівщині. Для України він створив декілька яскравих пам’ятників, серед яких найвідоміший -пам’ятник градоначальнику та генерал-губернатору Рішельє в Одесі. Якщо вихідці з України Д. Левицький і В. Боровиковський відіграли істотну роль у розвитку російського живопису, особливо портрета, то Василь Тропінін своєю творчістю відкрив цілу епоху нового портрета в українському живописі першої чверті 19 ст. Найціннішими творами живописця є портрети подільських селян-кріпаків, а також жанрові твори з життя українського села початку 19 ст. Справжнім живописним шедевром портретного мистецтва Тропініна є «Дівчина з Поділля». У першій половині 19 ст. в руслі нових тенденцій епохи як самостійне явище українського малярства вперше виступив скромно розпрацьовуваний раніше пейзажний жанр. Кращими ворами українського пейзажу першої половини 19 ст. варто відзначити пейзажі Василя Штернберга«Садиба Г. Тарновського в Качанівці», «Переправа через Дніпро під Києвом», «Вітряки в степу». До знаних пейзажистів належить і Іван Сошенко. Нову сторінку історії національного пейзажу першої половини століття визначила також творчість Т. Шевченка, проте до цього жанру він звертався здебільшого в графічних техніках. У Львові пейзажеві майже повністю присвятив свою діяльність вихованець Віденської академії Антон Лянге. Найвищим досягненням мистецької культури 19 ст. є творчість Тараса Шевченка. Шевченко немало працював у портретному жанрі, створивши ряд найхарактерніших для свого часу його зразківСвою першу гравюру, ілюстрацію до трагедії Шекспіра «Король Лір», він зробив уже 1843 р. Після відвідання України в 1843 р. Шевченко задумав здійснити видання альбому, аби розповісти в ньому про Україну, красу її природи, про звичаї українського народу, архітектурні пам’ятки, історію. 1844 р. в Петербурзі Тарас Шевченко видає альбом «Живописна Україна». Історичне минуле України художник показав у офорті «Дари в Чигирині 1649 року». Зображено події, коли до Богдана Хмельницького в Чигирин прибули посли від трьох сусідніх держав з дарами.В образотворчому мистецтві останніх десятиліть 19 початку 20 ст. співіснували два провідні стилі епохи -реалізм і модерн. Типовими темами для художниківреалістів було зображення буденного життя, побуту народу; з-поміж жанрів переважали пейзаж та портрет. Так, сільський побут, природа та звичаї української провінції -теми картин художника-реаліста Миколи Пимоненка «Святочне ворожіння», «Весілля в Київській губернії», «Жнива», «Проводи рекрута».

Накладання естетики модерну на національні живописні традиції дало початок національному художньому напряму. Український стиль у живописі сформувався під впливом національних культурних традицій,народної творчості, зразків народною декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури, а також новітніх тенденцій модернізму -імпресіонізму, абстракціонізму, традицій класичного мистецтва, зокрема реалістичного напряму в живописі. Одним із засновників українського стилю вважають Сергія Васильківського. Цей художник був визнаним майстром пейзажу, де переважали українські мотиви: «Ранок (Отара в степу)», «Дніпрові плавні», «Ранок на Дніпрі». Пейзаж у творчості С. Васильківського органічно поєднувався з історичними сюжетами з доби козацтва («Козачий пікет», «Запорожець у розвідці», «Козаки в степу», «Козача левада») або з побутовими картинами («Козак в степу», «Ярмарок у Полтаві»). До засновників українського стилю в малярстві та графіці належить і Опанас Сластіон. Він звертався до побутового жанру, пейзажу, історії, прикладом чого с картини «Цегельний завод», «На жнивах», «Весна», «Волинь». «Миргород»..Архітектура. В останні десятиліття 19 ст. -початку 20 ст. в архітектурі утвердився новий стиль -модерн. До ознак модерну відносять декоративність, використання елементів різних стилівпопередників, збереження національного колориту, традицій народного мистецтва. Українські архітек-торимодерністи сповідуючи еклектизм, прагнули поєднувати новітні технології з народними традиціями. Утвердження модерну збіглося з добою індустріалізації, відтак масштабним стає будівництво приміщень індустріального і громадського призначення -банків, бірж, театрів, народних будинків, клубів, пасажів, ринків, прибуткових будинків. У спорудах широко застосовують метал, скло, залізобетонні конструкції. Нові технології будівництва істотно змінюють українські міста. Вулиці починають забудовувати відповідно до їхнього призначення -як магістральні, житлові, торговельні (тобто пасажі). Облаштовують алеї, газони. Проїзну частину вулиць намощують бруківкою. З’являються вуличні гасові, газові та електричні ліхтарі, навіси для зупинок транспорту, урни для сміття, інформаційні тумби тощо. У містах споруджують електростанції, водонапірні башти, гаражі, санітарні очисні будівлі.Яскравими зразками українського архітектурного модерну є «Будинок з химерами» архітектора В. Городецького та будівля Державного банкув Києві, збудована в 1902-1905 рр. за проектом архітекторів О. Кобелєва та О. Вербицького. До найвидатніших споруд палацової архітектури в Україні належать царський палац у Лівадії, збудований в 1910-1911 рр. у неоренесансному стилі архітектором М. Красновим. До кращих зразків архітектури модерну з неоренесансними рисами належить «Ластівчине гніздо», збуцованеархітек-тором О. Шервудом у 1912 р. Збереження національного стилю в архітектурі українського модерну засвідчене в будинку Полтавського земства, збудованому за проектом Василя Кричевського в 1903-1908 рр. нині Полтавський краєзнавчий музей.

Поиск по сайту: