Історичний епос та козацькі літописи другої половини XVII століття

У XVII ст. з.явилися літописи, які відобразили яскраві і важливі події того часу —

формування козацтва, Визвольну війну 1648—1657 pp. та ін. Це — літопис Самовидця,

Григорія Грабянки, Самійла Величка, монастирські літописи. Нарівні з документами

автори літописів використовували фольклорні джерела, власні спогади.

Літопис Григорія Грабянки — козацький літопис 2-ї половини XVII — початку

XVIII століття, складений гадяцьким полковником Григорієм Грабянкою.. В центрі уваги

Літопису події Хмельниччини 1648—1654 рр. та Руїни. Літопис Грабянки— одна з

найвидатніших пам'яток української історіографічної прози кінця XVII — початку XVIII

ст. За ним, а також за літописами Самовидця і Величка закріпилася назва «козацькі

літописи». Але така назва досить умовна, бо кожен цей твір є складною, багатоплановою

композицією, в якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв,

повстань, змов тощо, окремі документи, тлумачення тих чи інших періодів життя України

і яка надто далека від традиційної літописної форми.

Літопис Самовидця — козацький літопис староукраїнською мовою, одне з

фундаментальних джерел з історії Східної Європи 17 століття, зокрема періоду

Хмельниччини і Руїни в Україні. Написана очевидцем подій, вихідцем з старшини Війська

Запорозького. Літопис Самовидця складається із вступу, який оповідає про стан України

перед Хмельниччиною, і двох головних частин: перша присвячена часам Хмельниччини й

Руїни (до 1676 включно) й написана, правдоподібно, значно пізніше описуваних подій;

друга — доведена до 1702 включно, становить Літопис у стислому розумінні цього слова,

написаний на Лівобережжі, найповніше у Стародубі.

Літопис Самійла Величка (1670—1728 рр.) «Сказаніє а войне козацкой з

поляками через Богдана Хмельницкого» — наймонументальніший твір в українській

історіографії як за обсягом, так і за змістом. Літописець використав величезну кількість

документального матеріалу працюючи канцеляристом Війська Запорізького, С. Величко

мав широкий доступ до важливих документів, був добре обізнаний з літописами

Самовидця та Грабянки, а також з працями іноземних істориків. Це дало йому можливість

створити фундаментальний твір, якому немає рівних у тогочасній нашій культурі.

Літопис складається з двох томів і обіймає події з 1648 до 1700 рр. На основі історичних

джерел літописець поділяє землі України на Малоросію і Галичину, а історію України

розглядає у взаємозв'язках з історією сусідніх народів Польщі, Туреччини, Росії, Румунії

та Угорщини. Центральною постаттю літопису є Богдан Хмельницький, до якого автор

ставиться з великою симпатією. С. Величко з любов'ю описує козацьке військо, а

визвольну війну під проводом Б. Хмельницького називає справедливою і святою. Разом з

тим літописець засуджує міжусобну боротьбу після смерті Б. Хмельницького, яка

принесла жахливі руйнування Батьківщині.

Поиск по сайту: