Шістдесятники та їх плив на національні культурні здобутки

Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої

творчості. Основу руху

Письменники: Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Ліна Костенко, В.

Шевчук, Є. Гуцало, Валерій Шевчук, Григір Тютюнник, Володимир Дрозд,Євген Гуцало,

Я. Ступак. Поети: Г. Кириченко, Василь Голобородько, Ігор Калинець, Іван Сокульський

Б. МамайсурХудожники: Алла Горська, Віктор Зарецький, Борис Чичибабін, Літературні

критики: Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Іван

Бойчак. Режисер: Лесь Танюк, Кінорежисери:Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко,

Перекладачі: Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші. Шістдесятники протиставляли себе

офіційному догматизмові,сповідували свободу творчого самовираження, культурний

плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Значний вплив на їх

становлення справила західна гуманістична культура, традиції «розстріляного

відродження» здобутки української культури кінця ХІХ — початку ХХ ст.. Шістдесятники

розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу:

влаштовували неформальні літературні читанняхудожні виставки, вечори пам'яті

репресованих митців,ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист

української культури.

Організовані у 1960 р. Клуб творчої молоді в Києві 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові

стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники

відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні

прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість,ідеали громадянського

суспільства служіння народові. Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки

дозволеного, викликала незадоволення влади. Шістдесятників не вдалося втримати в

офіційних ідейно-естетичних межах, і з кінця 1962 р. почався масований тиск на

нонконформістську інтелігенцію. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів,

посипалися звинувачення у «формалізмі», «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У

відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві. Наштовхнувшись на

жорсткий опір партійного апарату, частина шістдесятників пішла на компроміс із владою,

інші еволюціонували до політичного дисидентства, правозахисного руху відкритого

протистояння режимові. Першими речниками шістдесятників в Україні були Ліна

Костенко й автор гостропубліцистичних поезій, спрямованих проти русифікації й

національного поневолення України, Василь Симоненко.

Поиск по сайту: