Меценатська діяльність гетьмаана Івана Мазепи

В Києві його коштом 1690 р. було зведено новий кафедральний собор із каменю при

монастирі Св. Миколи, 1698-го при ньому ж – церкву Св. Богоматері, при Печерському –

церкву Всіх Святих, при Братському – велику нову церкву Св. Єпіфанії. Його пожертвами

та зусиллями в 90-х рр.. було реконструйовано Софіївський кафедральний собор у Києві,

обнесено кам’яною огорожею Печерський монастир – вельми дорогий захід на ті часи,

зроблено прибудову й позолочено баню церкви Вознесіння Марії при тому ж монастирі.

За свідченнями мазепинських старшин, наведенними в Праці Позняка «Про Бандерську

комісію», гетьман був причетним і до створення дзвінниці з великим дзвоном, зберігався

до наших днів.

Великою заслугою Мазепи перед церквою було й те, що він подбав про

відновлення у 30-х рр..

Києво-Братський монастир на початку 1690х років збудував на кошти гетьмана І.

Мазепи величезну Богоявленську церкву, а в роки 1703-1704 – велику кам’яницю для

Академії також на пожертву І. Мазепи.

Гетьман допоміг і запорожцям відбудувати нову церкву в Січі. Він дав їм потрібні

гроші і своїм коштом справив до цієї церкви розмальований іконостас. Кошовий отаман і

все низове військо сприйняли радісно цю церковну прикрасу, письмово висловили

гетьманові щиру подяку за його любов.

І. Мазепа добре розумів значення моря для України, тому розпочав акцію над

розбудовою корабельного будівництва та фортифікації Причорномор’я. Цікаво, що

Мазепа найбільше скріплював фортечні споруди над Азовським морем. Це робилося

звичайно, без розголосу, часто потайки, тому, власне не збереглися про цю діяльність

відповідні документи.

Ще одним будинком цивільної архітектури в Києві на Поділлі був корпус Київської

академії: будівництво його здійснив сам Іван Мазепа. Цю благодійну важливу

просвітницьку акцію високо оцінила тогочасна українська громадськість. Академію

почали іменувати Могилянсько-Мазепинською. Розуміючи значення шкільництва,

І. Мазепа особливо дбав про – Академію в Києві. Його заходами Академія була

зреформована на зразок західноєвропейських вищих шкіл. Заснована 1615 р. як звичайна

братська школа, вона по двадцятьох роках діяннями митрополита Могили перетворилася

на колегіум, а заходами Мазепи досягла рангу академії.

У добу І. Мазепи відроджується Київ як духовний центр України. Головним

культурно-національним осередком міста і всієї України знову стає Києво-Могилянська

колегія, яка пережила скрутні часи Руїни. Зміцнення української державності в останній

чверті ХVII ст. створювало для цього навчального закладу відповідну матеріальну базу, а

відновлення культурних зв’язків із Заходом і відкриття широкого поля культурної

діяльності на Сході допомагало колегії згуртовувати видатні професорські сили, що

здобули підготовку здебільшого в університетах Західної Європи, і притягувало до неї

широкі маси студіюючої молоді. Імена Варлаама Ясинського, Йоасафа Кроковського,

Стефана Яворського, Феофана Прокоповича, мабуть, найвизначнішого вченогоенциклопедиста

тогочасної України та інших професорів колегії свідчать про високий

науковий рівень її навчання.

Поширюючи високу освіту на Україні і створюючи для цього якнайсприятливіші

умови, гетьман Мазепа зовсім не мав наміру ізолювати українську молодь від західноєвропейської

науки. Немає сумніву, що Київська Академія, завдяки його допомозі, добре

забезпечувала академічні інтереси українського студенства.

Поиск по сайту: